Херсон – єдиний обласний центр України, який було захоплено російською армією. До окупації тут мешкало майже 280 000 населення. Після звільнення, за оцінками Національної поліції, – 80 000. /Getty Images
Категорія
Війна
Дата

Херсон: шлях додому. Як виживав, працював і боровся український бізнес у захопленому місті. Репортаж Forbes

Херсон – єдиний обласний центр України, який було захоплено російською армією. До окупації тут мешкало майже 280 000 населення. Після звільнення, за оцінками Національної поліції, – 80 000. Фото Getty Images

Херсон – єдиний обласний центр України, який захопила російська армія. Він дев’ять місяців був в окупації. Але навіть у переповненому російськими військовими місті місцевий бізнес намагався працювати та допомагати рідному Херсону.

Новий номер журналу «Forbes Україна»

Новий номер журналу «Forbes Україна»

Цей матеріал із останнього номера Forbes. Придбати його можна за цим посиланням. У номері: детальний огляд статків найбільших українських бізнесменів, підприємці року Климов і Поперешнюк, останній мільярд Фрідмана, шлях Grammarly, бренд тактичного одягу M‐TAC та загалом майже два десятки текстів.

Що ближче під’їжджаємо до Херсона, то тепліше. Небо знову стає блакитним, через білі хмари пробивається сонце. Що ближче до Херсона, то драматичніший пейзаж за вікном поїзда. Охайні поля змінюються чорними ритвинами окопів, із кожним кілометром дедалі частіше зустрічаються залишки ракет, остови спалених танків та БТРів. 

Передові загони ЗСУ увійшли у Херсон 11 листопада. Журналісти Forbes прибули у місто 19‑го на першому рейсовому потязі на Херсон

«Потяг до перемоги» – так назвала цей поїзд «Укрзалізниця» – на пероні вокзалу зустрічають десятки людей. Декілька загорнених у прапори України, у багатьох у руках квіти. Всі посміхаються й водночас майже плачуть: хтось від радощів зустрічі з рідними, хтось від стресу та втоми. «Херсон – 100% особливе з деокупованих міст: як тут, на нас ніде так сильно не чекали», – каже голова УЗ Олександр Камишін. 

Херсон – єдиний обласний центр України, який було захоплено російською армією. До окупації тут мешкало майже 280 000 населення. Після звільнення, за оцінками Національної поліції, – 80 000. Більша частина вирвалася з окупованого міста на підконтрольну Україні територію, але багато хто поїхав із росіянами. 

Херсон: шлях додому. Як виживав, працював і боровся український бізнес у захопленому місті. Репортаж Forbes /Фото 1

«Потяг до перемоги» – так назвала цей поїзд «Укрзалізниця» – на пероні вокзалу зустрічають десятки людей. Декілька загорнених у прапори України, у багатьох у руках квіти.

Херсонська область сьома за розміром, займає 4,6% від усієї площі України, тут проживало 2,4% всіх мешканців країни. Її вклад в економіку непропорційно менший – 1,6% від українського ВВП. Торік експорт товарів з Херсонщини становив $412,8 млн. Майже 30% припало на аграрну продукцію. В області майже 2 млн га сільськогосподарських угідь, де вирощують зернові, овочі та фрукти. 

Держстат рапортує, що в області понад 200 промислових підприємств. Справді масштабного бізнесу тут було небагато: морський порт, суднобудівна верф Smart Maritime Group, велика вітроелектростанція «Віндкрафт», виробники харчових продуктів «Данон‑Дніпро» та «Чумак». 

Рушійна сила Херсонської області – аграрії. Кожен третій помідор було вирощено на Херсонщині. 

