Категорія: Війна
Дата: 20 травня 2023 09:09

Від 20% збитих російських ракет до розвінчання міфу про невловні «Кинджали». Як міцнішала українська ППО. Розбір Forbes

Володимир Даценко

Forbes

У перші місяці широкомасштабного вторгнення українська ППО збивала близько 20–30% російських ракет. Зараз показник сягнув 90%.

Що на це вплинуло, як Захід допомагав Україні зміцнити протиповітряну оборону, чому Росія відкрила полювання на ЗРК Patriot та для чого комплекси ППО встановлюють у Києві. Розібрався Forbes

Ракетна атака 16 травня закінчилася фіаско для Повітряно-космічних сил РФ. Українські сили протиповітряної оборони перехопили всі 18 ракет, які випустила Росія по території України. Шість з них – гіперзвукові ракети «Кинджал».

З точки зору ефективності перехоплення цілей це була найуспішніша подія для українських сил ППО.

8–9 травня українська ППО теж показала високий результат, збивши 23 із 25 ракет, випущених РФ по Україні. Проте тоді Росія використовувала не балістичні ракети, а лише крилаті «Калібр» та Х555/Х-101.

З 17 на 18 травня українські сили ППО збили дві російські ракети «Іскандер». Загалом же вдалося перехопити 29 із 30 випущених ворогом ракет з усіх можливих пускових платформ: літаків, наземних установок та кораблів.

Такий результат був не завжди.

У перші місяці повномасштабної війни українська ППО збивала 20–30% російських ракет, бо оперувала виключно старими радянськими системами. Їх не вистачало, аби закривати небо над лінією фронту та великими містами в глибині території України.

Вихід на новий рівень

З лютого по жовтень 2022 року Росія випустила по Україні близько 1200 ракет великої дальності, за даними міністра оборони Олексія Резнікова та Генштабу ЗСУ. З них українська ППО та авіація змогли збити 246 крилатих ракет – менш як 30%.

У період з жовтня 2022 року ефективність української ППО постійно зростала і в останні два місяці становить близько 90%.

Пояснення просте: з жовтня 2022-го Україна почала отримувати сучасні й досить потужні комплекси протиповітряної оборони. До цього союзники передали нам кілька десятків зенітних систем малого радіуса дії: Gepard та Stormer. Але їх призначення – протидія ворожій авіації та знищення БпЛА на досить обмеженій території, а не протиракетна оборона.

До України доставили перші комплекси IRIS-T, а пізніше NASAMS та Aspide, які значно посилили протиповітряну оборону. Перед усім над Київщиною.

За допомогою цих систем та радянських С-300 Україні вдалося витримати осінні й зимові обстріли обʼєктів енергетичної інфраструктури.

Попри те, що частина ракет все одно долітала, наслідки обстрілів були не настільки катастрофічними, що дозволило уникнути тривалого блекауту, який би міг мати тяжкі наслідки для країни.

Але вже взимку було зрозуміло, що наявна система ППО працює на межі своїх можливостей. Залишалася досить велика кількість типів ракет, які ні С-300, ні IRIS-T і NASAMS не здатні перехоплювати. Це швидкі балістичні ракети, ракета Х-22 та гіперзвукова ракета «Кинджал».

Їх швидкість у 4–10 разів більша, ніж швидкість крилатих ракет, для їх перехоплення необхідні системи ППО з високим ступенем автоматизації розрахунку траєкторії польоту.

Переваги та недоліки крилатих і балістичних ракет

Нові російські крилаті ракети «Калібр» та Х-101 не поступаються балістичним, попри те, що й не стали надто складною ціллю для української авіації й радянських систем ППО.

Крилаті ракети відносно повільні: зазвичай у них швидкість менше ніж 1236 км/год, тобто швидкості звуку. Проте вони здатні летіти на низьких висотах, маневрувати й бути малопомітними для радарів ППО. Вони здатні непомітно наближатися до цілі й ППО може просто не встигнути їх виявити та перехопити.

Американська крилата ракета Tomahawk і зараз лишається однією з основних далекобійних систем армії США й використовувалася в усіх військових конфліктах. За довгі роки модернізацій і покращень Tomahawk «навчився» літати на екстремально низьких висотах, оминаючи рельєф місцевості.

Британські ракети Storm Shadow, які нібито уже були передані Україні, за публічною інформацією, здатні летіти низько над землею на висоті 30–40 м. Це робить їх дуже прихованою ціллю.

Але більшість російського озброєння не зазнало тієї багаторічної еволюції, що й зброя НАТО. Її створено на досить застарілих технологіях 1970–1980 років, коли радянська військова промисловість була на піку.

Номінально російські Х-101 та «Калібр» можуть літати на низьких висотах, але наскільки вони здатні оминати рельєф місцевості й на скільки малопомітні для радарів, невідомо.

Як показує ця війна, відмінність у досить невеликих, на перший погляд, факторах, може мати вирішальну роль в ефективності системи. Наприклад радянські БМ-30 «Смерч» номінально є навіть потужнішою зброєю, ніж HIMARS. Але де-факто їх навіть складно поставити в один ряд за ефективністю.

