З 2014 року компанії демонструють зростаючий інтерес до українських історії, культури та етніки. Зараз – кульмінація цього інтересу. Чому? Велика ідея та відчуття спільноти допомагають працівникам, травмованим війною: корпоративний патріотизм робить команди ефективнішими, ресурснішими та міцнішими. Як побудувати його в колективі.
Співробітники ПриватБанку досі працюють у тимчасово окупованому Херсоні. Лояльність українському спротиву вони демонструють не тільки на фінансовому фронті. Цього року на День вишиванки херсонська команда банку вийшла на роботу в традиційних вишитих сорочках. «Це дуже зворушило працівників з інших регіонів», – каже головна фахівчиня з розвитку бренда роботодавця ПриватБанку Лариса Бойцун.
Цей кейс – не поодинокий спалах національної ідентичності в команді. День вишиванки святкували щороку, а до вторгнення у книжковому клубі «Привату» відбулась зустріч із письменником Любком Дерешем. Був аншлаг, згадує Бойцун. У планах – продовження зустрічей із сучасними українськими авторами: співробітникам це цікаво, бачать у компанії. «Інтерес до української культури та етніки зростає, – зазначає Бойцун. – Вторгнення посилило цей порив».
Жоден HR-директор у світі не працював із завданням, що стоїть перед українськими HR-директорами, каже засновниця Wellbeing Company Олена Бондар. Як зберегти ефективність команди, що зазнала психологічної травми від війни, переїздів, втрати рідних і домівок? Один з інструментів – об’єднати їх навколо потужної ідеї та цінності. Такою може стати національна ідентичність.
«Підтримка співробітників, що прагнуть глибшого вивчення історії, культури та етніки, може допомогти трансформувати психологічну травму в посттравматичне зростання», – впевнена Бондар. Важлива умова – запит має йти зсередини команди. Його не варто насаджувати.
Інтерес до переосмислення історії та культури України у компаній почав зростати з 2014 року, помічає керівниця напряму розвитку та навчання у бізнес-школі УКУ LvBS Євгенія Краленкова. LvBS проводить корпоративні освітні заходи вже понад сім років. На їхньому рахунку близько 250 програм. «Зараз інтерес досяг піку, – додає Краленкова. – Цікавляться різні бізнеси: банки, технологічні компанії, ритейл».
Одна з експерток, що допомагає компаніям дізнатись більше про українську культуру, – етнографиня та засновниця етногалереї Роксоляна Шимчук. В її колекції традиційного українського одягу – декілька тисяч екземплярів. Шимчук отримувала запрошення читати лекції за кордоном ще до повномасштабної війни. Здебільшого відмовлялась через переконання, що в першу чергу Україну треба показати українцям. «Зараз це і відбувається: ми знайомимо українців зі справжньою культурою, без шароварщини та кітчу», – каже етнографиня.
Співпраця Шимчук з українськими компаніями під час війни почалась із запиту на лекцію до Дня вишиванки від ІТ-компанії «Іноксофт». Оплату за лекцію Шимчук не взяла: попросила задонатити гонорар на придбання автомобіля для ЗСУ. Колекціонерка вирішила продовжити збирати гроші на армію та написала пост, запропонувавши читати лекції для бізнесів. «Почали звертатись великі компанії, – згадує Шимчук. – Зокрема, SoftServe, ПриватБанк, Галнафтогаз».
Корпоративна українська культура
З 220 співробітників «Іноксофту» лекцію Роксоляни Шимчук прослухали близько 70%, розповідає Head of People Operations у компанії Ірина Голуб. «Було багато «включених» людей, вийшла жива, активна зустріч», – згадує вона.
Про що говорили? Шимчук розповідала про відмінності вишивок різних регіонів України, різницю між святковим і побутовим одягом, про підготовку Kalush Orchestra до Євробачення: колекціонерка була в команді стилістів, що створювали образи для гурту. «Колегам, скажімо, з Миколаєва чи Харкова було цікаво дізнатись, чим відрізняються візерунки з їхніх регіонів», – згадує Голуб. Співробітники «Галнафтогазу» прийшли на вебінар в улюблених вишиванках, і лекторка розповіла про символи, зашифровані в них.
Команда ПриватБанку активно ставила Шимчук питання: як правильно підібрати вишиванку, як зробити вишивку власноруч, які символи зашиті в різних візерунках, згадує Лариса Бойцун. «Ми планували вебінар на півтори години, а тривав він більше двох», – каже Бойцун.
Занурення в українську культуру компанії не обмежують самими вебінарами. Раз на два тижні в «Іноксофті» відбуваються тематичні заходи, спрямовані на те, щоб стати більш усвідомленими громадянами. В планах – лекції про українське мистецтво й архітектурні пам’ятки.
День вишиванки святкували декількома активностями: влаштували зустріч із істориком Ярославом Грицаком, запустили флешмоб перших спогадів про вишиванки та завершили квізом по вебінару Роксоляни Шимчук. Переможець отримав вишиванку з майстерні етнографині. «Зазвичай такі тести проходять 15–20 осіб, цього разу – 40–50», – каже Ірина Голуб.
Зростання попиту на українське у співробітників ПриватБанку легко побачити за найпопулярнішими книжками в корпоративній бібліотеці. В топі прочитань травня – стаття про вишивку, українські книжки та переклади світових бестселерів: «Бачити українською» та «Чути українською» Ольги Дубчак, «Спитайте Мієчку» Євгенії Кузнєцової, спогади про лідера гурту «Скрябін» та «Емоційна спритність» Сьюзен Девід. «Люди бажають долучитись до української та читати щось близьке, рідне та просте», – зауважує Бойцун.
Ресурсність, мотивація, мета
Щоб не опускати руки у часи кризи, важливо виконувати три типи завдань протягом дня, стверджують військові психологи. Одне з них – соціальне: спілкуватись з тими, з ким вам добре, та не відмежовуватись від людей, щоб не почуватись самотнім. Запит на національну самоідентифікацію – ця сама категорія потреб. «Людина відчуває, що, об’єднавшись у велику групу (в нашому випадку – в цілий етнос), їй вистачить сил, щоб вистояти і набути досвід, який допоможе відповідати на подібні обставини у майбутньому», – каже Олена Бондар.
Яка перевага в цій єдності для компанії? Обʼєднана навколо національної ідеї команда більш ресурсна, сильна та стійка, аніж розгублені й розкидані по світу співробітники, вважає Бондар. Плануючи зустріч із Шимчук, однією з цілей ПриватБанку було саме згуртування колективу. «Хотіли провести водночас освітній та об’єднуючий вебінар», – каже Лариса Бойцун.
Євгенія Краленкова з LvBS помічає ще один тренд: українці шукають свою силу як нації. А постійне нагадування про свої сильні риси додає мотивації, переконана вона. «Дізнатись більше про себе і своє коріння – це додати міці, опори, ресурсу та впевненості», – погоджується Ірина Голуб з «Іноксофту». Які зміни в команді після лекцій про культуру та історію України помічає Head of People Operations? Люди заряджені, енергійні й краще працюють. Більш ефективну взаємодію фіксує в команді і HR-директорка «Галнафтогазу» Євгенія Кузьминська. Вебінар Роксоляни Шимчук відвідали 87 працівників з її команди. «Лекція створила атмосферу, що сприяє пошуку нових ресурсів у роботі, усвідомленості та визначеності», – каже Кузьминська.
На чому можна схибити, впроваджуючи освітні заходи з української культури в компанії? Важливо не ідеалізувати себе та звертати увагу як на найкращі, так і на менш привабливі риси українців, переконана Олена Бондар. «Національна ідентифікація – це процес, – додає вона. – Тож має сенс заохочувати колектив до критичного мислення на цьому шляху».
До війни в етногалерею Роксоляни Шимчук часто приходили студенти Національної академії сухопутних військ. Майбутніх офіцерів спрямовувала на лекції викладачка Тетяна Плазова, щоб вони знали, що боронять, пояснює Шимчук. Ця логіка переноситься і на вебінари для бізнесів. Знати, заради кого та чого працюєш, корисно для мотивації, витримки й емоційного ресурсу. «Ми побачили: такі теми піднімають дух команди та надихають на результати заради країни», – резюмує Кузьминська з «Галнафтогазу».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
