«Червона калина», Бенксі та керамічний півник. 14 пісень, фото та арт-обʼєктів, що стали символами українського спротиву

Пісня «Ой у лузі червона калина»

Соліст «Бумбоксу» Андрій Хливнюк пішов у тероборону в перші дні війни. Саме йому належить неофіційний гімн українського спротиву. 27 лютого Хливнюк виклав ролик, на якому він співає «Ой у лузі червона калина» на тлі Софійського собору.   

Музика надзвичайно важлива у кожній війні, каже політтехнолог Микола Давидюк. Це медіа як жодне інше надає сил, піднімає бойовий дух та об’єднує. «Ой у лузі червона калина» підтримала українців та надихнуло іноземців зайняти сторону України. 

4 березня південноафриканський музикант The Kiffness випустив ремікс Oy U Luzi Chervona Kalyna. Станом на 29 грудня його переглянули на YouTube понад 13 млн разів. 7 квітня Pink Floyd випустили першу оригінальну композицію з 1994 року на мотив пісні. Вона зібрала на Youtube 11 млн переглядів.

«Необхідно, щоб світ дивився та запамʼятовував цей момент. Коли стає складно, я повертаюся до співу Хливнюка», – пише редактор Wired Анжела Вотеркаттер.

Портрет Володимира Зеленського роботи Олександра Чекменьова

У грудні на благодійному аукціоні, що проходив під час івенту «Підприємець року» від Forbes, було встановлено рекорд. CEO Ajax Systems Олександр Конотопський придбав портрет Володимира Зеленського за 6 млн грн. Ці гроші будуть спрямовані на відновлення шкіл Київщини, потрощених росіянами під час відступу.

Вперше це фото було опубліковане на обкладинці журналу Time. Його автор – фотожурналіст Олександр Чекменьов, який фіксує вторгнення у портретах людей: зокрема, киян та жителів деокупованих територій.  

«Єдине, що запитали в TIME, коли дали замовлення: «Ти знаєш, як зніматимеш?», – згадує Чекменьов. – Я відповів: «Не хвилюйтесь, знаю». Коли у 2019 році фотограф допомагав колезі Артуру Бондару на зйомці Зеленського для The Guardian, практично випадково зробив фото президента в профіль. «Зберіг його, бо подумав: воно мені знадобиться», – згадує фотограф. У зйомці для TIME Чекменьов відтворив ракурс і світло з того фотосету. «Кадр підкреслює час, подію та стан, – каже він. – Це стан війни, але погляд іде до світла».  

Ілюстрації Олександра Грехова 

Що не дає українцям з’їхати з глузду? ЗСУ, пес Патрон, гноми з Jysk та бавовна, йдеться в ілюстрації художника Олександра Грехова.

Грехов реагує на головні інформаційні приводи вторгнення зображеннями: іноді гумористичними, іноді – щемкими, і завжди влучними. Наприклад, ілюстрація карти України з підписом «Моя зона комфорту – це 603 548 кілометрів квадратних». 

Грехов – продуктивний творець воєнних мемів. Лише за перший місяць вторгнення він намалював понад 60 картин. Одна з найпопулярніших його робіт – ілюстрація із захисниками острова Зміїний, які сформулювали девіз війни. «Русский военный корабль, иди нах*й» – потужний швидкий мем, мантра про те, що ми не віддамо свої міста, острови і землю»,– каже засновник агенції Postmen Ярослав Ведмідь.

Марка з «російським воєнним кораблем»

«Русский военный корабль» – перша марка, випущена під час вторгнення. Реліз накладу відбувся 12 квітня та за п’ять днів увійшов в історію філателії: «Укрпошта» продала 500 000 екземплярів з мільйонного тиражу, а черги під Головпоштамтом стояли годинами.   

Ажіотаж щодо марки підігріло і те, що за день після випуску ЗСУ завдали ракетного удару по тому самому «русскому военному кораблю» – крейсеру «Москва». Трохи пізніше, але судно дослухалось до поради українських прикордонників та потонуло.   

За марками полювали не тільки українці. 25 травня «Укрпошта» відкрила інтернет-магазин на маркетплейсі eBay і за день продала 1494 блоки з марками «Русскій воєнний корабль… всьо!». Продаж йшов настільки стрімко, що його призупинили алгоритми захисту eBay. А 22 квітня марку придбали на аукціоні за 5 млн грн. «Купив якийсь Луїс Перес, – каже СЕО «Укрпошти» Ігор Смілянський. – Ми не знаємо, хто це».

Автор малюнку на марці – художник Борис Грох. Нині «Укрпошта» випускає також магніти, футболки та світшоти з цією ілюстрацією.

Пісня «Стефанія», Kalush Orchestra

Реліз «Стефанії» відбувся до початку вторгнення, але вона стала однією з головних знарядь в інформаційній війні. Виступаючи на Євробаченні, лідер гурту Олег Псюк закликав світ не забувати про «Азовсталь». Пошукові запити про маріупольську фортецю стрімко зросли по всьому світу. 

