Зупинка та окупація заводів, дефіцит електроенергії та оборотних коштів, падіння попиту й ускладнена логістика — виклики, з якими стикнулися українські металурги після повномасштабного вторгнення РФ. Ба більше, компанії стикаються з новими викликами: дефіцитом води через теракти країни-агресора. Аналітикиня «Вокс Україна» Вікторія Агапова дослідила зовнішньоекономічні показники галузі та розповіла, як наразі почувають себе металурги.
З початком повномасштабного вторгнення РФ скоротилися основні показники зовнішньоторговельної діяльності України (див. рис. 1). Експорт металопродукції, який зазвичай сягав декількох десятків мільйонів тонн, впав утричі. Однак, як і раніше, українські металурги експортували близько 80% виробленої продукції.
Рисунок 1. Обсяги експорту, імпорту та споживання металопродукції в Україні, млн тонн. Джерело: «Укрметалургпром», дані Державної митної служби України, оцінки експертів.
Примітка. В рамках статті для аналізу зовнішньої торгівлі до металопродукції віднесено товари групи 72 «Чорні метали» та товарні позиції 7301–7306 групи 73 «Вироби з чорних металів» ТН УКТ ЗЕД. Внутрішнє споживання не враховує сировинні матеріали (чавун, брухт, феросплави), дані за 2022 рік – за оцінками експертів.
До повномасштабного вторгнення імпорт металопродукції в Україну перевищував 1,3 млн тонн. Це близько чверті від видимого споживання (сума виробництва та імпорту за виключенням експорту) на внутрішньому ринку. Минулого року імпорт скоротився удвічі, проте його частка у внутрішньому споживанні зросла до третини.
Імпорт та внутрішнє споживання скоротилися через проблеми з логістикою та падіння попиту на металопрокат. Причина – уповільнення економічної активності внаслідок окупації територій, активних бойових дій, атак армії РФ на об’єкти критичної інфраструктури України та виїзду населення за кордон.
Експорт металопродукції
У товарній структурі експорту металопродукції половину складають напівфабрикати та чавун (див. рис. 2). Це менш прибуткова продукція порівняно з готовим стальним прокатом, який використовується у будівництві, авто- та машинобудуванні, нафтогазовій промисловості.
До повномасштабного вторгнення виробники орієнтувалися на забезпечення напівфабрикатами власних виробничих підприємств за кордоном та ринкову конʼюнктуру.
Минулого року ситуація змінилася на принцип «виживання»: компанії постачали продукцію, яку мали змогу виробити та відвантажити. Восени, коли був дефіцит енергії, заводи скорочували виробництво стального прокату та виплавляли чавун, який потребує більше газу.
Плоский прокат займає суттєву частку експорту, однак і його обсяги скоротилися: основні виробники – окуповані заводи групи «Метінвест» у Маріуполі.
Рисунок 2. Товарна структура експорту металопродукції України, %. Джерело: Державна митна служба України.
Минулого року були й позитивні зміни:
- США призупинили дії імпортних мит;
- зростали ціни на трубну продукцію, яка має високу додану вартість. Її частка в експорті України виросла з 3% до 6%.
Україна експортує металопродукцію майже на всі континенти світу (див. рис. 3). Завдяки роботі компаній у «нормальному» режимі у перші два місяці 2022 року (за цей час було експортовано 43% від сукупного тогорічного обсягу металопродукції) за підсумками року географія присутності українських виробників не зазнала значних змін. Однак якщо в I кварталі 2022 року Україна постачала до 98 країн, то в IV – лише до 62.
Рисунок 3. Географія експорту української металопродукції у 2022 році, тонн. Джерело: International Trade Centre.
Примітка. Практично весь обсяг експорту до Росії відправлений в I кварталі 2022 року, невеликий вантаж пішов у вересні. Офіційно експорт до РФ заборонили наприкінці вересня 2022-го.
Падіння обсягів зачепило всі регіони збуту металопродукції, від Європи до далекого Тихоокеанського регіону (див. рис. 4). Глибина падіння залежала від шляху, який має подолати вантаж, враховуючи логістичні складнощі. Тому присутність на віддалених напрямках зійшла майже нанівець.
Рисунок 4. Регіональна структура експорту української металопродукції, тонн. Джерело: International Trade Centre, регіональний розподіл країн здійснено відповідно до класифікації Світового банку.
Експорт до Південно-Східної Азії та Океанії впав у 10 разів, а до Латинської Америки – у 8,5 раза. У понад шість разів скоротилося постачання до країн Африки на південь від Сахари.
Експорт на Близький Схід та у Північну Африку скоротився у 3,5 раза на тлі заблокованого руху Чорним морем та відсутності серед постачальників маріупольських заводів. 79% торішнього обсягу в цей регіон відправлено у I кварталі.
За обсягами експорту Північна Америка посідає друге місце серед усіх напрямків українського експорту. Минулого року продажі на цей ринок зменшилися порівняно менше – у 2,6 раза.
