Категорія: Війна
Дата: 29 грудня 2022 17:56

Українські військові командири розповіли, як вигнали росіян із Харківщини та Херсону. Невідомі подробиці контрнаступу від WP

Forbes

5 хв читання

Двоє українських військових дивляться на графіті із генералом Валерієм Залужним на фасаді головного терміналу Херсонського аеропорту через місяць після звільнення ЗСУ Фото Getty Images

Видання Washington Post продовжує цикл ґрунтовних розвідок про важливі стадії війни Росії в Україні. Цього разу американська газета поговорила із безпосередніми учасниками та творцями Харківського та Херсонського контрнаступів, які стали переломними. Forbes пропонує ексклюзивні факти з матеріалу.

Для створення цієї статті Washington Post поговорило із понад 35 людьми, серед яких українські командири, київські чиновники, безпосередні учасники бойових дій, а також американські та європейські політичні й військові посадовці. Більшість з опитаних розповідали на умовах анонімності, бо не мали офіційного дозволу говорити про операції.

Харківський контрнаступ

Про підготовку

Підготовкою до контрнаступу на Харківщині та його проведенням командував генерал-полковник Олександр Сирський.

Він вважав, що Україна не могла дозволити собі втрати, які були б неминучими під час прямого наступу на міста. Замість цього він із колегами розробив план, за яким українські сили проникають через передній фланг на понад 50 км вглиб позицій ворога, оточивши населені пункти й змусивши ворога відступити.

В цьому плані швидкість була надважливою. Якби росіяни відправили підтримку через кордон (операція проходила неподалік Білгородської області в Росії), велика кількість українських військ опинилася б відрізаною в тилу у ворога.

«Все залежало від першого дня і того, на скільки далеко ми зможемо пройти, – розповів Сирський. – Що далі ми пройшли б, то менше у них було б варіантів дій і то більше їхні загони були б відрізані та ізольовані».

Вже в серпні в українців майже закінчилися боєприпаси радянських часів, на яких працювала більшість української артилерії. Західні союзники поспішали з наданням сучасних систем та боєприпасів, але цього було недостатньо.

Генерал-майор Андрій Маліновський, очільник управління ракетних військ і артилерії української армії, переймався тим, що їхнім військам знадобиться понад 100 000 одиниць боєприпасів, яких у них не було. (Зрештою, за словами Маліновського, за пʼять днів вони обійшлися 32 500 боєприпасами.)

Американська розвідка допомогла раціонально розподілити наявні боєприпаси, обираючи точні цілі. За словами американських та українських посадовців, партнери розробили план взаємодії: українці описують цілі, які вони шукають у тій чи іншій зоні, а Штати за допомогою геопросторової розвідки визначають координати цих цілей.

Втім американці не були глибоко задіяні в плануванні харківського контрнаступу і дізналися про нього відносно пізно, кажуть американські й українські чиновники.

Про росіян

Попри секретність підготовки операції росіяни все ж виявили, що українці щось готують.

Але завдяки російській бюрократії, розповів Сирський, інформація «не потрапила в потрібні руки або на неї не звернули уваги».

У Пентагоні ж підозрюють, що російське найвище командування до кінця не усвідомлювало вразливість харківського фронту, бо командири на полі бою брехали. За гіпотезою ж іншого американського старшого військового чиновника, росіяни бачили, що готується контрнаступ, але їм бракувало людей, щоб його зупинити.

Про операцію

«Ми очікували, що виконаємо визначений план, – говорить Сирський, – але ми не розраховували, що ворог так посипеться».

Згідно з оригінальним планом, на сьомий день операції українські сили мали лише зайняти позиції на північній околиці Ізюму. «Натомість половина [російських] підрозділів в Ізюмі, може, і більшість із них, почали просто тікати, – пригадує дії росіян один із командирів українського батальйону. – Тож ми увійшли в Ізюм».

Про реакцію Путіна

Внаслідок провалу на Харківському напрямку Путін призначив генерала Сергія Суровікіна на посаду командувача Обʼєднаного угрупування військ у вторгненні Росії в Україну.

За словами двох людей, які знайомі з цим питанням, Путін має прямий звʼязок із Суровікіним, завдяки якому тепер отримує реальну картину проблем на полі бою. Ці люди кажуть, що раніше військові топ-чиновники подавали президенту надто прикрашену версію того, як ідуть справи росіян в Україні.