Святослав Вакарчук ставиться до конкурсу зі скепсисом, але вважає: Kalush впорались геніально. «Найважливішим був не виступ, – каже лідер «Океану Ельзи». – А те, що вони сказали про «Азовсталь». За це я буду вдячний їм завжди». 

Кліп на «Стефанію» за сім місяців зібрав 46 млн переглядів на YouТube та понад 80 000 коментарів зі словами підтримки. Ролик знімався в містах та селах, які стали свідками війни: у Бучі, Гостомелі, Ірпені та Бородянці. Для команди це не було простою задачею ані організаційно, ані психологічно. 

«Стоїш в Ірпені в оточенні машин, доля господарів яких незрозуміла», – згадує один із найважчих моментів режисер Максим Ксьонда. Але команда не могла не показати ці кадри. «Ми хотіли, щоб люди побачили кліп та зрозуміли: це поруч, а не десь далеко і їх не стосується», – каже Ксьонда.

Пісня «Чути гімн», Skofka

Трек «Чути гімн» репер Skofka присвятив загиблому на війні другу дитинства Валентинові Коноводову. За три тижні після релізу пісня злетіла в топи YouТube. Нині вона має 4,5 млн прослуховувань на Spotify.

На початку війни Skofka розраховував на підтримку від російських реперів, з якими він спілкувався та за чиєю творчістю стежив. Швидко розчарувався. «У мене змінився погляд і ставлення до них. Не слухаю їхні треки, – каже репер в інтерв’ю «Суспільному». – Обов’язок кожного українця зараз — підтримувати своє». Аудиторія дослухається до цього заклику: після початку вторгнення треки Skofka на стримінгах слухають втричі частіше, каже засновник лейблу Enko Іван Клименко. 

Пісня «Шо ви браття», Jockie Druce

Засновник креативної агенції Banda Паша Вржещ в березні називав «Шо ви браття» репера Jockie Druce найкрутішим кейсом інформаційної війни. Її вирізняє духопідйомний меседж про те, що українці перемагають легко і граючи.

Творці ролика на пісню, Стефанія Верейці та Даня Нестеревич, запропонували виконавцю зробити підбадьорливе відео. Замість усюдисущих картин війни з мертвими тілами та руїнами у ролику використано фрагменти мультфільмів, графічні меми, знаменитостей. Кліп охопив майже 5 млн користувачів і зібрав 2 млн переглядів за перші тижні після публікації. Саму пісню зі словами «І так очевидно, що за нами перемога» нині послухали 1,1 млн разів на YouТube та та 3,1 млн разів на Spotify.  

Бородянський півник

Після відходу окупантів з Київщини, в квітні соцмережами почало ширитись фото вщент зруйнованого будинку, на стіні якого вперто висіла шафка із керамічним півником. Цей знімок та його головні герої – шафа та півник – миттєво стали героями мемів та символами незламності. 

Півника було створено на Васильковському майоліковому заводі, його найбільш імовірні автори – подружжя художників Валерій та Надія Протор’єви. Згодом двох таких півників під час прогулянки Києвом подарували Борису Джонсону і Володимиру Зеленському.

«Такі символи регіону, які стають відомі під час війни, вважаю «знаком», який варто використати для створення нової історії та експорту українських культурних брендів», – пише СЕО креативного агентства Grape Юрій Гладкий. «Стійкий» півник вже почав надихати креативників. Бренд Gunia Project випустили лінійку прикрас у формі птаха, і так само її повторював дизайн цьогорічної премії «Підприємець року» Forbes.

Документальні знімки українських фотографів Мстислава Чернова та Євгена Малолєткі

«Тієї ночі п’ять танків вийшли на вулиці і почали хаотичний обстріл. Стріляли по вулицях та жилих будинках. Снаряд влучив у кут квартири, що на фото. Пізніше ми дізналися, що під час обстрілу загинули дві літні жінки, які не могли спуститися в підвал. Їх спалені тіла поховали прямо біля будівлі», – розповідає український фотожурналіст Євген Малолєтка в інтерв’ю The Guardian. 

Тиждень тому видання назвало його агенційним фотографом року. До цього Малолєтка та його колега, Мстислав Чернов, отримали премію «за вплив» «Репортерів без кордонів» – міжнародної організації, яка захищає права людей на вільний доступ до достовірної інформації.    

Чернов і Малолєтка були єдиними репортерами міжнародних ЗМІ, які документували наслідки бойових дій у Маріуполі протягом 20 днів у березні 2022 року, приїхавши у місто за декілька годин до початку вторгнення. Вони стали очами світу в обложеному місті. Фотографи покинули Маріуполь, коли дізналися, що через їхні публікації на них полюють росіяни. 

Фото Дмитра Козацького

За кілька днів перед тим, як українські військові залишили територію «Азовсталі», боєць полку «Азов» Дмитро Козацький на позивний Орест зробив фото військового, що стоїть під променями сонця. 