Українським компаніям згодом вдалося частково перелаштували експортні маршрути з портів Чорного моря до європейських, що дозволило навіть збільшити експорт окремих товарів. Завдяки призупиненню США дії імпортних мит, українські виробники трубної продукції наростили експорт безшовних труб у країну на 21% у річному порівнянні.
Хоча обсяги постачання до Європи та Центральної Азії скоротилися у 2,6 раза, цей ринок залишився основним споживачем української металопродукції. Ба більше, його частка розширилася до 72%, оскільки українські виробники переспрямували торговельні потоки сухопутним та річковим транспортом до найближчих країн.
Головним напрямком українського експорту став Європейський Союз. Його частка в загальному обсязі експорту української сталі виросла з 35% у 2021 році до 57% у 2022-му (у другій половині минулого року частка доходила до 90%).
Цьому сприяло кілька факторів:
- Чорноморська блокада змусила українських виробників переспрямувати торговельні потоки до найближчих країн, зокрема Польщі. Експорт до неї виріс на 7%.
- Єврокомісія призупинила дію заходів торговельного захисту на українську продукцію.
- Мінімізувалися постачання до Росії, яка була у п’ятірці найбільших торговельних партнерів України.
У світовій металургійній промисловості наразі надлишок виробничих потужностей. Зростання відбулося внаслідок будівництва нових виробничих об’єктів в Азії та на Близькому Сході. Тому вибуття українських обсягів не стало критичною проблемою для споживачів за кордоном.
Частково компенсація українських обсягів відбувається внаслідок регіональної торгівлі. Активізувалися азійські виробники, які зміцнили свої позиції на ринках Близького Сходу та Європи. У сегменті напівфабрикатів та готової сталевої продукції обсяги з України та частково з Росії замістили виробники з Азії (див. рис. 5). Ця тенденція триває і в поточному році.
Рисунок 5. Географічна структура імпорту сталі в ЄС-27, %. Джерело: Eurostat, Eurofer.
Хоча зараз виробники з Азії заміщують українські обсяги, у довгостроковій перспективі їм буде складніше це робити.
Кільки причин:
- Попри нижчу собівартість продукції необхідно зважати на транспортні витрати з Азії до Європи.
- Діє квотування імпортних обсягів, тому азійські виробники не зможуть відвантажити більше, ніж встановлено.
- ЄС прямує до «зеленої» металургії.
Через декарбонізаційні цілі Європи більшості азійських виробників (Китаю, Індії) буде складно досягти вуглецевої нейтральності навіть у середньостроковій перспективі. В України ж після закінчення війни є шанс все відбудувати на «зеленому» технологічному рівні.
Наразі ж основні дипломатичні зусилля України спрямовані на включення металургійної продукції до «зернової» угоди та розвитку транспортної інфраструктури України та Європи (залізниця, перевантажувальні хаби та пункти пропуску, порти).
Імпорт металопродукції
Основа імпорту металопродукції в Україну – товари, які або не виробляються на внутрішньому ринку, або не відповідають за якісними/ціновими характеристиками потребам споживачів. Наприклад, плоский прокат, частка якого в імпорті й раніше перевищувала 50%, а у 2022 році виросла до 69% (див. рис. 6).
До вторгнення імпортувався здебільшого плоский прокат із покриттям. Також виросла потреба у гарячекатаному плоскому прокаті, який раніше виробляли маріупольські заводи. Ще одна причина: єдиний нині виробник цієї продукції в Україні – завод «Запоріжсталь» працював із перебоями через дефіцит електроенергії. Також збільшується імпорт продукції, єдиним виробником якої була «Азовсталь» – балки та залізничні рейки.
Рисунок 6. Товарна структура імпорту металопродукції в Україну, %. Джерело: Державна митна служба України.
До минулого року головними експортерами сталі в Україну були Росія, Китай та Туреччина, забезпечуючи більш ніж половину імпортних обсягів (див. рис. 7).
З очевидних причин РФ втратила позиції, ембарго на імпорт із цієї країни запроваджено у квітні 2022 року. Постачання із Туреччини зменшилися на 20%. Проте у 2022 році турецькі виробники стали головним джерелом стального прокату для України, і вже за IV квартал обсяги імпорту сягнули рівня до вторгнення.
Закупівлі з Китаю впали на 61%, зважаючи на логістичні проблеми. Як і Туреччина, Китай забезпечує потреби України у плоскому прокаті, зокрема у прокаті із покриттям, який використовується у будівництві (наприклад, профнастил), виробництві автомобілів та побутової техніки.
Разом з тим, приток китайського прокату з покриттям може надалі впасти у разі встановлення нових антидемпінгових мит в Україні на цей товар.
Рисунок 7. Географія імпорту металопродукції в Україну у 2022 році, тонн. Джерело: International Trade Centre.
Як і в сегменті експорту, країни Європи підтримали українських споживачів металопродукції, активізувавши торговельні потоки. Словаччина посіла третє місце серед експортерів до України, а обсяги постачань із Румунії виросли майже учетверо. Зокрема, із Румунії налагодили постачання плоского прокату.
