За даними витоків секретної інформації США, в України закінчуються ракети до радянських комплексів ППО. Запасів вистачить до середини травня, і поповнити їх нічим. Західні літаки могли б допомогти ЗСУ боронити небо, але НАТО поки не наважується їх постачати Україні, побоюючись ядерної ескалації з боку РФ. Чому без цієї авіації Росія може виграти не тільки «битву за небо».
📲 Forbes Ukraine у WhatsApp. Підписуйтесь й читайте головне про бізнес та економіку
За рік повномасштабної війни Україна пережила одну з найбільших ракетних атак в сучасній історії: Росія випустила по нашій території близько 5000 ракет різної дальності та завдала понад 1000 ударів із застосуванням безпілотників Shahed-136, звітувався у лютому заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ, бригадний генерал Олексій Громов.
Українська ППО витримала цей удар. Проте зараз є три проблеми:
- ППО України складається переважно з радянських комплексів;
- запаси ракет для них зменшуються;
- більшість ракет, які українські військові використовують для цих ППО, виготовляє лише Росія.
Криза в протиповітряній обороні України може настати в травні, за даними витоків секретної інформації США.
Аби продовжувати ефективно закривати небо, Україні потрібні західні літаки, про це дедалі частіше говорить українська сторона західним партнерам.
Раніше США відкидала цей запит. Наразі ж Вашингтон дав дозвіл на тренування українських пілотів на F16 та постачання Україною цих винищувачів іншими країнами. Така зміна —
🔸Чому США змінили думку?
Як пише WP, згода Білого дому на передачу літаків – результат тиску союзників по НАТО, Конгресу США та особисто Зеленського. Найвпливовішим прихильником надання Україні американських винищувачів журналісти називають держсекретаря США Блінкена
Росія ж продовжує виснажувати ресурси ППО України, очевидно, готуючи сили для нових ударів.
Як закривають небо України
На 22 лютого 2022 року, за даними The Military Balance, протиповітряні сили ЗСУ мали на озброєнні близько півсотні батарей комплексів С-300 дальністю дії до 200 км, приблизно 170 комплексів С-125, «Бук» і «Куб» дальністю 20–45 км та понад 200 фронтових ЗРК малого радіуса дії типу «Стріла-10», «Оса» та «Тунгуска».
Це стара радянська техніка і її недостатньо, щоб закривати повітряний простір України та прикривати лінію фронту, довжиною понад 1000 км, від російської штурмової авіації.
На початку війни західні союзники посилили українську ППО кількома тисячами комплексів Stinger. Скорочення засобів оборони повітряного простору України змусило союзників переглянути концепцію військової підтримки та ухвалити спочатку рішення про передачу комплексів NASAMS та IRIS-T. А в грудні 2022-го — Patriot та SAMP-T. Загалом союзники мають поставити Україні ще понад 18 комплексів ППО середньої дії, але цього не достатньо, щоб повноцінно замінити десятки радянських систем.
На сьогодні, за даними оприлюднених матеріалів спецслужб США, в України на озброєнні 31 комплекс С-300. ЗСУ застосовує їх найчастіше проти ворожих цілей, щомісяця витрачаючи 200 ракет. Також для відбиття повітряних російських атак щомісяця використовується 69 ракет комплексів «Бук», 33 ракети С-125, 20 ракет «Оса» та десятки інших.
Для комплексів С-125 Україна освоїла виробництво ракет ще до війни. До «Буків» можуть застосовуватися західні зенітні ракети RIM-7. Згідно з витоком даних, їх поставлено Україні 148 штук.
Перспективи поповнення витрати ракет для комплексів С-300 та інших радянських комплексів невідомі. Україна може вичерпати свої ресурси до середини травня, свідчать дані Пентагону. Росія ж все менше використовує дорогі та дефіцитні ракети «Кинджал», «Калібр» та Х-555, атакуючи Україну старими радянськими ракетами Х-59/Х-32 та іранськими дронами.
Вихід є: західна авіація
Україна могла б більш активно використовувати авіацію, економлячи ракети для ППО. Але авіапарк та можливості обмежені. На початку війни українське небо прикривали до 100 винищувачів та бойових літаків. Україна вже втратила 60 з них, за даними секретних документів Пентагону. До того ж українські літаки, порівняно з російськими, мають меншу дальність ураження та менше шансів в повітряному двобої.