Орест був на «Азовсталі» від початку оточення Маріуполя. Цикл його світлин «Світло переможе», що документували побут та людей на заводі, побачив весь світ. Здаючись в полон, Козацький написав пост, у якому попросив поширювати його знімки та надсилати на журналістські премії та фотоконкурси. 

Зрештою Орест отримав спеціальну нагороду польської премії Grand Press Photo 2022, переміг у фотоконкурсі The Prix de la Photographie у Парижі, а «біблійний» кадр із військовим в променях сонця потрапив до переліку 20 найкращих фото 2022 року за версією The Guardian. У вересні він повернувся з полону, і з грудня Козацький знову служить.

Креативна кампанія «Сміливість»

Початок креативної війни проти Росії співзасновник агенції Banda Паша Вржещ згадує як хаотичний бій. «Сміливість» була першою ретельно пропланованою та цілісною кампанією Banda: у неї одне повідомлення та багато каналів. «Ми прокачуватимемо українську крутість як рекламне завдання», – говорив Вржещ Forbes наприкінці березня перед стартом проєкту.

Кампанія складається з прикладів української сміливості. Рятувальники дістають людей із пожеж, волонтери вивозять тварин з окупованих територій, цивільні зупиняють танки голими руками. Для західної аудиторії Banda використовує цитати місцевих політиків і медіа. Наприклад, заголовок статті з розділу «Думки» The New York Times : «Я думав, що знав, що таке сміливість. Потім я побачив Україну».

Білборди проєкту бачили жителі США та міст Європи. Але першими їх побачили в Україні: окрім промоції сміливості закордоном проєкт мав підняти бойовий дух українців. «Потрібно не розгубити сміливість, виявлену в перші дні війни, – пояснює Вржещ. – Сміливість підтримувати військових, продовжувати працювати, волонтерити, жити».

Фільм «Снайпер. Білий ворон»

За місяць до виходу стрічки «Снайпер. Білий Ворон» у прокат у мережі сплила піратська версія фільму. Здавалось, це поставило хрест на зборах. Вийшло інакше: за перший вікенд фільм зібрав 1,4 млн грн, а другий приніс на 14% менше, хоча зазвичай збори падають на 30–40%. Сумарно за два вікенди фільм зібрав 26 063 глядачів і 3,1 млн грн.

«Снайпер. Білий Ворон» – перший український фільм, що вийшов у прокат під час війни. Прототипом головного героя став Микола Воронін – снайпер, один із «кіборгів», що захищав Донецький аеропорт і донині служить у ЗСУ. 

У липні американський дистриб’ютор виклав фільм на Amazon та Apple TV. Іноземна аудиторія схвально реагує на стрічку: 63% глядачів Amazon Prime оцінили її в п’ять зірок, а рейтинг «Снайпера» на Rotten Tomatoes – 87%. Також стрічку можна подивитись на Netflix, де вона відзначена значком Most Liked. 

Картини Марії Примаченко

25 лютого у дах Іванківського історико-краєзнавчого музею потрапив снаряд. Будівля миттєво спалахнула. Місцеві вирвали грати з вікон та винесли експонати, які змогли витягти. Першими почали рятувати картини Марії Примаченко. Цю історію побутового героїзму не оприлюднювали, аж поки не звільнили Київщину. 

Війна відкрила очі на цінність живопису Примаченко та українського культурного спадку загалом. Художницю посмертно нагородили відзнакою «Національна легенда України». 21 вересня в Києві відкрилась виставка картин великої примітивістки «Марія Примаченко. Врятоване». На ній повідомили про проєкти відновлення музею в Іванкові та створення мистецької резиденції в Болотні, де досі стоїть будинок Примаченко. 

У квітні 2022 року картину «Моя хата, моя правда» продали за €110 000 на аукціоні Benefit for Ukraineʼs People & Culture у Венеції. А у травні полотно Примаченко «Квіти виросли коло четвертого блока» продали на аукціоні за $500 000 – на ці гроші придбали 125 бусів для ЗСУ. Нині це найдорожча робота в історії українського мистецтва. 

Мурали Бенксі

Відомий стріт-артист Бенксі – пацифіст. Він часто створює нові мурали на місцях катастроф, щоб зберегти памʼять – наприклад, жіночу фігуру в дверях театру «Батаклан», де через теракт загинуло 90 людей. Тому поява його робіт на стінах зруйнованих будівель Київщини цілком укладається в його творчий почерк. 

У листопаді стріт-артист опублікував в Instagram зображення гімнастки, яка виконує стійку на руках серед руїн у Бородянці. Пізніше він підтвердив причетність до ще шістьох робіт у зруйнованих війною місцях у Києві та Ірпені. На одній із них хлопчик кладе на лопатки чоловіка в кімоно, схожого на президента Росії Володимира Путіна. Інша робота зображає двох дітей, які «гойдаються» на протитанковому їжаку. 

Мати Бенксі на своєму боці в інформаційній війні надзвичайно важливо для України. «Не думаю, що Бенксі приїхав подивитися на Бородянку «по фану», – каже арт-менджерка Катерина Тейлор. – Він розуміє свій вплив, тому багато разів порушував проблеми, які потребували уваги».