Міф про невловний гіперзвуковий «Кинджал»

Країни НАТО роками інвестували ресурси в удосконалення своїх крилатих ракет і не звертали особливої уваги на балістичні системи.

У США є балістичний комплекс ATACMS, але він не є настільки популярним і важливим для натовських армій, як крилаті ракети. Натомість Росія продовжувала удосконалювати балістичні системи часів СРСР.

Спочатку РФ інвестувала сотні мільйонів доларів в розробку наземного комплексу «Іскандер», а потім ракету «Іскандер» модернізували для запуску з літака МіГ-31.

Так з’явилася ракета Х-47 «Кинджал».

Її запускають з МіГ-31 з висоти 10–15 км над рівнем землі, вона не витрачає енергію на розгін та набір висоти. Так її максимальну швидкість вдалося збільшити з 6000–8000 км/год як у «Іскандера» нібито аж до 14 000 км/год (хоча ймовірно цей показник завищений).

Висока швидкість «Кинджалу» й створила міф про те, що комплекси ППО просто не встигнуть її перехопити. Адже швидкість ракет-перехоплювачів навіть у надсучасних систем ППО, таких як THAAD, значно нижча.

Patriot проти «Кинджалу»

Як же система Patriot – не найсучасніший комплекс США – збиває російський «Кинджал»?

Балістичну траєкторію, на відміну від траєкторії крилатої ракети, досить легко вирахувати. Сучасні системи здатні автоматично вираховувати траєкторію польоту ворожої ракети й визначати точку перехоплення, підбираючи оптимальний курс для ракети-перехоплювача.

Така функція у Patriot з’явилася не відразу. У 1991 році американський ЗРК не зміг захистити Ізраїль від руйнувань, коли іракські війська обстрілювали територію країни балістичними ракетами «Scud» (модернізовані радянські Р-27).

США оцінили ефективність системи на Близькому Сході в 50-80% перехоплених балістичних цілей. Чого було недостатньо.

Після Patriot зазнав істотної модернізації, а в 1999 році розпочалася програма модернізації комплексу до версії РАС-3 з розробкою протиракети ERINT.

Покращилася система автоматичного перехоплення кількох балістичних цілей одночасно. Це наочно демонструють відеороботи Patriot в Києві 16 травня. Також – система наведення ракети-перехоплювача ERINT.

У застарілих системах ППО (в тому числі С-300) ракети розриваються на певній відстані при наближенні до ворожої ракети й вражають її. Це може не знищити балістичну ракету з високою інерцією, а лише відхилить її від курсу. Система ж наведення ракет-перехоплювачів Patriot дозволяє влучати прямо в корпус ворожої ракети. Це на порядок покращує ефективність у боротьбі з балістичними цілями.

Більша швидкість Х-47 «Кинджал» зменшує час на визначення траєкторії її польоту та перехоплення. Судячи з успішної роботи Patriot в Україні, швидкості її автоматизованої роботи розрахунку траєкторії цілі достатньо, аби перехоплювати достатньо велику кількість гіперзвукових ракет.

Чому комплекси ППО встановлюють в Києві

Багатьох киян після 16 травня хвилювало питання, чому системи протиповітряної оборони були встановлені в місті, а не за його межами.

Причина проста — аби перекрити периметр міста поза його межами, треба значно більше комплексів ППО, ніж у випадку, коли вони встановлені в межах міста та фактично закривають собою повітряний простір.

Росія обстрілює українські міста з різних напрямків та за різними траєкторіями, намагаючись вирахувати пробіли в обороні й обійти українську ППО.

Якщо в протиповітряній обороні по периметру міста буде пробіл, існує висока ймовірність, що ворог вирахує його та завдасть удару в це місце.

До того ж системи Patriot мають направлену дію, а не кругову. Вони ефективно закривають лише 90 градусів у певному напрямку.

Якщо намагатися побудувати суцільну оборону по периметру, комплексів треба ще більше. А Україна поки отримала лише дві батареї Patriot.

Полювання на Patriot

Росія уже оголосила полювання на комплекси Patriot. Для ворога важливо завдати репутаційного удару по американським системам та довести ефективність своєї зброї. Атака 16 травня коштувала ворогу $140–160 млн. Скоріше за все, однією з головних цілей були саме комплекси Patriot.

Після атаки міноборони РФ оголосило про знищення одного з ЗРК. Західні ЗМІ з посиланням на американських чиновників, повідомили, що комплекс дійсно було пошкоджено, але він знаходиться в робочому стані й може бути відремонтований на території України. Ні про яке знищення мова не йде.

Це свідчить, що Росія відчайдушно намагатиметься вирахувати та вразити системи Patriot. До того неуспішні атаки уже мають катастрофічні репутаційні наслідки для російської зброї.

Зважаючи, що цих ЗРК в Україні недостатньо аби закривати повний периметр можливих напрямків удару, вони є досить вразливими, якщо ворог знатиме місце розташування і напрямок їх роботи.

Саме через це не можна публікувати відео чи фото роботи ППО. Ворог дуже легко може прорахувати місце та напрямок роботи Patriot і завдати удару з іншого напрямку.

Матеріали по темі