Коли у серпні 2022 року президент Байден підписав «Закон про скорочення інфляції», в якому значну увагу приділили субсидуванню зелених технологій, союзники Штатів радо його вітали. Але відтоді настрої союзників змінилися і почалися розмови про американський протекціонізм, а подекуди і про торгові війни. The Economist розглянув деталі нової американської політики, її причини та наслідки для інших країн і світу. Forbes вибрав головне з матеріалу.
Хоча субсидії давно були частиною економічної діяльності США, новий план явно має більший масштаб. А його надто дружній акцент – Америка перш за все – недаремно непокоїть союзників.
Якщо говорити про вартість нової політики, то її неможливо точно визначити, адже субсидування буде відбуватися у формі податкових знижок. Ці ж знижки будуть залежати від кількості виготовленої продукції.
А от кумулятивний вплив буде величезним. Якщо інвестиції федерального уряду за десять років досягнуть $100 млрд на рік, то ця цифра майже вдвічі перевищить всі субсидії за десять допандемічних років. Credit Suisse вважає, що американські сонячні панелі можуть стати найдешевшими у світі до кінця 2020-х років.
Прихильники вільної торгівлі вважають, що субсидії шкодять торгівлі: через них продукція однієї країни стає штучно дешевшою, що зменшує економічну ефективність. А американські субсидії шкодять ще більше, бо, щоб їх отримати, виробнику треба використати у виробництві визначену кількість місцевих компонентів чи сировини.
Наприклад, щоб отримати субсидію на електромобіль, принаймні половина компонентів батареї повинні бути виготовлені у Північній Америці. У проєктах відновлюваної енергетики розмір субсидій залежить від кількості використаної американської сталі та заліза: що більше американської сталі, то більша субсидія.
Причини нової політики протекціонізму США
- Промислова перевага Китаю у світі і бажання перехопити ініціативу у Піднебесної.
- Страх залежності від конкурента в питанні передових технологій.
- Руйнування ланцюгів поставок під час пандемії.
- Бажання збільшити кількість робочих місць для середнього класу.
- Кліматичні зміни: завдяки витратам на відновлювану енергію очікується, що Америка різко знизить кількість вуглецевих викидів.
Економічні причини для такої політики сумнівні, але політичну волю це не зупинить. Для інших країн, особливо союзників, нова політика порушує два важливі запитання:
- Наскільки сильну загрозу становлять американські субсидії?
- Як реагувати на цю американську політику?
Загроза для світу?
Якщо говорити про Китай, то тут все просто. Експортний контроль, санкції, а тепер і нова політика, покликані переманити бізнес із Китаю, тому Китай запроваджує власні заходи для незалежності від інших та субсидії.
Якщо говорити про друзів США, то тут все складніше. «Закон про скорочення інфляції» (далі ЗСІ) у Європі спочатку сприйняли із радістю, адже нарешті Штати зробили суттєвий крок у боротьбі із кліматичними змінами.
Та тепер європейські експерти з торгівлі бʼють на сполох, адже субсидії, передбачені ЗСІ, стають на заваді розвитку зелених технологій у Європі. І з кожним днем занепокоєння лише зростає. У грудні президент Франції Емманюель Макрон назвав ЗСІ «вбивцею нашої промисловості».
Критика закону азіатськими партнерами США не така жорстка, але тамтешні законотворці також обурені новим напрямом американської економічної політики.
Шведський виробник батарей для електромобілів Northvolt переглядає свій план побудувати завод у Німеччині, а натомість хоче зосередитися на своїх операціях у США. Фото Getty Images
Загострену реакцію Європи можна зрозуміти, адже там йде війна, яка сильно вплинула на регіон, особливо в питанні енергії. У Америки ж традиційних енергетичних ресурсів хоч відбавляй, а нові субсидії надають Штатам перевагу ще й у відновлюваній енергії.
Вже розповідають історії про те, що Європа втрачає інвестиції. Шведський виробник батарей для електромобілів Northvolt переглядає свій план побудувати завод у Німеччині, а натомість хоче зосередитися на своїх операціях у США. Інші зроблять те саме.
