Володимир Шведкий, засновник і CEO Resource Storage, пояснює, як працюють ESCO та Energy-as-a-Service, за що платить бізнес і коли сервісна модель може бути альтернативою купівлі власної енергосистеми
Новий журнал Forbes Ukraine – у продажу з безкоштовною доставкою
Четвертий номер Forbes Ukraine у 2026 році – про людей і бізнеси, які вже сьогодні визначають майбутнє країни. Усередині – «30 до 30», 15 перспективних ветеранських компаній, 20 франшиз із потенціалом зростання, Говард Баффет і $1,4 млрд допомоги Україні, ціна війни для бізнесу та українське мистецтво воєнного часу.
Енергетична автономність підприємства може потребувати комбінації кількох рішень. Наприклад, сонячну електростанцію можна поєднати із системою накопичення BESS, яка зберігає енергію для використання в години пікового споживання та під час відключень.
Якщо підприємство фінансує таку інфраструктуру самостійно, варто порівняти її економічний ефект із доходом, який цей самий капітал може принести в основному бізнесі. За моїми спостереженнями, для багатьох українських компаній кошти може бути вигідніше спрямувати на розширення виробництва або оборотний капітал. Альтернатива полягає в тому, щоб передати фінансування енергосистеми провайдеру.
Приклад
Торговельний центр у Києві споживає близько 165 МВт·год електроенергії на місяць. Для нього Resource Storage розрахувала BESS потужністю 1 МВт та ємністю 1,66 МВт·год. Обладнання, підключення та запуск коштують орієнтовно $350 000, або 15,5 млн грн. За розрахунками, система може зменшувати витрати на електроенергію близько 4,3 млн грн на рік.
Як працюють ESCO та Energy-as-a-Service
У моделі ESCO, яку використовує Resource Storage, провайдер фінансує встановлення обладнання, а клієнт сплачує йому погоджену частку від фактичної економії. Якщо система не забезпечує економії, клієнт не здійснює відповідний платіж провайдеру. Протягом контракту обладнання належить провайдеру, а після його завершення переходить клієнту.
За Energy-as-a-Service бізнес платить за енергетичну послугу, наприклад доступність резервної потужності або безперервність живлення. Обладнання залишається у власності провайдера й після завершення договору, а контракт можна продовжити, систему модернізувати або демонтувати.
За практикою Resource Storage, ESCO-контракти в Україні переважно розраховують на 8–10 років. На строк впливають вартість залученого капіталу та воєнно-економічні ризики.
Як заробляє провайдер і де економить бізнес
BESS дає змогу накопичувати власну або дешевшу електроенергію та використовувати її, коли ціна вища. Економічний ефект також може формуватися завдяки власній генерації та зменшенню піків споживання.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Повернімося до прикладу з торговельним центром. За самостійної купівлі бізнес вкладає близько 15,5 млн грн й економить близько 4,3 млн грн на рік. Орієнтовний строк окупності становить 3,5–4 роки. Після цього весь економічний ефект залишається власнику, але він сам відповідає за сервіс і технічні ризики.
За модельного восьмирічного ESCO-контракту 15,5 млн грн вкладає провайдер. Він отримує 90% фактичної економії для повернення інвестицій, сервісу та власного доходу. 10%, або близько 430 000 грн на рік за цим розрахунком, залишається підприємству. Після завершення контракту система переходить у його власність.
Отже, власна купівля потенційно дає більший фінансовий результат, але потребує інвестиції на старті. ESCO дозволяє залишити цей капітал в основному бізнесі, натомість протягом контракту більшу частину економії отримує провайдер.
Разом з інвестиціями бізнес передає частину ризиків
Енергосистемою потрібно управляти, обслуговувати її та контролювати стан обладнання. У моделі Resource Storage протягом ESCO-контракту за це відповідає провайдер. Він оплачує планове обслуговування, ремонт, діагностику та заміну компонентів у разі передчасного виходу з ладу. На ньому також ризик швидшої за закладену в модель деградації батарей.
На підприємстві залишаються ризики пошкодження обладнання з його вини, несанкціонованого втручання персоналу або суттєвої зміни профілю споживання. У договорі може бути зафіксований мінімальний гарантований рівень споживання. Форсмажорні та воєнні ризики визначаються умовами договору й страхування. Тож сервісна модель передбачає не лише інший спосіб фінансування, а й інший розподіл відповідальності за роботу системи.
Кому сервісна модель підходить, а кому — ні
Для ESCO важливі обсяг і стабільність споживання. Що більший рахунок за електроенергію, то більшою може бути сума економії, з якої провайдер повертає інвестицію. Якщо підприємство працює нестабільно або сезонно, спрогнозувати економіку проєкту складніше.
За практикою Resource Storage, розглядати ESCO-модель доцільно для об’єктів зі споживанням орієнтовно від 50 МВт·год на місяць. За менших масштабів витрати на техніко-економічне обґрунтування, юридичне оформлення, диспетчеризацію та супровід можуть суттєво зменшувати економічний ефект.
Якщо ж компанія має вільні кошти або доступ до недорогого фінансування, купівля BESS може бути вигіднішою. Те саме стосується проєктів, у яких система окупається менш ніж за три роки.
Що порахувати перед підписанням контракту
Щоб обрати між власною енергосистемою та сервісною моделлю, бізнесу потрібно порахувати витрати й економічний ефект обох варіантів за однаковий період. Для цього треба знати погодинний профіль та обсяг споживання, вартість електроенергії, необхідну потужність і тривалість резерву, можливості власної генерації та потенційні втрати від простоїв.
Перед підписанням договору варто перевірити формулу платежів, розподіл відповідальності за обслуговування, ремонт і деградацію обладнання, умови дострокового розірвання та переходу системи у власність клієнта. Також важливі гарантії провайдера й мінімальний гарантований рівень споживання, якщо він передбачений.
У підсумку вибір залежить не лише від вартості енергосистеми. Бізнесу потрібно оцінити, скільки він витратить, яку економію отримає і які ризики нестиме в кожному із двох варіантів.
