Західні ЗМІ багато пишуть про повільні темпи українського контрнаступу. Як війна уповільнювалася та чому в боротьбі на виснаження не варто очікувати швидких результатів, розбирався Forbes
Новий номер Forbes Ukraine: 202 найбільші приватні компанії та 303 ефективних СЕО. Замовляйте та отримуйте два журнали за ціною одного!
Останні вісім місяців лінія фронту лише повільно деформується під тиском запеклих боїв і важкої боротьби на виснаження. Відстеження військових мап втратило сенс, адже важкі криваві бої тепер точаться не за обласні центри чи райони, а за кожну посадку, селище та лісосмугу. І не завжди результат цих боїв можна побачити на загальній мапі країни.
Після завершення харківського і херсонського контрнаступів ЗСУ війна остаточно перейшла у фазу позиційної війни.
Довгі шість місяців Росія намагалася перехопити ініціативу, але її зимова кампанія зупинилася на рівні незначних тактичних просувань у напрямку Бахмуту, Кремінної та Авдіївки.
Просування ціною колосальних втрат. Російські війська, за даними США, втратили щонайменше 100 000 солдатів за час свого наступу (вбитими та пораненими). За даними Генштабу ЗСУ, втрати РФ на порядок більше – близько 118 000 лише вбитими за період з листопада 2022-го до травня 2023-го.
Перед початком контрнаступу багато хто очікував несподіваної блискавичної атаки ЗСУ, але так не сталося. У Генштабу ЗСУ не було великого вибору слабких ділянок у захисті росіян, як минулої осені. Поки Україна готувалася до наступу, очікувала західну техніку та завершення навчань українських солдатів, росіяни готувалися до оборони.
Битва за наступний окоп
Може здатися, що інтенсивність боїв зараз не настільки висока, як раніше. Але це не так. Активні наступи відбуваються щодня практично по всій лінії фронту.
Досвід перших місяців війни показав, що великі бронетанкові групи й велика кількість живої сили більше не є ефективним інструментом наступу. Колони техніки легко виявити, відстежити й завдати удару артилерією чи авіацією. В умовах, коли небо патрулюють тисячі дронів, будь-яке скупчення сили є пріоритетною ціллю для мінометного чи артилерійського удару.
Зараз бойові дії розписуються на рівень взводів і відділень, які намагаються увірватися у ворожий окоп і зачистити його від ворога. Це сотні послідовних важких битв, результатом яких є просування на метри, а не кілометри.
Відео 47-ї бригади, 3-ї окремої штурмової бригади та інших підрозділів показують, наскільки складні атакувальні дії, коли у ворога є багатокілометрові лінії окопів, укріплень і бліндажів. Достатньо добре підготовлених, аби утримувати їх навіть незначними силами. Атакувальні сили ЗСУ часто змушені рухатися не вглиб лінії фронту, а вздовж неї, просуваючись лабіринтами російських позицій.
В окопній війні, безперечно, важливими є розвідка і підтримка артилерії. Але найголовніше – навички й підготовка солдата. Адже штурмувати й зачищати окопи доводиться піхоті власноруч. Все це нагадує кадри Першої світової війни, але з дронами, камерами GoPro, сучасною зброєю та амуніцією.
Найголовніше в окопній війні не стільки метри просування вперед, а заподіяння ворогу непропорційно більших втрат. Адже битва триває доти, доки ворог здатен наповнювати наступний окоп живою силою і тримати позиції.
Російська армія теж вчиться
Перед контрнаступом українська армія вперше отримала наступальну бронетехніку НАТО – танки Leopard, БМП Bradley, Marder, CV-90. Але перші спроби атаки бронетанкових груп показали, що масоване використання цієї техніки майже неможливе.
Колона техніки стає помітною за кілька кілометрів до лінії фронту і привертає увагу ворожої артилерії, авіації й операторів ПТРК. На щільних мінних полях швидкий маневровий прохід стає неможливим, а у випадку пошкодження в голові колони розмінувальної машини техніка фактично стає нерухомою.
Ймовірно, щільність замінування була недооцінена. Росія за час підготовки оборони замінувала десятки квадратних кілометрів полів і лісосмуг. Українські військові розповідають, що кожен населений пункт на Півдні замінований росіянами.
За час повномасштабної війни російська армія навчилася організовувати оборонні лінії. Маючи велетенський запас радянських протитанкових мін ТМ-62 і протипіхотних мін різних типів, армія РФ могла собі дозволити облаштувати безперервні мінні поля степами Півдня. А російські солдати зрозуміли, що від глибини і якості їхніх окопів і бліндажів безпосередньо залежить перспектива вижити. В таких умовах складно очікувати, що ЗСУ вдасться швидко і непомітно увірватися на значну глибину.
Побудова російських оборонних ліній не припиняється навіть зараз. У ворога вистачає живої сили, аби їх заповнювати.
Та й самі російські солдати зараз не так часто тікають зі своїх позицій, як у перший рік війни. Російське командування побудувало систему загородзагонів, використовує в першій лінії оборони так звані підрозділи «Шторм-Z», сформовані з російських в’язнів. І на кожну небезпечну українську атаку намагається відповідати локальними контратаками.
Жоден населений пункт в ході контрнаступу поки не було здано без бою.