Росія ж, втративши за час війни 308 літаків та 294 гелікоптери (за даними Генштабу на 24 квітня), продовжує використовувати проти України бойову авіацію, не залітаючи за лінію фронту.
Наші союзники могли б поповнити український бойовий авіапарк зі своїх запасів радянської авіації. Перші кроки вже зроблено.
МіГ-29, які Україна отримує зараз від Польщі, могли поставити ще в березні 2022 року. Варшава ініціювала їх передачу ще на початку повномасштабного вторгнення РФ. 7 березня 2022 року НАТО нібито попередньо погодилося з цією ідеєю, а вже наступного дня категорично відмовилося, повідомляло британське видання The Spectator.
Словаччина та Польща найближчим часом завершать передачу Україні близько 33 радянських літаків МіГ-29. Це найбільший пакет авіаційної допомоги.
Проблема в тому, що після цього доступні запаси радянської авіації, які були на озброєнні наших союзників, фактично будуть вичерпані. Тобто у довгостроковій перспективі Україна не має альтернативи, крім західних літаків.
Скільки в союзників ППО та авіації
У союзників України немає великої кількості вільних комплексів ППО, щоб передати їх Україні. А зняття систем з озброєння послаблює їх власну оборону. Виробництво ж комплексів ППО середньої дальності типу NASAMS та Patriot, які нам надають, довге та коштовне.
США, на відміну від радянської армії, не робили ставку на комплекси фронтової протиповітряної оборони типу «Оса», «Стріла», «Тор», «Тунгуска». Натомість активно розвивали повітряний флот. З фронтових ППО в США є 453 зенітно-ракетних комплекси M1097 Avenger, та Stinger.
Авіаційний парк країн НАТО та ЄС, за даними The Military Balance, налічує тисячі одиниць техніки: 1700 F-16 різних модифікацій, понад 1000 F/A-18, понад 700 F-15 та сотні інших сучасніших винищувачів.
Найчастіше українська сторона просить у партнерів передати Україні багатоцільові винищувачі F-16 – наймасовішу модель бойових літаків, які зараз багато країн списують зі свого озброєння, замінюючи на сучасніші F-35. Кілька років тому Норвегія продала 42 списаних винищувачі F-16 приватній компанії, повідомляє The WarZone. США також поступово списує парк літаків F-15 та F-16, замінюючи їх на F-35.
Зараз F-16 у США близько 1000, у Нідерландів – 61, в Данії – 54 штуки. Їх вилучення не впливає на обороноздатність цих країн.
Велика кількість авіаційного парку союзників лишається незатребуваною. Наприклад, Австралія могла б передати Україні законсервовані на складах зберігання F/A-18, повідомляє The WarZone. Це кращий варіант: на відміну від F-16, у F/A-18 кабіна розрахована на двох пілотів, як у МіГ-29 та Су-27, відмічає видання.
За даними The WarZone, міністерство оборони Австралії вже звернулося до США щодо можливості реекспорту Україні F/A-18, оскільки Штати їх країна-виробник. Але з невідомих причин Вашингтон зволікає з відповіддю. Не отримавши дозвіл на реекспорт, Австралія може їх просто знищити, замінюючи бойовий парк тими ж F-35.
Зацікавлення постачанням літаків в Україну висловлював виробник F-16 Lockheed Martin. Але будь-яка з цих ініціатив поки не знайшла підтримки у Білому домі.
Переваги західної авіації
У повітряному бою літак F-16 використовує ракету АІМ-120, дальність якої у декілька разів перевищує дальність 75 км ракет Р-27, які використовують українські винищувачі. З АІМ-120 українські пілоти змогли б збивати російські літаки на відстані до 140–180 км, не наближаючись до потенційної зони дії ворожої ППО та не наражаючи себе на небезпеку.
Російська авіація використовує сучасніші модифікації Р-27 дальністю 90–130 км, а також Р-37. Це дає ворогу значну перевагу у повітрі.
Бойовий пілот ЗСУ Володимир Ворошилов (позивний Karaya), описуючи протистояння з російською авіацією в повітрі, зазначив, що українським льотчикам доводиться підходити на ближчу відстань для удару, ніж російським. Літак F-16 принципово змінить цю ситуацію та дозволить нівелювати перевагу в штурмовій авіації ворога.
Західні літаки ефективніші й в питанні перехоплення крилатих ракет та БПЛА. Вони знизили б навантаження на системи ППО, концентруючи їх фокус на швидших та складних цілях.
Проте між ухваленням рішення союзниками України передати нам F-16 та початком їх бойового використання українськими пілотами може пройти близько пів року, повідомляв речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат. Українських пілотів потрібно навчити ними керувати. Навіть у випадку ухвалення рішення до кінця весни, Україна зможе використовувати літаки не раніше кінця року.
Чому Захід відмовляється передавати Україні літаки та іншу авіацію
Авіація та далекобійні системи – останні типи озброєння на постачання яких Україні Захід не дає згоду. Причина табу для авіації – домовленості між США та Китаєм через можливе застосування Росією ядерної зброї проти України, повідомляло британське видання The Spectator. Пекін нібито домовився з Вашингтоном, що буде змушувати Кремль розглядати можливість її використання лише в форматі ядерної доктрини РФ – як зброї захисту, а не нападу.
Натомість США мали відмовитися від ідеї передачі Україні Польщею винищувачів МіГ-29 або іншої зброї, яка могла бути розцінена як загроза удару по території РФ. До всього, Вашингтон досить гостро реагував на можливе збиття західними літаками російської авіації.
Відтоді Штати намагаються уникати ризиків прямого удару по території РФ західною зброєю, у тому числі не передаючи Україні зброю дальньої дії. Натомість Китай послідовно виступав проти ядерної загрози. Ймовірно, ці хиткі домовленості продовжують діяти, адже ні США, ні Китай не відмовилися від своєї послідовної політики.
Хоча зараз Польща та Словаччина передають Україні понад 30 радянських МіГів, – це вимушений крок, аби підтримати здатність української сторони продовжувати боротьбу за небо. І це лише частково покриває втрати Україною бойової авіації.
Ідея ризику ядерної ескалації ніяк не пояснює, чому заборона діє не тільки на парк винищувачів, які можуть нести ракети дальньої дії, а й на фронтову авіацію. Окрім літаків F-16, Україна просила у партнерів ударні гелікоптери та штурмовики А-10 Thunderbolt.
Це фронтова авіація з обмеженою дальністю, вона не несе загрози ескалації у вигляді завдання удару по території Росії, але їх передачу також поки не схвалили союзники.
У середині січня з’явилася інформація, що Велика Британія планує передати Україні разом з танками Challenger 2 американські гелікоптери AH-64 Apache. Пізніше цю інформацію спростували, але невідомо, чи дійсно Британія розглядала такий варіант і чи отримала відмову від США.
Війська НАТО використовують AH-64 Apache в складі загальних військ, зокрема разом із танками. Наприклад, у перші дні операції «Буря в пустелі» 277 гелікоптерів за 100 годин операції розбили 278 танків і понад 600 одиниць легкої бронетехніки та інших цілей.
США могли б поставити Україні штурмовики А-10 Thunderbolt, які знімає з озброєння. Попри те, що дозвуковий літак досить старий, під час Іракської війни він став найефективнішим: 144 штурмовики А-10, за даними Пентагону, здійснили 8100 бойових вильотів та знищили понад 1000 іракських танків (більше, ніж будь-які інші американські літаки), 2000 інших одиниць військової техніки та 1200 гармат. В одному з боїв пара А-10 Thunderbolt знищила 23 іракські танки та пошкодила ще 10.
Назрівання проблеми
Відкладання проблеми поповнення дефіциту парку української авіації та можливостей ППО може мати негативні наслідки для України. Наступного опалювального сезону українська сторона буде значно обмеженіша у своїх можливостях для відбиття масованих ракетних атак РФ.
Якщо ЗСУ введе «ліміт» на використання ракет ППО, Росія зможе активніше використовувати фронтову авіацію та спробувати розширити своє панування в небі в прикордонних та прифронтових районах.
США розуміють, що передача Україні достатньої кількості західної авіації може докорінно змінити ситуацію на полі бою, але й досі зволікають з рішенням. Можливо, вони дійсно побоюються потенційної загрози ядерної ескалації з боку РФ, якщо американські літаки стануть причиною військової поразки російської армії.
Але поки США зважує ризики, Росія продовжує знищувати Україну.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.