Війна наразила українців на сильний стрес та змусила швидко адаптуватися до нових обставин. Це змінило кожного особисто та суспільство в цілому, але не тільки на гірше
За час повномасштабного вторгнення близько 7,3 млн українців виїхали за кордон, стверджує ООН. Роботу вже влітку втратили понад 30% працездатних українців. Стрес відчувають 85–87% українців, йдеться в результатах дослідження компанії Gradus Research. Від початку вторгнення вона провела девʼять хвиль соціологічних опитувань, у кожній з яких взяли участь понад 2000 респондентів.
Складна ситуація змінює настрої українців не тільки в гіршу сторону. Українці стають більш адаптивними, довірливими та оптимістичними. Так, 60% українців вірять у те, що Україна зможе побудувати сильну економіку та невдовзі стане членом Євросоюзу. Як іще нас змінила війна, розповідає засновниця компанії Gradus Research Євгенія Близнюк.
Інтервʼю скорочено та відредаговано для зрозумілості.
Ви часто говорите про антикрихкість українців. У чому вона проявляється і як зараз нам допомагає?
Антикрихкість стала результатом слабкої центральної влади країни та великої кількості попередніх політичних і соціальних криз. В Україні дуже сильні горизонтальні зв’язки: у складних ситуаціях люди починають діяти, а не чекають на допомогу держави. Так було під час Євромайдану та Помаранчевої революції, так відбувається зараз.
Без підтримки суспільства чинити спротив агресору було би неможливо. Активний волонтерський рух, допомога й зростання рівня взаємної довіри свідчать, що ми стали антикрихкими.
Чи означає це, що після перемоги ми втратимо антикрихкість?
Ні. Доросла проактивна частина жителів України належить до групи індивідуалістів – людей, які вважають себе керманичами власного життя. Вони беруть на себе відповідальність та діють. Тому патерналізм українського суспільства перебільшений. Українці переважно дуже самостійні. Після війни ця риса отримає поштовх для розвитку, бо зараз доросле населення проживає складні ситуації, які вимагають швидких нетипових реакцій.
Намети волонтерів біля Львівського залізничного вокзалу. Фото: Shutterstock
Які найскладніші ситуації зараз проходять українці?
Постали три основні виклики: безпека, фінансова ситуація, міграційні обставини. Ці базові компоненти є основою для прийняття рішень.
Безпекова ситуація полягає в тому, що люди мають вирішити, чи готові вони жити в Україні, де рівень безпеки доволі низький.
Наступна за пріоритетом – фінансова ситуація. У 77% опитаних знизився дохід, порівняно з довоєнним періодом. 60% дорослих жителів України працевлаштовані.
Наявність роботи впливає на рішення залишитися за кордоном. Якщо в людини є опція працювати в Україні, вона повернеться. Поєднання факторів наявності роботи та безпеки в місці проживання людини в Україні є вирішальними для того, щоб вона обрала: повернутись додому чи ні.
Втім, міграційні настрої пов’язані перш за все з дітьми. Тут кожен приймає рішення, чи буде ризикувати не тільки своїм життям, а й безпекою родини.
Як ці виклики змінюють суспільство?
З одного боку, виклики стали підґрунтям антикрихкості. Переміщені в межах України особи адаптуються, шукають роботу. Люди за кордоном потрапили в середовище з іншими мовою, культурою, традиціями. Це підвищує адаптивність і спроможність до швидких дій. З поверненням додому ці навички збережуться.
Водночас у суспільстві дуже високий рівень стресу. Ми вимірюємо цей показник від початку пандемії. Тоді в Україні рівень суб’єктивного стресу був притаманним 75–78% українців, тобто трьом опитаним із чотирьох, це багато. Зараз його відчувають 85–87% українців.
Коли ми питаємо в людей, чи є в них симптоми ПТСР, такі як розлади сну та настрою, посилене серцебиття, 64–65% респондентів відповідають ствердно. Тобто синдром буде дуже розповсюдженим. Усі наші «вправи» на резистентність та адаптивність будуть коштувати здоров’я та психологічної рівноваги, яку потрібно буде відновлювати.
Вторгнення триває вже понад пів року. До чого українці адаптувалися найкраще?
Українці перейшли до режиму відсутності планів. Під час пандемії в Україні горизонт планування складав місяць. Зараз – скоротився до тижня чи кількох днів. Це допомагає людям вижити й швидко реагувати на події.
У той же час для людей є стресом взаємодія з війною, їм важко адаптуватися до інформаційного середовища. Люди споживають новини трохи менше, ніж на початку війни. Проте цей показник залишається доволі високим – кожен другий українець переглядає новини два чи більше разів на день, що призводить до тривожного стану й очікування негараздів.
Як постійні тривожність і стрес можуть вплинути на нас у майбутньому?
Є особливості в групах. Наприклад, жінки завжди стресують більше, ніж чоловіки. В чоловіків типова реакція на зовнішню агресію – гнів, вони готові битися. Жінки тривожаться, бояться.
Друга група, яка стресує найбільше, – молодь. У неї не було великого досвіду кризових ситуацій. Сам факт війни й відсутності змоги кудись поїхати, зустрітися з друзями спричиняє великий стрес. Тому саме для жінок і молоді варто створити програму, яка б допомагала запобігати стресу чи справлятися з ним.
Згідно з результатами дослідження настроїв населення від Gradus Research, зростає кількість громадян, які з-за кордону хочуть повернутися додому: 62% опитаних проти 55% у попередній хвилі дослідження. Чому люди хочуть повертатися на потенційно небезпечні території з відносно безпечних?
Українцям важко адаптуватися за кордоном. Вони потрапили в середовище з незнайомими мовою та правилами, незрозумілими вимогами. Сигнал про деокуповані території вони трактують як можливість повернутися до звичайного життя. Не всі мігранти готові повертатися на поточному безпековому рівні, проте для основної частини головним мотивом повернення є бажання «прокинутися 23 лютого».
Міграційні настрої українців пов’язані перш за все з дітьми. Фото: Getty Images
Як зміниться суспільство, яке проживає на території України, коли повернуться мігранти?
Євроінтеграція зараз відбувається на практиці. До Європи поїхали групи, відкриті до нових вражень, – це жінки та діти. Вони спостерігають європейський спосіб життя та роблять висновки.
Ми опитували групу переселенців про найкращі речі в Україні та країні, де вони опинилися. Україна перемагає Європу з точки зору якості послуг, диджитальних сервісів, державних зокрема. Проте вона програє в якості системи освіти: більшість українських жінок вважають систему освіти в європейській країні більш сприятливою для розвитку дитини. Україна програє в організації міського простору, бо за кордоном люди з інвалідністю видимі та ведуть активний соціальний спосіб життя.
Попри трагічні обставини в Україні зростає рівень оптимізму. Наприклад, 60% опитаних вірять у те, що Україна зможе побудувати сильну економіку та невдовзі стане членом Євросоюзу. Чому так відбувається?
Українське суспільство згуртувалося під впливом зовнішньої агресії. Ми почали цінувати те, що в нас є. Якщо раніше Україна нашим же суспільством сприймалась як недорозвинена та некомфортна, зараз більшість респондентів вважають її ідеальною для життя.
Нас підсилює наша фірмова національна впертість, бо попри агресію та всі жахи респонденти вірять в краще майбутнє. Вони точно розуміють, що не готові ні здатися, ні відступити.
Рік тому до 30-річчя Незалежності ми запитували респондентів, де б вони хотіли, щоб жили їхні діти. 26% обрали іншу країну. Цього року їх частка скоротилася до 10%. Тобто люди усвідомили, наскільки комфортно й звично жити в своїй країні та своєму домі. Тому українці точно розуміють, за що вони б’ються і що відстоюють.
Рік тому більшість наших респондентів не змогли назвати жодної перемоги країни. Зараз це насамперед перемоги на полі бою. Фото: Getty Images
Торік ви казали, що для побудови успішної країни нам не вистачає лише довіри один до одного та пам’яті про наші успіхи та перемоги. Як змінилася ця ситуація зараз?
Довіра зростає відчутно. За рівнем міцності горизонтальних зв’язків ми вже випереджаємо певні європейські країни. Все більше українців довіряють державним інституціям, ЗСУ, президенту, волонтерським організаціям.
Довіра є суспільним клеєм, завдяки якому можлива ефективна взаємодія незнайомих людей і дуже швидка взаємодопомога. Підтвердження – кейс із волонтерськими зборами Притули на «Байрактари» за три дні.
Рік тому більшість наших респондентів не змогли назвати жодної перемоги країни. Зараз це насамперед перемоги на полі бою. Тобто ми спостерігаємо творення сучасного героїчного епосу, який потім буде підґрунтям для відчуття гордості за свою державу і відчуття приналежності до неї.
Чого зараз не вистачає для побудови успішної країни?
Після вирішення безпекової ситуації Україна матиме всі важелі для побудови сучасної європейської країни. Звичайно, за умови подолання корупції й розбудови державних інституцій.
Як загалом українське суспільство змінила війна?
По-перше, українці почали цінувати свою країну. Вони готові за неї битися, не готові поступатися свободою і правом вибору. Друге – це суспільна довіра, відчуття сильного і дружнього плеча поруч, яке може підтримати або допомогти. І третє – Україна відчула себе агентом на світовій сцені: про неї знають, говорять, і вона вже не буде другорядною країною на периферії світової геополітики. Українці відчули власну суб’єктність, це дуже важливо для усвідомлення власних сил.
Telegram-канал Forbes, ультимативний гід у світі українського бізнесу. Приєднатись
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