Російська навала завдала удару по місцевому бізнесу. Понад $3 млрд прямих та непрямих втрат від війни зазнала аграрна галузь Херсонської області, оцінює дослідник агроцентру KSE Роман Нейтер. З Києва здавалося, що в Херсоні бізнес зупинився: містобуло в інформаційному вакуумі. З 30 квітня мобільного зв’язку не було, на додачу місцеві підприємці остерігалися спілкуватись із журналістами. Це становило реальну небезпеку як для їхнього бізнесу, так і для них самих. 

Getty Images

«Потяг до перемоги» вирушає до деокупованого Херсона. Фото Getty Images

Після звільнення виявилося, що бізнес усе ж таки працював. Forbes зв’язався із 19 підприємцями, які пережили окупацію. Вони з різних сфер: власники магазинів будматеріалів, олійних заводів, хлібопекарень, пивоварень, ресторанів, салонів краси, ремонтних майстерень, виробники меблів, електроніки, консервних кришок, фермери, садівники.

Під запис розмовляти погодилося менше половини. Їх можна зрозуміти: Херсонська область ще частково окупована, підприємці не хочуть наражати на небезпеку персонал, який живе й працює на окупованому лівому березі. 

Бізнес на межі 

«У мене багато друзів залишилося без бізнесу, бо росіянам їхні підприємства здалися привабливими, – розповідає Микола Кузьменко, засновник меблевої компанії Nicolas. – Вони віджимали компанії, де розуміли, що можна вивезти. Наприклад, у мого колеги було виробництво дверей – забрали всю продукцію».

Forbes Україна

Микола Кузьменко, засновник меблевої компанії Nicolas, залишився у Херсоні, аби підтримувати життєздатність компанії. Після перемоги Кузьменко хоче менше фокусуватися на експансивному розвитку бізнесу, а більше – на власному житті. Фото Forbes Україна

Для Кузьменка зустріч із росіянами обійшлася менш трагічно. До нас зателефонували з ФСБ і попередили, що приїдуть із перевіркою, бо у них є інформація, що на підприємстві зберігається зброя, згадує він. Приїхало вісім співробітників ФСБ та 35 військових. Спиляли замки та виламали двері, хоча Кузьменко пропонував відкрити ключем. «Нічого не знайшли і пішли», – розповідає Кузьменко.

Ще менш приємною стала зустріч із росіянами для виробника світлотехнічної, кабельної та електротехнічної продукції «Югсвет». Окупанти вивезли все обладнання, яке не потребувало складного демонтажу, згадує директор компанії Олег Ковальов. Це ціна за те, що керівництво заводу відмовилося переоформлювати компанію у російську юрисдикцію і платити податки в РФ. Торік виторг «Югсвета» сягнув майже 62 млн грн. 

У окупантів була ціль змусити бізнес переоформитися як російський і збирати податки, зазначає Кузьменко. Підходи були різні. На підприємство приходили співробітники ФСБ та пропонували перейти на російський облік; коли власники відмовлялися, вони просто забирали підприємство. Так, за словами Кузьменка, сталося з місцевим «Епіцентром».

Другий підхід – на підприємство приходив лист із вимогою зареєструватися у податкового інспектора і відкрити рахунок у російському банку. Якщо вимогу не буде виконано, підприємство обіцяли «націоналізувати». «Такі «листи щастя» отримало багато підприємців, – каже Кузьменко. – Більшість ігнорували листи, багато в кого забрали бізнес».

Крім росіян рейдерством займалися колаборанти. Це були непоодинокі випадки, каже ресторатор Олексій Александров. За його словами, було чимало охочих скористатися можливістю забрати ласий шматочок у конкурентів.

Forbes Україна

Ресторатор Олексій Александров разом із партнером Олександром Шостаком перетворили свої ресторани на волонтерські кухні. За час окупації вони приготували 900 000 порцій їжі. Фото Forbes Україна

Броварня «Дорфа» працювала до початку жовтня і навіть сплачувала податки Україні, згадує директор Володимир Шеменков. 7 жовтня на підприємство прийшли візитери з наказом за підписом заступника «гауляйтера» Херсонщини Володимира Сальдо. У «документі» зазначалося, що завод переходить до нових власників. «Найогидніше, що підприємство забрали саме херсонці, не росіяни», – каже Шеменков.

