Український контрнаступ західні ЗМІ називали днем «Д», порівнюючи з висадкою союзних військ у Нормандії 1944 року. Аналогія напрошувалася з кількох причин – час початку операції, її важливість і ризикованість. ЗСУ вводять нові резерви та підходять до основної лінії оборони армії РФ на півдні України, але Росія намагається контратакувати на Луганщині. Перспективи контрнаступу все ще не очевидні
Десантна операція «Нептун», або висадка військ союзників – США, Великої Британії, Канади та інших – в Нормандії під час Другої світової війни, почалася 6 червня 1944 року. Контрнаступ проти нацистської Німеччини, який передбачав захоплення союзниками північно-західної Франції, почався орієнтовно 4-5 червня.
Перед початком операції командування союзних військ довго готувалося, розуміючи ризикованість і безповоротність дій, декілька разів дата початку доленосного наступу відкладалася.
Очікування від українського контрнаступу були неймовірно високими. Екскомандувач військами США в Європі, генерал Бен Годжес заявляв, що до кінця літа російські війська занепадуть під тиском української армії. Багато очікувань було від західної важкої техніки, яку ЗСУ отримали вперше, та тактичних сюрпризів від українського командування. Адже до цього українські операції не раз дивували військових аналітиків.
Але контрнаступ затримувався через повільні темпи постачання й підготовки українських солдатів.
12 основних бригад ЗСУ, які готували для наступу за даними витоків секретних документів Пентагону, не були готовими йти в бій раніше травня. На початку червня українські війська почали наступ на найочікуванішому запорізькому напрямку, де армія РФ набудувала найпотужнішу лінію оборони.
За останні два місяці важких боїв, українським силам вдалося пробити першу лінію оборони з трьох. Вихід на Токмак й перерізання сухопутного коридору в Крим все ще далеко.
Продавлювання російської оборони на півдні
Як показує карта бойових дій, за останній місяць лінія фронту фактично не змінила своїх контурів. Старомайорське (напрямок Великої Новосілки, Донецька обл.) стало одним із небагатьох населених пунктів, які ЗСУ вдалося звільнити за цей час.
Важкі бої біля села Роботине (Оріхівський напрямок, Запорізька обл.) дозволили українським військам просунутися на кілька кілометрів на південь. Але багатокілометрові лінії оборони армії РФ все ще не подолані. У напрямку П’ятихаток (Запорізька обл.) лінія фронту фактично не змінилася.
Запорізький фронт. Скрін-карта The Military Land
В останні дні почали з’являтися перші фото та відео спроб українських військових підрозділів прорвати ворожі протитанкові рови та «зуби дракона». Ймовірно на Оріхівському напрямку. Це означає, що бої наблизилися до основної лінії оборони росіян, після того, як українські війська з важкими боями змогли подолати перший рубіж оборони.
Надалі російська оборона складається не тільки з мінних полів, а й багатьох штучних перепон, які здатні якщо не зупинити бронетехніку ЗСУ, то значно її уповільнити.
Це чисельні протитанкові рови, ДОТи (довготривалі оборонні точки), загородження у виглядів «зубів дракона» та інші укріплення.
Супутникові фото укріплень армії Росії.
Позаду основної лінії оборони російські війська підготували резервні позиції та вже зараз продовжують зводити нові укріплення й мінні поля.
Місяць тому командувач сухопутних військ ЗСУ, генерал Олександр Сирський говорив, що основні сили все ще не брали участі в боях, а війська лише «промацують слабкі місця в обороні противника». Проте за місяць боїв, схоже, що російським військам вдається закривати всі проблемні ділянки, задіюючи резерви й використовуючи перевагу оборони.
За даними New York Times, українське командування готує основний удар на оборонні позиції росіян, який має відбутися в районі Оріхового. У перші місяці контрнаступу ЗСУ цей напрямок був чи не найскладнішим й приніс чи не найбільше втрат західної техніки.
На цьому напрямку основними ударними силами були новостворені 47-ма та 33-тя бригади ЗСУ. За інформацією Osint-проєкту Oryx, який відстежує втрати техніки завдяки фото та відео, за два місяці боїв пошкоджено або знищено 48 БМП Bradley. Загалом Україна отримала 109 цих машин й майже всі направила в 47-му окрему механізовану бригаду ЗСУ.
США передадуть Україні щонайменше додаткові 30 Bradley, аби компенсувати втрати техніки.
Майбутнє контрнаступу виглядає значно менш райдужно, ніж його змальовували ЗМІ до безпосереднього початку. І схоже, що битва лише входить у найгарячішу фазу.
Продавлювання ЗСУ російської оборони виглядає як боротьба на виснаження. Українське командування застосувало цю тактику під час оборони Сєвєродонецька та Бахмута. Але тоді перевага захисту була на нашому боці. Зараз на боці Росії – багатошарова оборона та щільні мінні поля.
Українські танкісти повертаються з зони бойових дій у напрямку Бахмута, 30 липня 2023 року. Фото Getty Images
Нові бригади
У той час як більшість досвідчених бригад розташовані на Донецькому напрямку, або перебувають на ротації після тривалих важких боїв, доля контрнаступу, схоже, залежатиме від нових бригад, сформованих переважно цього року.
Після візиту до України західні аналітики Франц-Штефан Гаді та Майкл Кофман у своїй авторській колонці на The Economist відмітили, що ЗСУ мають значні проблеми через велику кількість нових бригад і брак підготовки.
Дев’ять із 12 бригад, які мали утворити основне ударне угруповання, проходили навчання в країнах-союзниках й були укомплектовані танками Leopard, БМП Bradley, Marder та іншими сучасними зразками західної бронетехніки. «Розміщення цих підрозділів в авангарді важкого штурму замість досвідченіших формувань тепер виглядає як помилка», – вважають аналітики.
У боях проти Росії уже беруть участь принаймні п’ять із 12 нових бригад наступу (47-ма, 33-тя, 118-та, 23-тя та 31-ша), за даними The Military Land. Ще дві нові бригади (117-та та 82-га) були помічені на Запорізькому напрямку. Висновок – ЗСУ готуються ввести додаткові резерви для посилення наступу.
Найбільше нових підрозділів на Оріхівському напрямку. Це може говорити про те, що це місце основних зусиль контрнаступу ЗСУ.
Українські піхотинці в окопі на лінії зіткнення, 29 липня 2023 року. Фото Getty Images
Спроби російських контратак
Демонструючи власні сили, російські війська спробували контратакувати на двох напрямках. Наступ в районі Красногорівки (північніше Мар’їнки, Донецька обл.) виявився вкрай невдалим. Але атака в районі Новоєгорівки (південніше Сватового, Луганська обл.) дозволила прорвати лінію оборони й за кілька днів російські війська зуміли просунутися на 3-5 км на відрізку близько 10 км.
ЗСУ вдалося стабілізувати ситуацію та повернути частину втрачених позицій, за даними Deep State.
Після двох місяців контрнаступу поки не видно очевидних ознак того, що російські сили виглядають виснаженими, а оборона перебуває в кризі.
Росія все ще зберігає достатньо сильні війська на Луганському напрямку та намагається змусити українське командування залучити тут додаткові резерви, аби не посилити Запорізький наступ.
Удари ЗСУ по складах боєприпасів РФ та військових базах в Криму скоріше за все матимуть акумулювальний вплив через тижні.
Артилерійський двобій
Попри важкі наземні операції на дальніх підступах українська артилерія продовжує здобувати перевагу. На кожну знищену українську артилерійську установку припадає щонайменше чотири російських, за даними західних аналітиків.
При тому, що Росія наростила темпи виробництва БПЛА «Ланцет», які є чи не основною загрозою для далекобійної української артилерії, загальна перевага у далекобійності західних гаубиць і САУ дозволяє ЗСУ ефективно виснажувати вогневу потужність ворога.
Вочевидь Росія також відчуває дефіцит боєприпасів, що змусило міністра оборони РФ Сергія Шойгу відвідати Північну Корею. Північнокорейська зброя в основному є продовженням старих радянських систем і використовує радянські калібри. До того ж Пхеньян має дуже багато артилерійських систем зразка середини минулого століття.
Українські солдати обстрілюють із артилерії позиції росіян на лінії фронту в місті Авдіївка, Донецька область, 27 липня 2023 року. Фото Getty Images
Хоч це й стара зброя, вона все одно небезпечна. Росія давно почала використовувати старі гаубиці й танки. Поки ця тактика дозволяє підтримувати боєздатність її військ.
У той час як РФ зазирає все далі в запаси зразків озброєння часів Другої світової війни, поступово вичерпуються й запаси західних складів боєприпасів. Нещодавно США наважилися ухвалити рішення про постачання Україні касетних боєприпасів, аби підтримати імпульс української артилерії на полі бою.
Систематичне знищення російської артилерії має підірвати обороноздатність армії РФ у майбутньому. Якщо ЗСУ отримають вогневий контроль над лінією фронту, ситуація для російських військ ускладниться.
Але поки Росія все ще зберігає можливості для масованих обстрілів українських підрозділів, й ЗСУ продовжують зазнавати важких втрат не тільки через мінні загородження, а й через важкі артилерійські обстріли.
Поки важко давати прогнози, як довго російська оборона здатна тримати удар й чи достатньо у неї резервів. Торішній наступ на правому березі Херсонщини тривав із червня, й лише у вересні ЗСУ змогли отримати перші відчутні успіхи, а досягти стратегічного результату тільки наприкінці осені.
Якщо українське командування не готує неочікуваний розвиток подій, сценарій важкої битви на виснаження триватиме ще довгі тижні.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