Стратегія Генштабу ЗСУ
Аналізуючи розвиток наступальної кампанії ЗСУ за останній місяць, можна припустити – українське командування зосереджене на створенні умов, які були у вересні 2022 року. Коли російські війська витратили всі резерви й були виснажені тяжкими тривалими боями. А через систематичне знищення ЗСУ складів боєприпасів ворога армія РФ втратила перевагу в артилерії.
Останні два місяці ЗСУ активно полюють на ворожі артилерійські системи, паралельно створюючи тиск практично на всіх напрямках лінії фронту. Росія змушена поступово вводити свої резерви.
Справжня повномасштабна контратака почнеться тільки тоді, коли російські війська будуть достатньо виснажені, вважає австралійський військовий аналітик Мік Раян.
«Прийде час, коли Україна зрозуміє, що російська оперативна система достатньо деградована, її здатність підтримувати тактичні сили пошкоджена, а можливість переміщення резервів обмежена. Ця точка прийняття інформуватиме про початок широкомасштабного наземного бою», – зазначає аналітик.
Зараз російська оборона все ще достатньо потужна, і не лише завдяки мінним полям і щільним окопам. Російські війська мають достатньо живої сили, аби посилювати проблемні напрямки, проводити локальні контратаки й стримувати українське просування. Артилерія ворога все ще небезпечна і не дозволяє ЗСУ вільно готувати свої операції та проводити їх.
Росіяни вже відчувають проблеми в кількості артилерійських систем, що змушує їх використовувати як самохідні артилерійські установки старі радянські танки Т-55/54. Методичне знищення артилерії та виснаження російських сил може створити умови, коли російська оборона опиниться в кризі. У такий момент уже не важливо, скільки кілометрів окопів залишається позаду, якщо їх нічим і нікому закрити.
Навряд чи цей момент наступить у найближчі тижні або до кінця літа. А значить, попереду на фронті – час важких боїв за кожен окоп і кожен метр української землі.
Маніпуляції щодо втрат ЗСУ
Російська пропаганда намагається атакувати у відповідь на інформаційному полі. Силкуючись зламати мотивацію та моральний дух українців. Головне – змусити Захід змінити свою позицію щодо підтримки України.
Особливий акцент робиться на знищеній техніці. Хоча ці втрати непорівнянні з втратами самих росіян у значно менших битвах.
Наприклад, взимку під Вугледаром російська армія втратила близько 130 одиниць бронетехніки за три тижні боїв і так і не змогла захопити місто. Це більше, ніж втратили українські війська за місяць контрнаступу по всій лінії південного фронту, за даними OSINT-аналітиків.
Українська ж техніка, підірвана на мінах, здебільшого підлягає відновленню. Найбільшу колону, яка підірвалася на мінах під час атаки ще в перші дні контрнаступу, уже евакуюють для ремонту. Більшість з неї може повернутися в стрій і продовжити рятувати життя.
В одному з відео український боєць розповідає, що його Bradley витримав пряме влучання танкового пострілу. Члени екіпажу отримали поранення, але залишилися живі. Таких історій про врятоване життя солдат завдяки сучасній і захищеній техніці НАТО стає все більше.
Звісно, щоденні атаки й активні бої не обходяться без втрат. За місяць контрнаступу 47-ма бригада втратила загиблими й зниклими безвісти менш як 2% особового складу, зазначає головний сержант бригади Валерій Маркус.
Хоча і ці втрати значні, навряд чи вони значно вищі за ті, які несла українська армія торік, обороняючись. Тож теза про те, що в обороні втрати значно менші, навряд чи повною мірою підтверджується. Більшість залежить від підготовки солдат і забезпечення вогневої підтримки.
Збройним силам все ще бракує ресурсів
Будь-яка армія НАТО не наважилася б йти в наступ, не маючи переваги в повітрі, зауважив в інтерв’ю WP головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Дійсно, українським військам поки бракує вогневої потужності й панування в небі над лінією фронту.
Очікувалося, що контрнаступ почнеться з масованого вогняного валу артилерії, ракет і авіабомб. Який мав змести першу лінію російської оборони, принаймні на окремих ділянках. Але, наскільки відомо, цього поки не відбулося.
Україна отримала не так багато британських ракет Storm Shadow, і для їх запуску, найімовірніше, має обмежену кількість модифікованих літаків Су-24. Їх могли б значно посилити балістичні ракети ATACMS для установок HIMARS, але США все ще зволікають з їх передачею.
В Афганістані проти укріплених позицій талібів армія США активно використовувала керовані авіабомби JDAM. ЗСУ хоч і почали їх використовувати, проте їх недостатньо багато, аби знищувати десятки російських укріплень щодня і розчищати шлях перед українськими військами.
Україна також отримала кілька десятків розмінувальних машин і систем MICLIC для розчищення мінних полів, але очевидно, що їх теж треба набагато більше. Розмінувальна техніка однією з перших наражається на ворожий вогонь.
Також Україна досить тривалий час просила в США касетні боєприпаси, здатні вражати живу силу на великих площах. Їх Росія постійно використовує проти України. Америка до останнього не наважувалася передати цю зброю, але 7 липня стало відомо, що президент США Джо Байден схвалив надання Україні касетних боєприпасів.
І звісно, істотно посилив би українську армію американський винищувач F-16, який дозволяє не тільки протидіяти ворожій авіації, прикриваючи наступ з неба, а і є носієм великої кількості ракет і авіабомб.
Проте навчання українських пілотів на F-16 поки переноситься, і об’єктивно ці винищувачі уже не встигнуть допомогти ЗСУ в ході цього контрнаступу.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.