Він залишився на підприємстві, щоб збирати інформацію на рейдерів. «Коли прийшли наші, я передав усе, що ми зібрали про колаборантів на нашому заводі, до СБУ, – каже він. – Вони здивувалися, що нам вдалося таке зробити». Нові «власники» не змогли запустити виробництво пива, проте вкрали продукції на 2 млн грн, розповідає Шеменков.

До готельно‑ресторанного комплексу «Мускат» у травні також завітали місцеві гості з групою підтримки з російських військових, просто сказали, що вони нові власники, згадує ресторатор Александров. Протрималися вони недовго – у них актив швидко забрали інші рейдери. Загалом, за словами ресторатора, «власники» змінювалися тричі. Александров готував на кухні «Мускату» їжу для волонтерів та лікарень, «через цю чехарду довелося перенести кухню в «підпілля».

Історія Александрова цікава. До вторгнення крім ресторанного бізнесу він очолював регіональне представництво DHL. З перших днів він разом із партнером Олександром Шостаком та кількома кухарями годували людей на волонтерських засадах. Продукти скуповували на гуртових складах, спочатку за свої кошти, потім за донати, а потім за підтримки благодійної організації World Central Kitchen (WCK). Готові обіди розвозили по лікарнях та нужденним переселенцям.

Коли на початку війни зупинилися хлібзаводи, то у гру вступили приватні пекарі, згадує Александров. Наприклад, Павло Серветник щодня привозив хліб на волонтерську кухню Александрова та до сіл на околицях Херсона. «Хлібзаводи запрацювали наприкінці березня, і стало легше», – розповідає Александров.

Forbes Україна

Підприємець Олександр Могильников організував пошив 200-метрового прапора України, з яким херсонці виходили на мітинги чинити опір окупантам. Коли росіяни почали затримувати активістів, Могильников сховав прапор. Він розгорнув його знов 11 листопада, коли у місто зайшли ЗСУ. Фото Forbes Україна

Ресторатор каже, що в березні до готелю «Мускат» приходили працівники ФСБ. Вони хотіли поселитися у готелі як звичайні гості. «Власник поклав ключі перед ними й сказав: забирайте і живіть, але ми вас не обслуговуватимемо», – каже Александров. Феесбешники пішли. Александров гадає, що попервах у них була команда не налаштовувати населення проти себе. 

Іншого разу феесбешники прийшли на кухню, вимагали пояснити, за які гроші закуповують харчі, вони не могли повірити, що люди дають рестораторам кошти, аби ті готували їжу на безкоштовну роздачу. «Сказали: «Не может такого быть», – розповідає Александров.– На що ми їм відповіли: «Це у вас так не може бути, а у нас може». 

Доправляти продукти у Херсон було складно й у перші тижні після звільнення. 19 листопада у поодиноких відкритих магазинах залишки тільки російських продуктів. Дороги до міста розбиті, і, якщо пройде дощ, фури застрягають у багнюці. 19 листопада було сухо, і в місто проїхали гуманітарні фури МХП і WCK, ноунейм‑допомога від благодійних фондів. Біля кожної моментально вишиковувалася велика черга.

Пограбоване місто

Херсонці в окупації готувалися до складної зими. «Місцеві робили консервації як ніколи», – каже головний інженер заводу з виробництва тари для консервування в промислових і домашніх умовах «Тін Сервіс» Юрій Плевако. Виробництво розташоване за 16 км від Херсона, до серпня завод активно працював, попит на кришки був шалений. Але наприкінці літа на територію прилетіло два снаряди. На щастя, ніхто не постраждав, тому що співробітники щойно завершили зміну й пішли.