Як складається ситуація у цьому році
Офіційних деталізованих статистичних даних за перші пʼять місяців 2023 року немає, однак можна розглянути основні тенденції:
- Стабілізація електропостачання у лютому дозволила виробникам нарощувати обсяги виробництва.
У березні виплавка сталі виросла майже на чверть у порівнянні з лютим, а виробництво сталевого прокату – на 30%, за даними «Укрметалургпрому». Зростальний тренд продовжився також протягом квітня-травня.
Як за I квартал, так і за перші пʼять місяців операційні результати лишаються значно нижчими за тогорічні обсяги, враховуючи високу базу порівняння січня-лютого 2022. Однак у порівнянні з останнім кварталом минулого року Україна наростила виробництво.
- Виріс імпорт сталі, враховуючи активізацію споживання на внутрішньому ринку України (див. рис. 8) напередодні будівельного сезону та у звʼязку з перебоями в роботі місцевих металургійних підприємств у зимовий період.
Рисунок 8. Поквартальні обсяги українського експорту та імпорту металопродукції, тонн. Джерело: International Trade Centre, Державна митна служба України.
- Переорієнтація на західний кордон всіх експортних товарів, в першу чергу, агропродукції та ГМК. В умовах обмежених пропускних можливостей це створює значну конкуренцію між експортерами та спричиняє зростання черг на кордонах.
У такій ситуації тимчасове обмеження на імпорт зернових з України в окремі країни ЄС може сприяти нарощуванню експорту товарів ГМК внаслідок зменшення заторів на кордонах та за умови сприятливої цінової ситуації на ринку залізної руди та металопродукції.
Завантаженість залізничних перевезень також зменшується через нестабільну роботу «зернового коридора». За оперативними даними квітня, експортні перевезення товарів залізницею сукупно зменшилися на 8% порівняно з березнем внаслідок скорочення постачання зернових (-15%). Однак перевезення на експорт металопродукції зросли на 16%.
У травні експортні залізничні перевезення продукції з чорних металів продовжили зростати до майже 0,5 млн т, а перевезення зерна впали майже вдвічі.
Разом з тим теракт на Каховській ГЕС стає новим викликом для української металургії. Водопостачання у Кривому Розі на 70% залежало від Каховського водосховища, тому найбільший виробник сталі в Україні «АрселорМіттал Кривий Ріг» зупинив виплавку сталі та виробництво прокату для мінімізації споживання води. На момент підготовки публікації компанія не відновила випуск продукції. Вимушений скоротити обсяги виробництва і Нікопольський завод феросплавів.
Підсумки
Дані показують не лише скорочення обсягів постачання української металопродукції за кордон за підсумками 2022 року, але й вимушене зменшення ринків присутності.
У зв’язку із неможливістю відвантаження сталі через традиційні порти – «Південний», Маріуполя, Одеси, Миколаєва – українські компанії переорієнтувалися на використання залізниці, річкових портів Дунаю та морських портів країн Європи, а також сфокусувалися на найближчих можливих ринках – європейських країнах. У результаті виробники зменшили співпрацю з регіонами з більшим транспортним плечем.
Як довго українські виробники будуть обмежені в експортних можливостях, прогнозувати наразі складно, зважаючи на продовження війни та необхідність додаткових фінансових ресурсів і часу для розвитку транспортної інфраструктури. Тут виносимо «за дужки» питання відбудови активів на тимчасово окупованих територіях.
Україна планує створити нові спільні залізничні пункти пропуску на кордоні з ЄС протягом 2023–2024 років та розвивати залізницю. Європейські ж партнери, наприклад, Польща, через порти якої переправляють продукцію українського ГМК, планує розширити потужності порту Гданськ на 50% до 2025 року.
Переорієнтація на відвантаження української продукції залізницею замість морських шляхів призвела до кратного зростання витрат на транспортування. У періоди зниження світових цін на сталь високі транспортні витрати роблять українську продукцію економічно менш привабливою, бо частка логістичних витрат зростатиме. За оцінками галузевих аналітиків та Нацбанку, ціни на залізну руду і сталь будуть знижуватися впродовж II–III кварталів поточного року, що може чинити тиск на конкурентоспроможність українських постачальників.
Навіть при налагоджуванні нових логістичних шляхів українські виробники стикаються з ослабленням попиту на металопродукцію на основних ринках збуту, зокрема в Європі. Це також обмежує плани на нарощування випуску, відмітив гендиректор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо.
Крім того, перспективи нарощування обсягів виробництва сталі в Україні можуть знову бути обмежені через падіння обсягів електропостачання влітку. Поряд з дефіцитом електроенергії, черговим викликом може стати дефіцит води на підприємствах у Дніпропетровській області, які залежали від Каховського водосховища.
Що ж до імпорту, він продовжуватиме зростати й становитиме важливу частку споживання на внутрішньому ринку, поки Україна не відновить виробництво дефіцитної продукції.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
