Дано: інвестиції в будівництво – $25 млн, щорічний бюджет проєкту – щонайменше $5–10 млн на багато років наперед. Мета: створити найсучасніший технічний університет в Україні. Бонуси для містян: модернізація старого парку і давно не ремонтованого стадіону. За: найбільша металургійна компанія й одна з найефективніших міських адміністрацій України. Проти: проукраїнські активісти, Партія Шарія, ОПЗЖ і мешканці навколишніх будинків. Результат? А ось почитайте
Фаундер
У березні 2021-го «Метінвест» оголосив, що побудує в Маріуполі технічний університет.
«Упевнений, саме підвищення якості освіти має стати національною ідеєю України, – передала пресслужба слова Ріната Ахметова, 54. – «Метінвест Політехніка» – це наш внесок у майбутнє, який створює міцний технологічний і кадровий фундамент для розвитку України».
На слайдах, які Forbes отримав разом із докладним пресрелізом, зображена сучасна багатоповерхівка, яку намалював голландський дизайнер японського походження Хірокі Мацуура. Навчальний корпус мав вирости на околиці парку, де розташований покинутий кінотеатр, що його «Метінвест» викупив восени 2020 року.
Оптиміст вирішив би, що в житті українських олігархів нарешті настав етап, про необхідність якого говорять не перше десятиліття. «Нашим» завжди ставили за приклад американських «баронів-розбійників». Згідно з цією концепцією, на початку своєї кар’єри американські олігархи душили дрібних конкурентів і вичавлювали всі соки зі споживачів, щоб, казково збагатившись, на схилі днів своїх повернути борги суспільству. Імена залізничного магната Ліланда Стенфорда, короля сталі Ендрю Карнегі, фінансистів Ендрю і Річарда Меллонів знає весь освічений світ – насамперед тому, що вони подарували їх університетам разом зі значними ендаументами.
Володар статку $7,6 млрд, кінцевий бенефіціар ТОВ «Технічний університет «Метінвест Політехніка» Ахметов не став відповідати на запитання Forbes про університет. Мовляв, його ще треба побудувати.
Це виявилося не так просто.
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
Ректор
Як залучити студентів з інших регіонів у місто, в якому через близькість війни із 2014 року закритий аеропорт? А залучати доведеться: ректор «Метінвест Політехніки» Олександр Поважний, 47, хоче бачити в себе абітурієнтів із балами ЗНО 180 і вище. У самому Маріуполі, де щорічно школу закінчують 2000 випускників, таких набереться близько 60.
Батько Поважного був партійним працівником, а після розпаду СРСР створив Донецький університет управління. Економіст за освітою, Поважний керував ним із 2007-го по 2014 рік. Після окупації Донецька поїхав до Києва, а 2020 року «Метінвест» підписав із ним ректорський контракт на п’ять років.
Наразі все йде непогано. «Метінвест» зареєстрував університет улітку 2020 року, а до березня 2021-го той уже дістав ліцензії МОН із шести спеціальностей і запустив п’ять тримісячних програм підвищення кваліфікації для груп із 12–15 співробітників компанії. Наступна висота – набрати у 2022 році 200 перших студентів на бакалаврат.
«Металургійна освіта «просіла», молодь туди не йде», – описує умови завдання Поважний. За допомогою яких аргументів він сподівається змінити ставлення молоді до праці інженера? Навчальний корпус, подібного до якого немає ніде в Україні, лабораторії, нафаршировані передовою технікою від Siemens, Honeywell та Schneider Electric, компʼютерна академія з Epic Games та Microsoft, сучасна технічна бібліотека, перераховує Поважний. Викладатимуть у політесі українські та іноземні професори, а стажуватися можна буде не лише в «Метінвесті», а й у його зарубіжних партнерів.
Ректор «Метінвест Політехніки» Олександр Поважний, 47, хоче бачити в себе абітурієнтів із балами ЗНО 180 і вище Фото Олександр Чекменьов
І все-таки де взяти 200 відмінників? В Україні всього 10 університетів, які можуть похвалитися тим, що туди вступають абітурієнти із середнім балом вище за 180. «З усіма, у кого такий результат, потрібно працювати індивідуально, – говорить Поважний. – На них претендують і Норвегія, і Голландія, не кажучи про Польщу та Чехію».
Школи Донецької області випускають 8000–9000 абітурієнтів на рік, із них із середнім балом 180 і вище – приблизно 250. У найближчу до Маріуполя Дніпровську політехніку у 2020/2021 навчальному році вступили на бюджет 736 осіб із середнім балом 156. Виходячи з нормального розподілу, середній бал вище за 180 – орієнтовно у 80 з них. Отже, конкуренції з технічними університетами Києва, Харкова та Львова «Метінвест Політехніці» не уникнути.
Перші пʼять років Поважний обіцяє не брати плати за навчання. Далі – буде видно. Для порівняння: рік навчання в університеті науки і технологій у південнокорейському Пхохані (POSTECH) обходиться студентам бакалаврських програм у $4730, магістерських – у $7860.
«Метінвест Політехніка» «заходить» на територію Приазовського державного технічного університету. Приблизно 16 000 студентів, 12 навчальних корпусів, 10 факультетів – із 2003 року цим господарством управляє Вʼячеслав Волошин, 68. На ініціативу металургів він споглядає зверхньо. «Люди виявили приватну ініціативу, і таких приватних ініціатив багато. Наприклад, колись наш викладач створив приватне підприємство, яке називалося «Університет», – іронізує ректор ПДТУ в інтервʼю маріупольському ресурсу 0629.com.ua. – І він займався підготовкою дітей до вступу до вишів, школи».
Мер
Випускник ПДТУ Вадим Бойченко, 43, управляє Маріуполем із 2015 року. Він не поділяє іронії Волошина. «Життя змінилося, а вони не хочуть змінюватися», – каже він про керівництво своєї альма-матер. У мери Бойченко прийшов із «Метінвесту». До нього градоначальником 17 років був останній перший секретар міськкому КПРС Юрій Хотлубей.
Бойченко – можливо, найкращий мер України. Вранці 31 березня Transparency International оголосила Маріуполь чемпіоном України з прозорості (86,2 бала зі 100) та підзвітності (32) місцевої влади.
Ми спілкуємося за кілька годин після того, як Бойченкові вручили нагороду, але, на свій подив, у його голосі я чую не впевненість, а хвилювання. І це попри те, що восени 2020 року він легко переобрався на другий термін і контролює найбільшу фракцію в міськраді. За кілька тижнів міськрада повинна голосувати за зміну цільового призначення ділянки землі під майбутній університет. І я розумію, що Бойченко не впевнений в успішному для нього результаті голосування.
Проєкт, над яким мер рік працював із «Метінвестом», схожий на пазл. У центрі – міський сад. У глибині – занедбаний Літній театр 1934 року. На цьому місці має вирости навчальний корпус політехніки. Третій елемент пазла – занепалий футбольний стадіон «Азовець» навпроти парку. Поруч із ним «Метінвест» задумав побудувати гуртожиток на 300–400 місць.
Для Бойченка це шанс одним махом розв’язати одразу кілька проблем. Наприклад, вдихнути життя у стадіон, який не ремонтували із 2004 року. «Метінвест Політехніка» пообіцяла вкласти в реконструкцію $1 млн.
Справа, втім, не тільки в благоустрої. У «Метінвесту» були й інші варіанти, крім Маріуполя. «Я боровся за те, щоб виш не поїхав у Запоріжжя, Дніпро або Кривий Ріг», – каже мер. – Змінити локацію – втратити унікальність цього проєкту». Це означає щонайменше – знизити шанси на залучення талантів, щонайбільше – втратити і сам проєкт.
«Нічого історичного у міському садові немає, – говорить мер. – Життя пішло з нього на інші локації». І взагалі, за його словами, міськсад – це окрема історія, університет будується поруч, а не на його території.
Опозиціонер
У 2023 році міському садові виповниться 160. У нинішньому вигляді він є зразком радянської монументальної пропаганди. Арка біля входу – як перед московським Парком культури або київською ВДНГ, тільки меншого розміру. Три братські могили, серед них і червоноармійців, загиблих у боях із врангелівцями. Пофарбовані «у бронзу» бюсти напівзабутих культурних героїв – Ломоносова, Тимірязєва, Горького, Маяковського.