«Трошки раніше – і жертв було б багато, – каже Плевако. – Тоді ми вирішили, що треба зупиняти роботу». Росіяни розстріляли підприємство зі злості, вважає інженер: мешканці постійно знімали російській прапор з місцевої сільради.

Херсонські підприємці примудрялися сплачували податки до українського бюджету до останнього, навіть перебуваючи в окупації. У січні – липні 2022 року платники податків Херсонщини переказали до бюджету 3,7 млрд грн податків, повідомляє пресслужба головного управління ДПС у Херсонській області. Для порівняння: за весь 2021 рік платники податків Херсонщини сплатити понад 11 млрд грн.

«Ми ховали касові апарати під прилавками», – каже бровар Шеменков. Росіян викривали «на око». «Напевно, погляд видає, – каже він. – Місцевих, які прожили окупацію в Херсоні, називають дев’ятимісячниками». Броварня повернулася до Шеменкова у день звільнення міста – нові «власники» втекли разом із росіянами.

Getty Images

Передові загони ЗСУ увійшли у Херсон 11 листопада. Фото Getty Images

Росіяни йшли з міста гучно. Підірвали телевежу, ТЕЦ та Антонівський міст, електричну підстанцію, пошкодили водоканал і багато інших об’єктів. Останні дні перед утечею загарбники відверто грабували місто. Ламали замки на підприємствах і тягнули все, що могли, каже Шеменков. «Кадирівці заходили на підприємства і просили дати їм щось, бо вони не можуть поїхати із пустими руками», – згадує він. 

Постраждав не лише бізнес. У Херсоні відбулася найбільша крадіжка культурних цінностей російськими загарбниками з часів Другої світової війни, доповідав міністр культури Олександр Ткаченко. За його даними, лише з Херсонського художнього музею було вкрадено приблизно 80% колекції.

Втекли росіяни недалеко. Вони стали на лівому березі Дніпра, навколо селища Олешки. Якщо на кілька хвилин зупинитися на набережній, то починається обстріл. «Саме біля Дніпра гарно ловить зв’язок, і місцеві туди ходять, наражаючись на небезпеку», – каже Плевако. 

Під час шестигодинного перебування у Херсоні ми почули мінімум 40 вибухів. Де «прильоти», де «відльоти» херсонці, на відміну від нас, приїжджих, відрізняють на слух. «З часу вашого приїзду ситуація стала гарячішою. Останні три дні нас майже постійно обстрілюють «Градами», – розповів Шеменков у середині грудня. 

З чистого аркуша

Херсон: шлях додому. Як виживав, працював і боровся український бізнес у захопленому місті. Репортаж Forbes /Фото 2

Щойно звільнене місто важко описати. Атмосфера у центрі Херсона схожа на Майдан часів Революції гідності.

Щойно звільнене місто важко описати. Атмосфера у центрі Херсона схожа на Майдан часів Революції гідності, але якщо відійти на 500 м, то це місто‑примара. Людей і машин майже немає, вікна темні, багато пошкоджених будівель. Місцеві, що пережили окупацію, мають по‑дитячому щасливий та розгублений вигляд. Питання про плани й майбутнє заводить їх у глухий кут. У більшості горизонт планування – «дадуть світло – будемо думати, що далі». Електрика поступово почала з’являтись у Херсоні 26 листопада, місто було без світла й води понад три тижні. 

Чи може повоєнний Херсон поліпшити своє місце на економічній мапі України? «Історичні приклади показують: швидке відновлення містам забезпечують ті економічні чинники, які привели до його появи», – каже Кирило Криволап, директор Центру економічного відновлення, радник прем’єр‑міністра. У випадку Херсонського регіону це три кити: вирощування та переробка аграрної продукції, логістика морським й річковим транспортом та туризм. Першочергове завдання після перемоги – повернути людей у місто. Тут важлива роль держави. «А бізнес має робити свою справу – розвивати економіку», – каже Криволап.

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий випуск Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні