Сільвіо Берлусконі помер у понеділок у віці 86 років. Десятиліттями він був незмінним учасником політичної сцени Італії та списку найбагатших людей світу від Forbes. Статки Берлусконі на момент смерті становили $6,8 млрд.
Колишній премʼєр-міністр Італії, бізнесмен та мільярдер Сільвіо Берлусконі помер у лікарні Святого Рафаеля у Мілані. Медійний магнат, який став політиком та не один десяток років був важливою фігурою в житті Італії.
Спочатку Берлусконі був нахабним бізнесменом, який створив найбільший у країні медійний конгломерат, а потім став премʼєр-міністром Італії, якому вдалося найдовше втриматися на цій посаді – з часів Другої світової.
Він був неоднозначною особистістю. Кілька заведених розслідувань проти нього тому підтвердження. У 2013-му Берлусконі визнали винним у шахрайстві з податками, а у 2015-му – за хабар колишньому сенатору.
«Із глибоким сумом та щирим співчуттям Fininvest пригадує свого засновника Сільвіо Берлусконі, – пише в зверненні його холдингова компанія Fininvest. – Його креативна сила, підприємницький геній, непохитна справедливість у діях і неймовірна людяність завжди були незмінним активом компанії».
Forza Italia!, політична партія, яку Берлусконі заснував у 1994-му, зробила допис у Twitter зі словами «Прощавай, президенте».
Офіційну причину смерті ще не повідомлено, але в квітні у Берлусконі діагностували лейкемію. Тоді його госпіталізували на 45 днів через легеневу інфекцію.
9 червня він знову потрапив до лікарні для «чергових аналізів».
Один із найбагатших італійців
Після дебюту в рейтингу світових мільярдерів за версією Forbes у 1988-му із $1 млрд статків Берлусконі був його учасником аж до смерті.
Власний капітал Берлусконі на момент його смерті становив $6,8 млрд, основна частина його – інвестиції в медіагрупу Fininvest, за оцінкою Forbes. Їй належать акції медіакомпанії MediaForEurope, видавництва Mondadori та італійського банку Banca Mediolanum.
інфографіка Forbes Ukraine
Берлусконі безпосередньо володів 61,2% Fininvest, за даними звітності компанії. По 7,65% акцій належать його старшим дітям Марині та Пʼєру Сільвіо. Дітям від другого шлюбу з акторкою Веронікою Ларіо: Елеонорі, Барбарі та Луїджі належать по 7,14% акцій Fininvest.
Марина є головою Fininvest із 2005-го, а Барбара, Луїджі та Пʼєр Сільвіо входять до складу ради директорів компанії.
Життєвий шлях Берлусконі
Берлусконі народився в Мілані в 1936-му. Закінчивши місцеву школу, продавав порохотяги та співав у нічних клубах та на круїзних кораблях, поки не закінчив юридичний факультет Університету Мілана в 1961-му. Його звільнили від обовʼязкової служби в армії (нібито через те, що він перша дитина в родині).
Закінчивши університет, заснував компанію нерухомості в Мілані. Три роки по тому одружився з Карлою Лусією Елвірою Далль’Ольо, з якою в нього народилося двоє дітей: Марина та Пʼєр Сільвіо.
Компанія нерухомості Берлусконі розрослася до імперії у 1970-х, коли він придбав землю та розбудував житлові комплекси по всьому Мілану й у регіоні Ломбардія. Район Milano 2 він збудував з нуля, тепер там живуть майже 6000 мешканців.
У 1977-му Берлусконі став кавалером ордену «За заслуги» – однієї з найвищих відзнак Італії. Після цього йому дали прізвисько «Лицар». Після того як його визнали винним у шахрайстві з податками у 2013-му, він добровільно зрікся титулу.
Маттео Сальвіні, Сільвіо Берлусконі, Джорджія Мелоні - лідери діючої коаліції Італії. Фото Getty Images
У 1980-му, за чотири роки після купівлі телестанції в Мілані, Берлусконі націлився на телевізійну монополію в країні, яка тоді належала державній компанії RAI. Він перетворив свою Canale 5 на найбільшу приватну телемережу в Італії.
Капітал майбутнього мільярдера почав збільшуватися у 1980-х, коли він узявся скуповувати телестанції по всій країні. Італійцям він, ймовірно, найбільше запамʼятався як власник провідної футбольної команди Італії «Мілан», яку він купив у 1986-му.
У 1985-му Берлусконі розлучився з першою дружиною, а за пʼять років одружився з Веронікою Ларіо.
На початку 1990-х величезний корупційний скандал підірвав статусність політичного класу Італії й призвів до розпаду головних політичних партій. Тоді Берлусконі побачив можливість капіталізувати свою популярність у країні.
У 1994-му він створив правоцентристську партію Forza Italia! («Вперед Італія!»), яка несподівано здобула перемогу на виборах. Тоді їй вдалося завоювати більшість у парламенті, отримавши 43% голосів у коаліції разом із правою регіональною партією «Північна ліга». Так він уперше став премʼєром. Але тоді йому не вдалося довго втриматися на посаді: хитка спілка розвалася вже до кінця року, а на виборах 1996-му він програв.
Пʼять років в опозиції не пройшли без інцидентів.
Політику Берлусконі довелося захищатися у корупційних справах, серед яких звинувачення в незаконних пожертвах італійській соціалістичній партії 1991-го та в бухгалтерському шахрайстві, що повʼязано з Fininvest. Обидві справи закрили.
У 2001-му він знову став премʼєром Італії після перемоги партії на виборах. На посаді залишався до 2006-го, відзначившись відправленням італійських військ на війни в Іраку та Афганістані. На регіональних виборах Берлусконі програв, що призвело до його відставки в 2005-му.
Берлусконі балотувався на національних виборах у 2006-му, але програв. За два роки недовготривала лівоцентристська адміністрація, яка була після нього, розпалася, і він виграв наступні національні вибори, ставши премʼєром втретє.
На той час Берлусконі вже заплямував себе кількома розслідуваннями. За життя проти нього порушили понад 20 справ за різними звинуваченнями: від зловживання владою до використання послуг неповнолітніх секс-працівниць. Усі ці справи закривали або політика було виправдано, окрім вищезгаданих звинувачувальних вироків 2013-го і 2015-го.
Третім терміном на посаді премʼєра він побив рекорд найдовшого перебування в цьому кріслі з часів заснування Італійської республіки у 1946-му. Та в 2011-му Італію спіткала глибока економічна рецесія через боргову кризу єврозони. Берлусконі пішов у відставку, щоб звільнити шлях для технократичної адміністрації на чолі з економістом Маріо Монті.
Повернувшись до Сенату після загальних виборів у вересні 2022-го, на момент смерті Берлусконі був сенатором від партії Forza Italia!, яка здобула 8% голосів та приєдналася до коаліційного уряду премʼєрки Джорджії Мелоні.
Італійський премʼєр, який найдовше тримався на посту з часів Другої світової, помер у понеділок у віці 86 років. Десятиліттями він був незмінним учасником політичної сцени країни і списку найбагатших людей світу за версією Forbes. Фото Getty Images
У 2012-му Берлусконі та Ларіо розлучилися після трьох років життя нарізно.
Навіть після відставки з поста премʼєра Берлусконі не завʼязав із політикою чи бізнесом: він продовжував контролювати Fininvest і залишався лідером Forza Italia! до смерті.
З травня 2019-го до жовтня 2022-го був членом Європарламенту.
Футбольний клуб «Мілан» Берлусконі продав китайським інвесторам у червні 2017-го за $630 млн, але вже у 2018-му повернувся у футбол, купивши клуб «Монза».
Під час пандемії Берлусконі пожертвував близько $12 млн рідному регіону Ломбардія, який дуже постраждав від COVID-19. Гроші використали на будівництво нової лікарні на місці колишнього виставкового центру в Мілані.
У Берлусконі залишилися пʼятеро дітей, брат Паоло та 17 онуків.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