Наприкінці березня ОПЗЖ поставила біля арки намет, щоб збирати підписи проти будівництва університету. Сюжет про це вийшов на Маріупольському ТБ, що належить «Метінвестові». «Зроблять університет, а потім перепрофілюють у торгово-розважальний центр, – обурюється в ролику літній маріуполець. – А якщо навіть це й університет, уявіть, ці студенти вийшли… Це діти, що буде з цим сквером – витопчуть, спаскудять, і все». «Я вважаю однозначно: другий технічний університет у місті не потрібен», – каже його ровесник. «Правильно!» – реагують навкружні.
Мовчазна жінка на задньому плані тримає картонку «Врятуємо міський сад».
Якоїсь миті, розійшовшись у поглядах на роль Сталіна і Януковича в історії, протестувальники починають кричати одне на одного.
Лідера опозиційної «Сили людей» Максима Бородіна, 43, цей ролик дошкулив. Пропаганда у стилі Russia Today, обурюється він.
Дрібний підприємець, Бородін починав з екологічного активізму. Для міста, в якому виплавляються мільйони тонн сталі на побудованих багато десятиліть тому заводах, екологія – одна з найгостріших тем. У 2015 році Бородін посів третє місце на виборах мера із 6,5% голосів. У 2020-му вдруге став міським депутатом.
«Неможливо починати діалог із людьми з обману та маніпуляцій, – пояснює Бородін. – Коли представники «Метінвесту» в міській раді не змогли тихенько протягнути рішення про зміну цільового призначення, вони провели псевдогромадські слухання, на які запросили винятково лояльних компанії людей».
У проєкту, на думку Бородіна, є ще три великих мінуси. По-перше, висотка нависатиме над історичною забудовою. По-друге, «є розуміння, що після появи університету міський сад перестане бути парком для тихого відпочинку і стане фактично приватним студентським кампусом». По-третє, мешканці навколишніх будинків бояться, що будівництво висотки призведе до руйнування їхнього житла.
«Чому б не побудувати новий університет в іншому місці?» – запитує Бородін.
Пустирів у Маріуполі вистачає.
CEO
«Як говорить наш генеральний директор, у недалекому майбутньому нам не потрібні будуть чисті металурги, – каже Поважний. – Нам будуть потрібні компʼютерники, фахівці з робототехніки, із поглибленим знанням технологій».
Юрій Риженков, 44, якого цитує ректор, очолює «Метінвест» із 2013 року. Він нащадковий металург із безстроковим контрактом й амбітною місією – привести обтяжену радянськими активами сировинну компанію в осяйний цифровий світ із нульовими викидами вуглецю.
У 2019 році консультанти McKinsey підготували для «Метінвесту» звіт, де описали, як працюють з університетами інші сталеливарні корпорації. «Все як ми любимо», – усміхається Риженков.
Чому компанія замислилася про власний університеті? «Із країни почали масово виїжджати люди з гарними мізками, – розповідає Риженков. – До того ж ми побачили, що до карʼєрної вершини доходить значно менше людей, ніж раніше. Приплив сильних інженерів скоротився».
До російського вторгнення опорним для «Метінвесту» був Донецький технічний університет. Після окупації університет, за словами Риженкова, розірвало на кілька частин, а до ПДТУ викладачі не доїхали.
Вирішили починати з малого. «Мета – випускати на рік 200 бакалаврів і магістрів та орієнтовно 200 осіб проводити через курси підвищення кваліфікації, – говорить Риженков. – Мене цікавить, аби найкращі випускники із цього університету прийшли до нас на роботу і один із них за 20 років сидів у цьому кріслі й розмовляв із Forbes».
Справа на $8 млрд. Стільки має витратити «Метінвест», щоб вписатися в Паризькі угоди, каже Риженков.
Поточний бюджет «Метінвест Політехніки», де працює приблизно 30 викладачів, – $1,5 млн. Коли університет вийде на проєктну потужність у 1500 студентів, бюджет зросте до $5–10 млн. Багато це чи мало? Залежить від того, з чим порівнювати. Бюджет ПДТУ на цей навчальний рік – 101 млн грн. Різниця у витратах на одного студента – більш ніж десятикратна.
Інша справа POSTECH, що його 1986 року створила південнокорейська сталеливарна корпорація POSCO (виторг у 2020 році – майже $23 млрд). 3500 студентів навчаються на 11 факультетах і 21 магістерській програмі. Їм викладають 450 професорів, 650 учених працюють у 86 дослідницьких інститутах. Бюджет університету в 2019 році – $320 млн, 46% цієї суми витрачено на дослідження. У складеному Reuters рейтингу найбільш інноваційних університетів світу POSTECH займає 12-те місце, випереджаючи інші університети Азії.
«Ми б хотіли, щоб і в нас колись таке зʼявилося, – говорить Риженков. – Усе залежить від обсягу R&D». А витрати на дослідження будуть для «Метінвесту» колосальні. «Щоб вписатися в Паризьку угоду, нам потрібно залучити майже $8 млрд інвестицій за 10–15 років, – каже Риженков. – У деяких випадках треба буде повністю перебудувати виробничий процес. Ці дослідження неможливо купити, їх потрібно проводити на місці. Наш університет і буде базою таких досліджень».
Боротьба з глобальним потеплінням породжує серйозний попит на інновації. Ось як це працює. Найбільша металургійна компанія Німеччини thyssenkrupp Steel розробила технічну концепцію, яка передбачає використання прямого відновлення заліза для декарбонізації наявного виробництва, і віддала її на тестування в Політехнічний університет Рейн-Вестфалії в Аахені. Університетські дослідники вивчили концепцію і в березні 2021 року оголосили, що вона «технологічно здійсненна, може бути масштабована й інноваційна».
Риженкова здивувала реакція маріупольців. «Трошки прикро, ми викупили розвалену будівлю, яку потрібно демонтувати, бо вона небезпечна, – каже він. – Нині ввечері отримаємо соціологію, якщо громада проти – не проблема, яке місце нам запропонує місто, таке ми і виберемо. Дивно було інше – що не всі позитивно сприйняли ідею університету».
Громада
На ранок після інтервʼю з Риженковим «Метінвест» повідомив, що «з розумінням ставиться до бажання містян зберегти теперішній вигляд міського саду». «Група ухвалила рішення перенести місце будівництва головного корпусу «Метінвест Політехніки» і на цей момент розглядає різні варіанти нових локацій, зокрема і в інших містах, де розташовані підприємства компанії», – відрубала компанія.
«Рішення саме собою безпрецедентне, – відгукнулася головний редактор 0629.com.ua Анна Романенко у своєму відеоблозі. – Вперше «Метінвест» зважив на думку людей і пішов на поступки». За даними 0629.com.ua, 40% маріупольців підтримали будівництво на місці, що його запропонувала мерія, 38% висловилися проти.
Наступного дня на сесії міськради розкрився пандемоніум. Місто опинилося перед неприємною перспективою залишитися без університету. У заяві «Метінвесту» це було сказано практично прямим текстом. Бойченко та його соратники дорікали колегам у втраті інвестицій. «Нам хочеться розвиватися, а ви руйнуєте, – цитує мера 0629.com.ua. – Я будую мости, а ви їх спалюєте».
«Ми утримуємося», – сказав депутат від Партії Шарія. «Чому ви стримуєтеся? Ви знаєте, що це погано для здоровʼя?» – роздратовано кинув у відповідь Бойченко.
Випустивши пару, депутати пʼяти маріупольських фракцій все ж домовилися діяти спільно заради порятунку проєкту. 21 квітня Бойченко оголосив, що місто знайшло нову ділянку і виділить під університет комунальну землю. За умови, що 28 квітня міськрада проголосує за відповідний меморандум із «Метінвестом».
Громада перемогла. На місці Літнього театру побуде пустир. «Метінвест» поки не вирішив, як використовувати цю землю, цільове призначення якої – виставковий центр.
«Нова локація однозначно краща і для університету», – написав мені Бородін. На міський сад у будь-якому разі чекає реконструкція, а «Метінвест» і не планував туди вкладати величезні гроші, каже депутат. «Щодо «Азовця» наразі не до кінця зрозуміло, – визнає він. – Але святе місце порожнім не буває». Чого навчила його ця історія? «Для мене це черговий приклад, що до останнього треба не опускати рук і боротися за те, у що віриш», – говорить Бородін.
Який урок виніс з цього проєкту мер, сказати складно. Бойченко не знайшов часу відповісти на це запитання.
А що «Метінвест»? «Вивчаємо комунікації на новій локації, дамо відповідь найближчим часом», – повідомила пресслужба компанії.
Хто відповідає за успіх чи провал цього проєкту, запитав я Риженкова. «За результат у «Метінвесті» відповідаю я, – сказав він. – Відповідно, і за цей проєкт теж».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