Про партнерів

«Наші взаємини з усіма партнерами змінилися в один момент, – каже генерал-полковник Сирський. – Вони побачили, що ми можемо перемогти, а їхня допомога використовується ефективно».

Херсонський контрнаступ

Про підготовку

Контрнаступом на Херсонському напрямку керував генерал-майор Андрій Ковальчук. За його словами, українська армія не мала можливості наступати швидко через тотальне замінування території. «Самі росіяни не знали, скільки усього мін вони розкидали. Під час кожної ротації всі закладали нові порції мін», – розповів генерал-майор.

Щоб розробити план контрнаступу, українські командири прибули до Німеччини у липні, де влаштували мозковий штурм разом з американськими й британськими союзниками.

На той час українці розглядали значно ширший контрнаступ по всьому південному фронту включно з виходом до Запорізької області, щоб перерізати «наземний міст», що зʼєднує материкову Росію з Кримом.

Врахувавши запаси зброї, боєприпасів та кількість солдатів на боці України і використавши передові алгоритми для прорахунку результатів того чи іншого плану дій, союзники дійшли висновку, що така масштабна операція не закінчиться добре для України. Українці погодилися з такою оцінкою і натомість зосередилися на Херсоні.

«Треба віддати належне українцям, – сказав один оборонний чиновник. – Вони прийняли реальність такою, якою вона є, і вирішили зосередитися на меншій цілі. І вони були достатньо прудкими і вправними, щоб використати нагоду на півночі. Це немало».

Ковальчук спочатку зосередився на тому, щоб відрізати поставки через Дніпро росіянам на окупованих територіях. «У мене було завдання не лише звільнити територію, – розказав Ковальчук. – Мені треба було повністю знищити загарбника».

Сполучення росіян проходило трьома шляхами: Антонівські автомобільний і залізничний мости та Новокаховська дамба. «Були моменти, коли ми повністю відрізали їхні шляхи сполучення, а вони все одно примудрялися налаштувати переправи, – пригадує Ковальчук. – Було важко».

Ковальчук розглядав про варіант влаштувати повінь на річці. Була навіть пробна операція: українські сили за допомогою HIMARS вдарили по одному шлюзу дамби, зробивши три діри, щоб подивитися, чи підніметься рівень води в Дніпрі достатньо, щоб завадити сполученню росіян, але не затопити ближні села. Експеримент був успішний, але цей варіант дій залишили на крайній випадок.

Про контрнаступ

На початку контратаки у вересні українці пішли на першу лінію оборони росіян і наштовхнулися на активний опір. Жертв було багато. В жовтні ситуація стабілізувалася, але Київ був нетерплячий.

За словами київських чиновників, Ковальчук просувався надто повільно, тому його замінили. На його місце поставили бригадного генерала Олександра Тарнавського, заступника Сирського під час Харківського контрнаступу.

Тарнавський каже, що він застосував деякі принципи попереднього контрнаступу, атакуючи росіян там, де вони найменше чекали.

Про винахідливість

«Це була боротьба буквально за кожен метр», – розповів полковник Вадим Сухаревський, командир 59-ї моторизованої піхотної бригади.

Менш досвідчені сили Сухаревського протистояли елітним російським військам, тому українцям доводилося бути винахідливими й застосовувати, як каже полковник, «народне мистецтво»:

модифікували батареї дронів DJI Mavic, щоб ті могли літати в чотири рази далі;
відшукали добавки, що додають до природного газу для запаху, і запускали «смердючі бомби» в окопи ворога;
передані їм дрони сигаретних контрабандистів перетворили на самовибухові пристрої.

Крім того, в одній із бригад служив місцевий політик і бізнесмен, старший сержант Євген Ігнатенко, який допомагав побратимам знанням рідної місцевості, щоб знайти найбільш вдале місце для наступу. А ще в Ігнатенка були інформатори на окупованій території, які надавали актуальні дані.

Сухаревський вважає, що частково завдяки високоточній і сучасній зброї союзників контрнаступ був успішний, адже з її допомогою вдалося перерізати шляхи постачання ворога й виснажити наявні у нього запаси.

Зрештою через натиск ЗСУ росіяни змушені були відступити, але українці не змогли переслідувати втікачів. Усе через міни, які в деяких випадках лежали буквально на кожному метрі.

Матеріали по темі