За 20 кілометрів від Хрещатика розташовано металургійне підприємство – Броварський алюмінієвий завод. Це лідер українського ринку, який тримає марку вже понад 10 років. Його продукція визнана у світі й експортується у 30 країн. Але ще десять років тому це було зруйноване державне підприємство, де майже все обладнання порізали на металобрухт, а на дахах росли дерева.
Про те, який шлях пройшов завод до успіху за 30 років незалежності України та як новій команді під керівництвом Сергія Шапрана вдалося за 10 років відродити виробництво, далі в матеріалі.
З історії Броварського алюмінієвого заводу
Броварський алюмінієвий завод побудований в 1979 році. Як не дивно, він став першим підприємством з виготовлення алюмінієвого профілю в Україні. Впродовж свого існування завод був єдиним, що працював в умовах повного циклу з використанням безвідходних технологій. У 1980 році, в період розквіту, підприємство збудувало у Броварах кілька шкіл, дитячих садків, 20 багатоквартирних будинків. Але після розпаду СРСР завод поступово збанкрутував і до 2010 року був повністю розформований.
У 2011 році власником того, що залишилося від виробництва, став молодий бізнесмен Сергій Шапран. У спадок від попередників він отримав лише назву та майже дощенту розграбоване підприємство. Адже на той час на заводі залишилось 120 працівників, більшість з яких, допоки завод припинив роботу, мала дохід від продажу обладнання на металобрухт.
Сергій Шапран, СЕО BRAZ. Фото: Артем Галкін
Що мене змусило повірити в цей завод, в якому не було нічого для запуску бізнесу? У 26 років я мав достатньо оптимізму. Якби зараз брав це виробництво, то будував би його з нуля. Але в той час це був виклик самому собі, перевірка, чи зможу я це зробити.
Сергій Шапран, CEO заводу BRAZ
«Ніхто не вірив, що у нас дійсно вийде. Проте ми змогли запуститися і сьогодні працюємо в повну силу, а наші співробітники впевнені в завтрашньому дні. Адже навіть на початку пандемії COVID-19 ми мали повне завантаження і відправляли продукцію на експорт», – продовжує Сергій.
Під новим брендом
З приходом команди Сергія Шапрана був створений новий бренд компанії – BRAZ, який невдовзі став частиною великої міжнародної корпорації ALUMETA GROUP – сучасного міжнародного промислово-інвестиційного холдингу.
Фото: Артем Галкін
«Зазвичай керівники заводів – люди віком 50 років і доросліше. Тому, коли я приїжджав на зустріч, то насамперед зверталися до мого зама, який старший за мене», – розповідає про цей період Сергій.
За півтора року вдалося запустити інструментальний, ливарний, пресовий, гальванічний і малярний цехи. Це дало можливість випускати алюмінієві профілі та будівельні конструкції. Сьогодні це понад 8000 найменувань алюмінієвого профілю різних напрямів і конфігурацій, а також товарів широкого вжитку.
BRAZ випускає 8000 найменувань алюмінієвого профілю різних напрямів і конфігурацій.
«Нову гальваніку, яка була в той час на заводі, попереднє керівництво вирізало на металобрухт. А ту, що залишилась, ми запустили, хоча ніхто не вірив, що у нас вийде, адже вона була стара. Але я зібрав фахівців – і ми за місяць модернізували та відродили її, при цьому не понесли великих витрат й заощадили 5 млн. Упродовж останніх 10 років ми працюємо на ній», – каже Сергій.
Однією з головних проблем на початку відродження підприємства було повернення довіри клієнтів. Попередник – державне підприємство – мало великі борги перед контрагентами. І хоча BRAZ не був правонаступником за зобов’язаннями, але негатив для репутації заводу залишився. Виправити ситуацію вдалося завдяки дотриманню дедлайнів та умов постачання.
Фото: Артем Галкін
Першою країною, до якої BRAZ розпочав експорт, стала Білорусь, головними замовниками були виробники двигунів, автобусних каркасів та причепів: МАЗ, БелАЗ, «Белкомунмаш». До слова, із використанням продукції BRAZ у Білорусі було реалізовано проєкт будівництва сонячної електростанції. Сьогодні завод постачає продукцію у 30 країн, переважно до ЄС, а також розглядає ринок США, адже бачить перспективу у співпраці. Тому доля експорту в останні роки становить 60–70%.
Сьогодні завод постачає продукцію у 30 країн. Доля експорту в останні роки становить 60–70%.
«Я проти того, щоб ми вважалися сировинною базою для інших країн і вивозили тільки металобрухт. Україна має експортувати готовий продукт з великою доданою вартістю, щоб привозити гроші в країну», – каже Сергій Шапран.
Щорічно на підприємстві виготовляють більше ніж 22 000 тонн готових деталей з алюмінію за міжнародними стандартами, а асортимент заводу – понад 20 000 виробів. До прикладу: в останні роки пріоритетом стало виробництво продукції з максимальною доданою вартістю, зокрема, нещодавно розпочалось виробництво рам електробайків.
BRAZ на своєму прикладі показує, що сучасне обладнання, відреставровані цехи, впроваджені нові технології, міжнародні контракти та високі зарплати в Україні – реальність. Сьогодні кількість працівників становить 800 осіб, а протягом останніх семи років завод працює цілодобово 365 днів на рік.
BRAZ:
- 2011 рік – 30 співробітників
- 2021 рік – 800 співробітників
Плани на майбутнє
Під час пандемії завод не зменшив обсяги виробництва і цього року планує збільшити їх на третину. Це показник того, що процес дійшов до рівня автоматизації – як у роботі людей, так і щодо виготовлення продукції, коли немає відходів і втрат.
«Ми єдине підприємство, що має замкнутий цикл виробництва. Ми працюємо на металобрухті й одними з перших у Європі почали виробляти так званий зелений метал. Для цього ми відновлюємо метал, який використовувався раніше. Це можливо завдяки тому, що алюміній може використовуватися повторно без втрати механічних і хімічних властивостей», – розповідає Сергій.
Найближчим часом завод готується до розширення виробництва, оскільки підприємство збільшило обсяги напрацювань у декілька разів. У планах – встановлення додаткових пресів, відкриття ливарного цеху, нарощення партнерських звʼязків. Тому пріоритетом залишається енергоощадження й оптимізація виробництва.
«Якщо ми не переформатуємося, не зменшимо енерговитрати під нове обладнання за європейськими стандартами, то завтра, коли покращиться інвестиційний клімат, ми не зможемо конкурувати з іншими ринками. Тому сьогодні головне завдання – оптимізувати завод. У разі покращення інвестиційного клімату в Україну, саме у виробництво, заходитимуть іноземні інвестори. А цікавим для європейських компаній буде придбання існуючих підприємств, щоб одразу отримати певну долю ринку, а не починати з нуля і заходити на ринок через демпінг. При цьому ринкова вартість враховуватиметься не від ціни заводу, а від того, який обсяг ринку збуту має компанія, адже інвестори купуватимуть саме його», – зазначає Сергій Шапран.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
