Біографічна драма Гая Наттіва «Ґолда» про лідерку ізраїльського народу Ґолду Меїр виходить у прокат 25 січня. Фільм описує події війни Судного дня, коли єгипетські та сирійські війська напали на Ізраїль. Перемога була за Ізраїлем, проте вона не далась легко. «У «Ґолді» є моменти, на яких українці відчують, ніби історія повторюється, – каже сценарист стрічки Ніколас Мартін. – Але, сподіваюся, вони відчують і надію».
6 жовтня 1973 року під час святкування Йом-Кіпур, або Судного дня, в Ізраїлі на країну напали єгипетські та сирійські війська. Ізраїль виявився не готовим. Перевага на полі бою спочатку залишалась за коаліцією арабських держав, проте зрештою перейшла до Ізраїлю.
На посту прем’єр-міністра тоді була Ґолда Меїр. Політикиня народилась у Києві у 1898 році, у сім років емігрувала у США із сім’єю. Її називають «залізною леді» Ізраїлю, але і критикують за те, що вона не звернула належної уваги на попередження військових радників про напад з боку Єгипту та Сирії.
Сценарист фільму про Голду Меїр Ніколас Мартін порівнює її з Вінстоном Черчиллем і каже, що у всіх видатних лідерів були жахливі помилки. Події фільму описують війну Судного дня, яка тривала 18 діб. «Ці два-три тижні для мене стали можливістю описати, ким вона була: які рішення приймала і як була у них подібною до скелі», – розповідав Мартін на зустрічі з майбутніми сценаристами в «Українській кіношколі».
Головні ролі виконали Гелен Міррен, Камілль Коттен та Лієв Шрайбер. Перетворення Міррен у Ґолду в гримерному кріслі займало по 2,5 години щодня, пише Vanity Fair. Вона одягала спеціальні боді та накладні «ноги», що нагадують панчохи. Зусилля не були марними – «Ґолду» номінували на «Оскар» за найкращий грим і зачіску.
В Україні біографічна драма вийде в прокат 25 січня. Ніколас Мартін розповів, чому ця стрічка важлива і для українців.
Інтервʼю скорочено та відредаговане для зрозумілості.
В Україні фільм про премʼєр-міністерку Ізраїлю виходить у прокат під час повномасштної війни, новий виток бойових дій в Ізраїлі. Які уроки з фільму можуть отримати жителі країн у стані війни?
Українцям пощастило: у вас хороший лідер, Володимир Зеленський. Він викроєний з тієї ж тканини, що і Ґолда: дуже чіткий і не збирається здаватися. Для перемоги це важливо. Великій Британії під час Другої світової війни теж пощастило – у нас був великий і безстрашний Вінстон Черчилль.
Ґолда не була панікеркою. Важливо, щоб лідери залишалися спокійними та раціональними незалежно від складності ситуації. Зазвичай лідерство – це вибір між поганим і жахливим. Ґолда вміла приймати дуже складні рішення. І Ізраїль здобув перемогу в тій війні, хоч і дорогою ціною.
Війна Судного дня дозволила Ізраїлю у багатьох сенсах почати заново. У 1973 році їхнім основним продуктом на експорт був апельсиновий сік, а після війни стало зрозуміло: доведеться стати технологічною державою та розвивати оборонну промисловість. Нині Ізраїль – технологічна наддержава, що поступається лише Сполученим Штатам.
Сподіваюся, після бойового хрещення Україна стане потужною, чесною, справедливою, заможною країною, де люди будуть вільні думати, відкривати бізнес і жити так, як хочеться їм, а загрозу російських терористів буде подолано.
Що вас особисто захоплює в Ґолді?
Життєвий досвід Ґолди допомагав їй приймати хороші рішення. У неї було колосальне розуміння інших лідерів, власних генералів і Генрі Кіссінджера. Вона була здатна вести країну, бо розуміла, що відбувається, як ніхто інший.
Чим старшим я стаю, тим більше розумію, що приймав відірвані від контексту рішення. Зараз я прагну розібратись у ситуації повністю, перш ніж прийняти рішення. Хотів би я бути таким, коли мені було 25.
Які джерела ви досліджували для опису історії життя Ґолди Меїр?
Я розмовляв із онуками Ґолди, які добре знали її та жили з нею під час війни Судного дня. У мене були зустрічі з главою Моссаду. Це дуже жорсткий чоловік, який вважав цю жінку найкращим лідером, якого будь-коли мав Ізраїль. Кіссінджер залишив величезну скарбницю надзвичайно корисних документів, зокрема із фактами про Голду Меїр.
Мої друзі-науковці, докторХаґай Цореф і професорУрі Бар-Джозеф, присвятили велику частину життя вивченню цієї війни і Ґолди. Вони дали мені доступ до всієї цієї інформації, не замислюючись. Усі джерела мали шматочки цієї історії в різних сферах, але ніхто досі не об’єднав їх у цілісну розповідь.
Сценарій ніби природним чином поставав перед моїми очима. Наприклад, сцена, де вона говорить з Кіссінджером телефоном. Він каже: «Ґолда, росіяни збираються прийти за Ізраїлем, стати на бік єгиптян. Ви не маєте ресурсів з ними воювати». І вона відповідає: «Генрі, дозволь мені розповісти про своє дитинство. Росіяни мене не лякають».
Який ваш улюблений момент у фільмі?
Сцена у вітальні Ґолди, деМоше Даян каже, що єгиптяни здобули перемогу – перетнули канал і планують окопатися. Міністр переконаний: вороги збираються знекровити ізраїльтян. «Так, вони перемогли, – відповідає Ґолда. – Але чи знають вони це? Легко зрозуміти, що ти програв. Та дуже важко знати, коли ти виграв». Вона передбачила, що вони нападуть знову, чим підставляться під удар.
Мені дуже подобається цей момент, він показує її хитрість. Вона знала:Анвар Садат – марнославний чоловік. Думка про те, щоб стати арабським лідером, який переміг євреїв, занадто його захопить, аби задовільнитись маленькою перемогою, коли велика зробила б його богом.
Чого ви навчилися від Ґолди?
Ґолда розуміла, що світ – трагічне місце. Завжди будуть країни та лідери, які хочуть руйнувати. Ґолда бачила, що є багато тих, хто жадає хаосу. І знала, що на Близькому Сході Ізраїлю завжди буде важко. Як ми бачимо, ситуація стає дедалі складнішою. Зараз вона гірша, ніж будь-коли.
Так само з росіянами. Ми думали, що вони зазнали поразки в Холодній війні. Західні лідери були настільки зарозумілими, що подумали, що всі приймуть їхню чудову систему та стануть демократами. Сталося навпаки. Вони отримали лідера терористів, що має намір знищити Україну, Польщу та країни Балтії.
Ґолда розуміла: якщо хочеш зробити добро світового масштабу, потрібно прийняти, наскільки складний світ. Треба бути реалістом.
Як ви показували контекст Ізраїлю і специфіку їхньої війни?
У фільмі все просто. Створили Ізраїль, і його сусіди, Сирія та Єгипет, не можуть погодитися з існуванням цієї країни. Вони починають вторгнення з наміром повернути втрачені території, але насправді хочуть знищити Ізраїль. Думка про єврейську державу в серці арабського Близького Сходу для них надто болюча. Вони почуваються приниженими та озлобленими, кидають усі сили на Ізраїль і зазнають поразки. Ця історія повторюється постійно, зараз зокрема.
ХАМАС здійснив жахливий погром, добре знаючи: Ізраїль помститься і палестинці постраждають. Що і відбулось. ХАМАС не співчуває палестинському народу. Йому неважливо, скільки його людей загине. Їхній єдиний інтерес – знищення Ізраїлю і єврейського народу.
Що українці побачать і відчують у фільмі, чого, можливо, не відчули б жителі інших країн?
Думаю, у «Ґолді» будуть моменти, коли глядачі казатимуть, що історія повторюється. На початку війни Судного дня народ Ізраїлю був у відчаї. Це може бути схожим на досвід українців на початку великого вторгнення.
Сподіваюся, українські глядачі почерпнуть відчуття надії – зокрема завдяки вмотивованим військовим, які розуміють, що воюють за свою сімʼю, країну і майбутнє. Такий солдат вартий десяти російських. Росіяни не мають уявлення, за що воюють.
Зараз важкий час. Але я сподіваюся, що європейці та американці залишаться з Україною, тому що ви боретеся за всіх нас – усіх, хто вірить у свободу.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.