Як один із найбагатших українців Іван Фурсін зустрів Фірташа та що від нього вимагав Янукович. Головне з інтервʼю ЕП /Фото з особистого архіву
Категорія
Новини
Дата

Як один із найбагатших українців Іван Фурсін зустрів Фірташа та що від нього вимагав Янукович. Головне з інтервʼю ЕП

Бізнесмен Іван Фурсін, 50. Фото з особистого архіву

Як створювалася імперія Дмитра Фірташа, чому розвалився «Місто банк» та кому погрожував ексглава Офісу президента Андрій Богдан? Колишній банкір та співвласник «Росукренерго» Іван Фурсін розповів в інтерв'ю виданню «Економічна правда». Forbes публікує найкоротший переказ

Фурсін, 50, чиї статки Forbes оцінюють у $180 млн, багато років допомагав Фірташу будувати бізнес-імперію. Разом вони скупили всі хімзаводи України та десятки газопостачальних компаній. У 2004 році «Росукренерго» була єдиним постачальником газу в Україну.

Перший мільйон

Перший мільйон я заробив у 22–23 роки. Тоді фінансовий ринок був не такий зарегульований. Ми добре заробляли на різниці курсів, на валютному арбітражі з Москвою. Якщо у вас були безкоштовні гроші, за які не треба було платити відсоток, ви їх розміщували під 360% річних – і ці відсотки й заробляли. Стартовий капітал $20 000 дав батько. Він заробив їх на продажу комп'ютерів. Гроші батькові я повернув.

Купівля «Місто банку»

У 28 років я став співвласником і одним із керівників банку «Аскольд», який пізніше перейменували на «Банкірський дім». Банком керував разом із Сергієм Льовочкіним, Ростиславом Шиллером, Артемом Єршовим та Сергієм Святком. Мені належало близько 17% акцій. Але 1998 року банк закрився, а команда розпалася. Одразу після закриття «Банкірського дому» я захотів відкрити свій банк. Взяв у знайомих стартовий капітал та купив за $150 000 в Одесі «Місто банк».

Роль Богдана та Луценка у краху «Місто банку»

Банк визнали неплатоспроможним у грудні 2020 року. Це болісна подія. У 2006-му мені пропонували за «Місто банк» $75 млн. Але для мене він був чимось більшим, ніж просто бізнесом.

У «Місто банку» було багато активів. Наприклад, одеський готель «Вікторія» та велика нафтобаза в Дніпрі. Мін'юст виконав сумнівне рішення суду та позбавив банк одного з таких активів, ключового – соєвого заводу. Це стало причиною для НБУ визнати банк неплатоспроможним.

Боротьба за завод розпочалася в 2017-му. Колишні власники, брати Вадим та Ілля Сегалі намагалися довести, що їх незаконно позбавили прав власності в 2010 році. У 2018-му в історію втрутилися генеральний прокурор Юрій Луценко та його радник Андрій Богдан. Вони створили кримінальну справу, в рамках якої захопили підприємство та переписали його на зберігання компанії-банкруту «Каховкапромагро». Тоді до «Місто банку» розпочалися претензії від НБУ.

Мої опоненти створили паралельну юридичну реальність. Більшу частину роботи вони зробили за Луценка, а завершальну – за Богдана, який тоді обійняв посаду голови Офісу президента. Для Богдана то була адвокатська робота. У разі виграшу йому належав великий відсоток акцій. Наразі йому належать 25% заводу, а 75% оформлені на колишню дружину одного з братів.

Погрози Богдана

Я пропонував компроміс Іллі Сегалю у липні 2020 року, щоб вони замінили завод іншим майном на балансі банку. Я намагався зробити все, щоб банк залишився цілим, – навіть пропонував його акції.

Також двічі зустрічався з Богданом. У вересні 2018-го на вулиці біля Верховної Ради Богдан, бачачи мене вперше в житті, почав мені погрожувати. Казав, що має підтримку Луценка та Ігоря Коломойського. А в травні 2019-го сказав, що питання щодо заводу вирішене і що я даремно витрачаю час.

НБУ «підтримав рейдерів»

Національний банк України поспішав визнати банк неплатоспроможним та не дав 90 днів на виправлення ситуації. Ми знайшли б гроші. У НБУ весь 2020 рік перший заступник Катерина Рожкова використовувала свій авторитет, щоб закрити банк. Весь 2019 рік Рожкова перебувала в підпорядкуванні у Богдана. Він її курував, викликав на наради. НБУ політично підтримав рейдерів, які потягли у мене актив.

Я не можу продовжувати кар'єру банкіра, доки не закінчиться судовий процес між мною та НБУ і доки Фонд гарантування не завершить ліквідацію «Місто банку».

Про знайомство та першу справу з Дмитром Фірташем

Управління «Місто банку» я поєднував з іншими проектами. Наприклад, разом із Фірташем створив компанію «Росукренерго».

Фірташ та я стали партнерами на початку 2000-х. Він шукав банкіра, який міг би займатися фінансами та інвестиціями. Київ тих часів був місцем вузького кола бізнесменів, кількох сотень людей. Ми всі одне одного знали.

Перша успішна справа пройшла в 2003 році. Я підготував усі необхідні документи, залучив до цього процесу «Райффайзен Інвестмент» і виграв приватизаційний конкурс, отримавши 56% «Рівнеазоту».

Запуск «Росукренерго» з Фірташем

Початкова ідея Фірташа – «Росукренерго» створюють два банки «Райффайзен» і «Газпромбанк». «Росукренерго» мало стати не лише торговельною та посередницькою, а й інвестиційною компанією. Фірташ мав найширші зв'язки в Середній Азії та «Газпромі». Він був мозком компанії, а я допомагав йому організаційно. Фірташ у «Росукренерго» мав 10%, половину він віддав мені.

Зв'язки з «Газпромом» у Фірташа були завдяки роботі з компанією «Ітера» Ігоря Макарова. Ця компанія постачала газ найбільшим українським трейдерам того часу: «Республіці», «Індустріальному союзу Донбасу» та «Єдиним енергетичним системам». Потім Фірташ зробив крок через «Ітеру» і потрапив до «Газпрому». Як це сталося, його професійна таємниця.

Новий рік Фірташ зазвичай зустрічав у Москві у «Газпромі». У цей час там укладали контракти та зводили баланси. Саме тому він мав «Росукренерго», а ті, хто сидів удома, «Росукренерго» не мали.

Чому зірвалося IPO «Росукренерго»

Ми планували вивести «Росукренерго» на IPO у 2005–2006 році в Лондоні. IPO мало бути два: хімічне та газове. Ostchem Фірташа мав переміститися до Лондона, а «Росукренерго» злитися з JKX – лондонською компанією, яка займається видобутком газу в різних частинах планети, зокрема в Україні.

Чутки про те, що Семен Могилевич мав відношення до створення «РосУкрЕнерго», почали гальмувати підготовку до IPO, і на якомусь етапі ми відмовилися цим займатися. Ми тоді легковажно ставилися до інформаційних атак та статей у пресі, а насправді саме вона зіграла драматичну роль у житті компанії. За інформаційними атаками стояв Макаров з «Ітери».

Коли почалися проблеми, я запропонував Фірташу "РосУкрЕнерго" продати "Нафтогазу". Це зберегло б контракти з постачання газу в Україну, але зробити це не вийшло з політичних причин.

Хто насправді володіє Ostchem та облгазами

Фірташ – не єдиний власник Ostchem, але роль його партнерів у цьому бізнесі є мінімальною. Хімічний бізнес він повністю контролює.

Спочатку до компанії входили «Рівнеазот», «Кримсода», «Таджиказот», «Нітроферт». Потім Фірташ докупив «Черкасиазот», «Стирол», сєверодонецький «Азот». Бізнес укрупнився, а частки партнерів розмилися. Не знаю, у кого які відсотки.

Фірташ контролює та керує облгазами через компанію РГК. Але не існує і ніколи не існувало документа, де написано, що він володіє цими компаніями. Свого часу я скуповував усі облгази і був єдиним контролером їх усіх, але потім передав управління партнерам. Називати імена партнерів не буду.

Фірташ проросійський?

Якщо проросійськість Фірташа виявляється в тому, що він мав спільну діяльність із «Газпромом», то так, він проросійський. Але багато що змінилося за ці вісім років. Світ перевернувся. Фірташ в Австрії, не має можливості їздити до Росії, і він не має бізнесу з російськими компаніями.

Остання зустріч з Януковичем

Не вважаю, що я мав якісь особливі стосунки з Януковичем, які виходять за рамки статусу народного депутата від «Партії регіонів». Але я зустрічався з ним неодноразово, розмовляв. Остання зустріч на початку 2014 року була вкрай неприємною. Він приїхав до Верховної Ради та вимагав від мене та Сергія Тігіпка, щоб ми зібрали голоси за його варіант законодавчої версії амністії «майданівців».

Опозиційні партії просили прийняти їхню версію. Ми сказали, що різниці немає, яку версію приймати. Янукович став жорстко тиснути на мене в присутності інших членів фракції, принижував та вимагав, щоб я впливав на інших депутатів. Він при мені набрав телефоном Фірташа й намагався через нього на мене тиснути.

Про Sky Mall та бізнес

Нічого не скажу про свій бізнес. Я не маю причин розголошувати. Бізнес, яким я займався 10 років тому, і бізнес сьогодні – різні речі. Мовою аналогій: раніше я літав на надзвукових винищувачах, а зараз – на кукурудниках. Мене цікавлять нерухомість та аграрний бізнес.

Я не маю жодної ролі в телеканалі «Інтер». Я історично був проти його придбання, оскільки вважав, що це покупка дорога. Я звертаюся до «Інтера» за допомогою, коли маю якісь проблеми. Вони мені допомагають.

Минулого року я купив торговельний центр Sky Mall, але перепродав його Брюховецькому.

Я не будую суперпланів, певною мірою, з особистих причин. Цього року мені 50 років, настав час озирнутися на всі боки. Будь-яка людина замислюється над тим, як би вийти з українського бізнесу, вкласти гроші в міжнародний фонд і жити на дивіденди. Але завжди хочеться чимось займатися, шукати якесь застосування для себе та капіталу.

Матеріали по темі
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Інвестгід на 2022 рік, Семенов і його телеканали, цифрова Україна | Рейтинг роботодавців