Прослухати матеріал
04:26 хвилинТривалий час Україну пояснювали світові через кризи, ризики та нестабільність. Але саме ці умови сформували новий тип підприємця – швидкого, гнучкого і стійкого до невизначеності. Чому цей досвід робить Україну унікальним ринком можливостей уже сьогодні, а не «після війни»? Радниця міністра оборони і Мінцифри Валерія Іонан ділиться ключовими тезами із розмови з Андрієм Федорівим.
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Роками перебуваючи на перетині цифрової трансформації, інноваційної політики та глобальної співпраці навколо України, я знову й знову стикалася з одним і тим самим дисонансом: у західних дискусіях Україну зображують як проблему, котру треба розвʼязувати. Але люди, які реально будують тут компанії, бренди та публічні інститути, діють у зовсім іншій реальності.
Бренд-стратег і засновник агентства Fedoriv Андрій Федорів для мого подкасту Forward with Valeriya Ionan розповів про те, чому українські компанії обігнали Захід у сервісі і чому інвесторам варто їхати до Києва вже зараз, а не чекати завершення війни.
На сцені конференції Forbes AI DAY 2 квітня Валерія Іонан запише подкаст зі старшим віцепрезидентом і глобальним директором з інновацій Cisco Гаєм Дідріхом. Тема розмови – «Наступний великий прорив: куди і чому інвестує Cisco».
Далі – пряма мова Федоріва, скорочена та відредагована для ясності.
Український бізнес пройшов краш-тест
Фінансова криза 1998-го, Помаранчева революція, глобальна криза 2008-го, війна, COVID – для однієї країни це надзвичайно багато потрясінь за 30 років. Але саме вони сформували підприємців особливого типу.
Більшість українських компаній, які виросли у великі бренди, народилися після 2000 року – і будувалися виключно на власних ресурсах, без банківського фінансування і без державної підтримки. Ринок був порожній, правил майже не було, а кризи йшли одна за одною. Це і є те середовище, яке виховало українського підприємця.
Я порівнюю це з холодним душем: якщо ти народився в крижаній воді, ти просто звикаєш до стійкості. Change management під тиском, швидкі рішення в умовах невизначеності, здатність перебудовуватися без зовнішніх інструкцій – це практика виживання, яка стала конкурентною перевагою українців. І саме цього іноземні колеги можуть навчитися в Україні.
На розвинених ринках побудувати компанію-мільярдник з нуля, без зовнішніх інвестицій – майже фантастика. В Україні це траплялося регулярно, і саме тому, що ринок був порожній.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Україна – не Європа, а Америка кінця XIX століття
Один із моїх американських клієнтів сформулював це точніше за будь-який маркетинговий бриф: Україна не повинна говорити, що вона – Європа. Вона повинна говорити, що вона – справжня Америка у центрі Європи. Не сучасна Америка з її зрілими інститутами, а Америка часів золотої лихоманки: шалені амбіції, великий ризик, великі можливості.
Україна зараз – останній кордон справжньої свободи в Європі. Тієї свободи, де підприємець досі може з нуля побудувати щось значне. Єдиний підхід інвесторів до України як до ринку й суспільства – це прості правила, мінімум зайвого регулювання і максимум свободи дій для людей.
Світ вчить українські слова
Впізнаваність є, і це вже величезний крок. Ще чотири роки тому Україна була країною, про яку «десь чули». Тепер її знають усі. І всі знають головне: ми стійкі.
Проте наша стійкість – не фінальна ідентичність, а відправна точка. Репутація «країни з корупцією» потребує системної роботи. А нова асоціація, яку варто будувати, – інноваційна, технологічна, успішна країна, яка не просить допомоги в інших, а сама пропонує рішення.
Сьогодні оборонні стартапи, технології, швидкі цикли інновацій на полі бою перетворили Україну на епіцентр сучасної роботизованої війни. Люди, які раніше приїжджали сюди «дати пораду», тепер приїжджають отримати знання. Це і є зміна розповіді в дії.
Слова «дія» і «зброя» – приклад, що замість того, аби копіювати чужі назви і формати, Україна починає вчити світ своїх слів. І це, мабуть, найточніший символ того, де ми зараз перебуваємо.
Коли війна скінчиться, інвестувати буде запізно
Простір для розвитку в Україні вражаючий, а маржинальність висока. Інвестиції окупаються за два роки, а три – пʼять років уже вважається довгим горизонтом. Не так багато європейських ринків можуть дати подібні показники. Україна – venture-friendly-країна.
Один німецький інвестор пояснив мені свою присутність тут просто: «Коли війна закінчиться, буде вже запізно». І я його розумію: Україна дає можливість почуватися молодим, а це дуже привабливо.
Якщо зʼявляться інституційні гарантії, можливостей буде ще більше: енергетика, агросектор, інфраструктура. Але момент важливо не втратити. Тому мій головний меседж: приїжджайте в Україну, не слухайте пропаганду, не живіть лише новинами. Купіть квиток – і ви будете здивовані.
