Мільярдер та засновник Virgin Group Річард Бренсон підтримує Україну з початку повномасштабного вторгнення РФ та неодноразово приїздив до Києва після 24 лютого 2022-го. Смерть російського опозиціонера Олексія Навального наштовхнула Бренсона спробувати достукатися до політичних еліт США та ЄС, чому це черговий сигнал ще більше допомагати Україні. Forbes Ukraine публікує переклад його колонки-заклику
Смерть російського опозиційного лідера Олексія Навального від рук російської влади настільки ж приголомшлива, наскільки й непрощенна. Владімір Путін і його поплічники повинні понести відповідальність за цей злочин. Як і за незліченну кількість інших, що йому передували.
Смерть Навального не стала несподіванкою, особливо після рішення повернутися до Росії в 2021 році, коли він одужав після отруєння. Його кампанія проти корупції та боротьба за демократію у РФ була скалкою в оці для Кремля. Але Навальний здавався безстрашним. Навіть жорстоке увʼязнення у виправній колонії за Полярним колом не змогло змусити його замовкнути. До цього моменту. Мої думки – з його дружиною Юлією, його дітьми, друзями та прихильниками в Росії й в усьому світі.
Приємно бачити, як західні лідери обʼєдналися, щоб підкреслити відповідальність Росії за жорстоке позбавлення життя Навального. Але за засудженням мають слідувати дії.
Допомога Україні від США
Лідери Конгресу у Вашингтоні повинні усвідомити, що захист України від російської агресії – це боротьба всього світу за свободу й суверенітет. Подальша фінансова та військова допомога для відважної боротьби України має бути схвалена якнайшвидше. І не повинна стати жертвою екстремістських позицій у передвиборчий рік у США.
На цьому критичному етапі війни будь-яке зволікання та коливання заохотить Путіна йти далі. Сповнені історичних перекручень та вигадок заяви в інтерв’ю Такеру Карлсону вкотре оголили його химерний і тривожний світогляд: путінська Росія – це похмуре, корумповане і неліберальне місце. І він буде шукати будь-яку можливість розширити своє «темне» правління за допомогою агресії, балансування на межі та дезінформації. У набагато гірший спосіб, ніж він робив це протягом останніх 25 років.
Європа має насправді прокинутися
Ставки для європейських лідерів як ніколи високі. Країни ЄС повинні обʼєднатися та створити спільну архітектуру безпеки. Й достатньо міцну, щоб встояти на ногах і захиститися від реальної загрози, з якою вони стикаються.
Як інакше Європа зможе захистити своє населення, не кажучи вже про спільні цінності, які протягом десятиліть приносили більшій частині континенту стабільність, процвітання і мир?
Ті, хто спостерігає за дискусіями в США, погодяться, що майбутні американські гарантії безпеки, які сформувалися з часів холодної війни та довгий час діяли після її завершення, далекі від того, щоб бути гарантованими. Для Європи настав момент вибору: вона повинна взяти ситуацію під контроль і влити значні інвестиції у свою оборону. Або ж зіткнутися з ризиком втратити як суверенітет, так і мир на континенті, безпорадно дивлячись у дуло путінської зброї.
У союзників України є додаткові можливості переломити ситуацію. І вони повинні ними скористатися.
Критично важливо раз і назавжди викорінити санкційні лазівки, якими користується Росія, оскільки західні фонди продовжують наповнювати російську казну. Але це ще не все.
Західні резервні банки зберігають понад $300 млрд суверенних активів Росії. Хоча більша частина цих коштів наразі заморожена, уряди мають бути відкритими до обговорення питання арешту цих активів для фінансування відновлення та захисту України. Як це вже давно пропонував американський інвестор Білл Браудер та інші.
Розумію, що політики в США порушують складні питання про суверенний імунітет та непокояться за довгострокові політичні наслідки. Але світ змінився. Путін розпочав неспровоковану агресивну війну проти мирного сусіда, що призвела до загибелі сотень тисяч людей, завдала Україні величезних збитків і зруйнувала життя мільйонів.
Росія повинна заплатити за те, що накоїла. Всі можливі варіанти, як цього досягти, повинні бути «на столі».
З наближенням другої річниці російського вторгнення в Україну події цього тижня не залишають жодних сумнівів (якщо вони взагалі були) з приводу безжальної природи путінського режиму, який прагне реалізувати свої імперіалістичні фантазії у всіх на виду і будь-якою ціною.
Скільки ще сигналів потрібно вільному світу, щоб його зупинити?
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
