Перебіг війни визначає не лише кількість танків, гармат та солдатів, а й проривні інтелектуальні проєкти – доводить історія Другої світової. Партнер консалтингової компанії Oliver Wyman Адріан Сливоцький пропонує три рецепти, як Україні знайти свого Алана Тюрінга.
У 1938 році, передбачаючи потреби «криптографічної війни», адмірал Г’ю Сінклер купив маєток Блечлі‐Парк і 23 га землі. Заплативши за це 6000 фунтів власними грішми, бо в державному бюджеті не було коштів, Сінклер потребував приміщення для супертаємного проєкту.
Інколи час дорожчий за гроші. Командир Алістер Денністон, керівник проєкту Блечлі-Парк, одразу взявся до роботи: рекрутував математиків, лінгвістів, шахістів, фізиків, електронних інженерів та інших обдарованих працівників, особливо тих, хто вмів мислити поза традиційними, звичними рамками.
Він зібрав сузірʼя відмінників. На чолі цієї команди був Алан Тюрінг – математик, геній, один із батьків модерної компʼютерної справи. Вже у 1939-му Тюрінг та його команда розробили обладнання під назвою la bombe, яке давало можливість поступово розшифровувати дію німецької кодувальної машини «Енігма». Британцям на цьому етапі дуже допомогли напрацювання польських дешифрувальників під проводом математика Маріана Раєвського – вони перші розібрали принцип «Енігми».
Спочатку праця була нелегкою, майже неможливою. Ламання голови, аж до болю, фрустрація, помилки, непродуктивні досліди – це був щоденний хліб, базова дієта працівників Блечлі-Парку. Якби німці могли все це побачити, вони б сміялися і собі ґратулювали: «Наші коди незламні».
Але ненадовго. Перші скромні пробиття «незламної стіни» були вже в 1940-му. Прорив – у другій половині 1940-го. За допомогою la bombe англійці вчасно розшифрували сотні німецьких депеш. Британці не зупинилися після першого успіху. Завдань було багато. По-перше, різновиди «Енігми»: у Люфтваффе, Абверу, підводного флоту тощо. Також у німців були інші шифрувальні машини, як, наприклад, «Тунні» та «Лоренц».
Але інтелектуальні сили англійців прискорювались. У червні 1941-го розшифрували код підводного флоту, а по суті морську логістику Атлантичним океаном.
Паралельно розробляли технологію для масштабного розшифрування. Перший протокомпʼютер «Колосус-1» запустили у грудні 1943-го, «Колосус-2» – у 1944-му. До кінця війни було побудовано 10 «Колосусів», які невпинно дешифрували «незламні» коди німців, італійців, японців.
Шифрувальна машина «Енігма» Фото Getty Images
Ворог до кінця війни не знав про Блечлі-Парк, попри те що в проєкті було задіяно 10 000 людей. Блечлі-Парк – це не справа великого капіталу. Це не кораблі, не літаки, не танки. Але це масивний інтелектуальний капітал. В Англії його було багато. В Україні сьогодні також.
Переоцінити внесок розумників із Блечлі-Парку в перемогу складно. Військові аналітики, які ретельно аналізували ефект Блечлі-Парку, дійшли трьох висновків: 1) він сприяв перемозі; 2) скоротив тривалість війни на 2–4 роки; 3) врятував життя 10–14 млн людей.
Блечлі-Парк– історія про криптографію. Але по суті це історія про організацію небувалих, різнорідних талантів, для того щоб розвʼязати неможливі питання в неможливий час.
Для нас справа «криптографії» більш масштабна, багатовимірна. Це також штучний інтелект, дрони всіх видів, радіоелектронна війна, кібербезпека/наступ, системи інтеграції поточної інформації тощо.
Приклад Блечлі-Парку доводить: вербування геніїв необхідне, але недостатнє. Потрібне залучення людей високого організаційного хисту, геніїв «організаційного мистецтва».
Перечитати Forbes – це знати, що запас таких організаційних талантів практично необмежений.
Також треба зауважити, що для інтелектуального прориву не обовʼязково копіювати організаційну форму британського криптопроєкту з його абсолютною централізацією. В інших випадках кращою формою може бути мережа, яку, до речі, під час Другої світової застосували англійські повітряні сили у виробництві компонентів для літакобудування. Чим урятували галузь від знищення під бомбардуванням німців.
Як використати досвід Блечлі-Парку в Україні?
Є різні можливі варіанти.
- Започаткувати нерекламовані проєкти в сильних університетах.
- Вкрай розширити систему військових стартапів.
- Посилити наявні технічні союзи (наприклад, дрон-союз Швеції, Англії, Латвії та України) і примножити їхню кількість. Особливо серед технологічних геніїв Східної Європи (вони кристально чітко розуміють, що вони у війні наступні після України).
Інші варіанти можливі й, може, кращі.
Тримаймо перед очима Блечлі-Парк як стандарт того, що можливо і необхідно. Для його працівників найсуворішим ворогом були не німці, а час. Якщо побороти час, доля другого ворога неминуча. Працівники Блечлі-Парку перетворили час із першого ворога на найкращого союзника. Після 1943-го час працював на них.
Дух і думка Блечлі-Парку – неоціненна скарбниця. Пізнаймо її. Зрозуміймо. Прикладімо до наших обставин, наших потреб. Блечлі-Парк – найбільш майстерний взірець асиметричного мистецтва від часів Троянського коня. Гіперскупий ресурс, вирішальний удар. Створімо взірець №2.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