Для деяких індустрій такі зміни можуть стати джерелом головного болю і неабияких витрат. Дослідження Boston Consulting Group показує, що потрібно буде від $900 млрд до $1,2 трлн інвестицій, щоб створити кілька незалежних ланцюгів поставок напівпровідників (чипів) по всьому світу, а щорічні операційні витрати можуть вирости на $45–125 млрд.
Принаймні субсидії на напівпровідники не вимагають таких суворих правил про місцеве виробництво, як зелені технології. Американські союзники тепер просять помʼякшити правила і для зелених технологій.
Але ці правила не так легко і змінити, адже у законі чітко прописані суми, час та умови. Конгресу треба буде ухвалювати поправки, а це не так і просто із поточними проблемами Палати представників. Та й будь-які поправки ймовірно будуть незначними.
Теоретично США можна притягнути до відповідальності у Світову організацію торгівлі, адже в СОТ діє заборона на субсидії, які надаються місцевому виробництву. Але навряд хтось наважиться на таке. Якщо Америку визнають винною, то вона може подати на апеляцію, а апеляційний орган СОТ не функціонує (Америка блокує призначення в орган). Тобто, по суті, справі кінець.
Можна також підняти мита на американський експорт продуктів, які виграють від субсидування. Але від цього буде сумнівна користь, адже мито зачепить все, від автомобілів і сонячних панелей до водню і чипів.
Відплатити тією ж монетою чи ні
Перед урядами постає непростий вибір: приєднатися до перегонів субсидій чи залишитися осторонь. Існує економічне обґрунтування для того, щоб не брати участь у цих перегонах.
Коли США платять за технології з податків громадян, то ці технології з часом мають стати дешевшими для всіх. Та хай скільки б Америка не давала своїм компаніям, у неї не може бути порівняльна перевага у всіх продуктах.
Деякі політики в Азії і Європі сподіваються, що їхні уряди утримаються від участі у перегонах субсидій. «Так можна буде зрівняти умови для нас», – сказав японський політик.
У Південній Кореї вже нібито повідомили, що субсидії на виробництво електромобілів будуть доступні лише тим, у кого є власні сервісні центри у країні, а це виключає іноземні компанії. Фото Getty Images
Але заклики до запровадження власних субсидій гучніші. У Південній Кореї вже нібито повідомили, що субсидії на виробництво електромобілів будуть доступні лише тим, у кого є власні сервісні центри у країні, а це виключає іноземні компанії.
Японія намагається оживити виробництво передових напівпровідників. Вісім японських фірм, серед яких Toyota і Sony, оголосили про створення нової компанії з виробництва чипів Rapidus. У листопаді уряд пообіцяв 70 млрд єн ($500 млн) інвестицій у дослідження компанії.
Суворі правила щодо державної підтримки в Європі сприяли найбільшим історіям успіху на ринку, адже ці правила забезпечили жорстку конкуренцію. Але вже лунають заклики до зміни цих правил, щоб більше допомоги пішло у стратегічні сектори якомога швидше. Про це, приміром, написали у грудні міністри економіки Франції та Німеччини.
Дослідження Boston Consulting Group показує, що потрібно буде від $900 млрд до $1,2 трлн інвестицій, щоб створити кілька незалежних ланцюгів поставок напівпровідників (чипів) по всьому світу.
Американські політики, які активно підтримують нову політику Штатів, не бачать у ній проблеми. Так, Кетрін Тай, теперішня торгова представниця США, закликає Штати і союзників просто координувати свої інвестиції, щоб вони мали максимальний успіх.
В теорії це вдала ідея. Америка хоче, щоб союзники в Азії та Європі приєдналися до її жорсткої політики щодо Китаю, а союзники хочуть і надалі працювати з Америкою та мати її підтримку.
Але навіть із найщирішим бажанням усіх зацікавлених сторін координація інвестицій – це страшенно складно. Як США хочуть бути передовим виробником напівпровідників, так і в Азії та Європи є такі ж амбіції.
Всі країни мають своїх захисників національного виробництва, а ще ж не можна забувати про рій стартапів, кожен з яких хоче відкусити власний ласий шматочок. Якщо США та союзники запропонують більшу підтримку, ці компанії будуть тільки раді її прийняти з усіх сторін. В результаті в різних країнах будуть витрачатися зусилля і ресурси на однакові проєкти.
Отже, можуть знадобитися мільярди доларів, щоб згадати, чому США колись були противником субсидій.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
