Повернення Дональда Трампа в крісло президента США, нерішучість НАТО та втома від війни можуть позбавити Україну основних ресурсів наступного року. За таких умов нинішній контрнаступ має вигляд чи не останньої великої можливості перемогти на полі бою. Останній саміт НАТО лише підкреслив невизначеність майбутнього.
У серпні минулого року Україна була приблизно в такому ж становищі, що й зараз: наприкінці року майоріли вибори до Конгресу США, де перемогу мали здобути республіканці, загроза захоплення Києва минула, й Захід, не відчуваючи адреналіну небезпеки перших місяців великої війни, почав втомлюватися від України.
Тоді навіть прихильне до України британське видання The Economist розмірковувало про невиразні перспективи звільнення Херсона. «Ризик у тому, що розрекламований контрнаступ, який не вдасться реалізувати, зрештою зашкодить моральному духу. Якщо наступ відбудеться і закінчиться невдачею, розчарування буде ще гіршим», – писало британське видання в середині серпня 2022 року.
Інші провідні західні ЗМІ були критичнішими в оцінках перспектив українського контрнаступу. На той момент запеклі бої на півдні тривали близько двох місяців із досить невиразним просуванням ЗСУ. Одна з перших українських атак на Давидів Брід на початку червня 2022-го не принесла результату. За кілька тижнів українським військовим довелося відійти назад за річку Інгулець.
Наприкінці липня ЗСУ вдалося створити невеликий плацдарм поблизу Білогірки, південніше Давидового Броду. Але й тут істотного просування не було іще близько місяця. В середині серпня 2022 року здавалося, що лінія фронту остаточно завмерла.
Тоді досить популярними були тези про перемовини, примирення та пошук компромісів. Адже тривала виснажлива війна без очевидних перспектив є вкрай непопулярною для західного електорату.
Нині ситуація повторюється: важкі бої на південь від Оріхового та Великої Новосілки, перші плацдарми, які даються дорогою ціною, і запеклий спротив росіян.
Подальша підтримка України дійсно залежить від того, як закінчиться цей контрнаступ. Адже тривала виснажлива війна без перемог так само непопулярна на Заході, а попереду нависає загроза повернення Трампа, суперечності в НАТО та дефіцит боєприпасів.
Військовий 35-ї бригади біля підбитого російського танка в контрнаступі у напрямку Великої Новосілки, 13 липня 2023 року. Фото Getty Images
Невиправдані очікування саміту НАТО
Саміт НАТО 11–12 липня вийшов досить напруженим для України. Попри те, що близько 20 країн Альянсу декларували підтримку запрошення України до НАТО, всередині коаліції не було єдиної думки.
США та Німеччина нібито виступали проти запрошення України в Альянс. Нерішучість та внутрішні дискусії призвели до того, що президент Володимир Зеленський оприлюднив твіт із критикою Північноатлантичного блоку, який, щоправда, за даними WP, мав зворотний ефект. Під питанням був навіть приїзд українського президента.
Зрештою Зеленський усе-таки приїхав на саміт, а Україна отримала певні поступки й скорочену процедуру вступу. Але умови й порядок дій у рамках подальшої інтеграції наскільки нечіткі, що результат саміту багато в чому можна вважати радше формальним. Для всіх стало очевидно, що до завершення цієї фази війни НАТО не наважиться на приєднання України.
Окрім цього перемовини велися довкола гарантій безпеки на шляху до членства в НАТО. Між Україною та країнами «Великої сімки» нібито вдалося досягти певної згоди, але про які саме гарантії йдеться – теж поки що не до кінця зрозуміло.
Власне очікувати, що західні чиновники у найбільш невизначений період воєнних дій наважаться на сміливі й непопулярні кроки, було складно. Але Офіс президента активно намагався «дотиснути» союзників.
Зеленський повідомив, що Україна вже починає готуватися до наступного саміту, який відбудеться у Вашингтоні.
«Доки ви чекаєте на цей автобус, Україна чекає членства в НАТО» – гасло кампанії на підтримку членства України в Альянсі на автобусі у Вільнюсі, 13 липня 2023 року. Фото Getty Images
Трамп повертається
Ще більш неприємною новиною останніх тижнів стало те, що Дональд Трамп лідирує в опитуваннях серед кандидатів від Республіканської партії на президентські вибори в США у листопаді 2024 року.
53% республіканців під час попереднього опитування підтримали його кандидатуру. Лише 26% – його найближчого конкурента Рона Десантіса.
Враховуючи те, що республіканці все ще вважаються фаворитами після перемоги на останніх виборах до Сенату, ймовірність перемоги Трампа у 2024 році неймовірно висока.
Попри кримінальні розслідування спроби державного перевороту, звинувачення у зв’язках із Росією, визнання винним у сексуальних домаганнях та неоднозначні заяви, Трамп усе ще тримається на вершині електоральних симпатій республіканців. Здебільшого тієї частини, яка особливо не переймається війною в Україні. Принаймні частина команди Трампа відкрито заявляє, що проти підтримки України.
Експрезидент США Дональд Трамп виступає на конференції Turning Point Action під час своєї президентської кампанії, 15 липня 2023 року. Фото Getty Images
Ексдиректор із європейських справ у Раді національної безпеки США Александр Віндман, вважає, що обрання Трампа означатиме для України втрату ключового союзника.
«Якщо оберуть Трампа, підтримки з боку США не буде. Для України найкраще перемогти раніше», – переконаний він.
На його думку, оптимальним сценарієм є той, в якому Україна здобуває рішучу перемогу в циклі бойових дій і війна закінчиться шляхом переговорів до виборів 2024 року.
Президент Чехії Петр Павел заявив, що «вікно можливостей» для України є лише до кінця цього року. Якщо контрнаступ не завершиться значною нашою перемогою до кінця року, Захід почне втрачати інтерес до подальшої підтримки України, дедалі більше занурюючись у внутрішні проблеми.
Прикладом цьому є скандальна заява міністра оборони Британії Бена Воллеса про те, що Британія не Amazon для доставлення зброї в Україну.
Все вирішить контрнаступ
Минулого року ЗСУ вдалося здивувати світ та змінити позицію Заходу. Попри те, що контрнаступ на Херсонщині починався з важких і часом невдалих наступальних операцій, українським військам вдалося розтягнути сили ворога і виснажити їх. В оборонних позиціях росіян утворилася діра на Харківщині, якою вдало скористалися українські бійці.
Хоч битва за Херсон не була легкою та швидкою, українським військам вдалося витіснити ворога з правого берега і досягти потрібного результату.
Військові 72-ї бригади на артилерійській позиції у напрямку Вугледара, Донецька область, 15 липня 2023 року. Фото Getty Images
Цього року на півдні й під Бахмутом уже понад місяць тривають важкі, запеклі бої. Навряд чи темпи просування в перших боях можуть визначити загальний успіх операції. Адже ця війна уже демонструвала, що в гонитві за кілометрами можна втратити всі ресурси.
Доля війни в руках українських офіцерів. Від того, як вони скористаються наявними ресурсами й відвагою солдат, залежить успіх та майбутнє підтримки України.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
