Категорія: Світ
Дата: 18 січня 14:40

«Україна має стати святішою за Папу Римського». Інтерв’ю з послом України в Євросоюзі Всеволодом Ченцовим про долю €50 млрд фіндопомоги, угорську загрозу для України та членство в ЄС

Марко Сировой

Forbes

9 хв читання

Наприкінці 2023-го Україна стала як ніколи близькою до Євросоюзу, отримавши рішення про відкриття переговорів про членство. Але європейська мрія ставить нові виклики: вето на важливі рішення з боку угорського прем’єра Віктора Орбана, конкуренція з польськими підприємцями, (де)блокада кордонів, виборчі цикли в Європі та зміни самого ЄС. Чи реально розв'язати всі проблеми?

Forbes поговорив із послом України в Євросоюзі Всеволодом Ченцовим про те, що означає відставка президента Євроради Шарля Мішеля, про долю поки що заблокованої програми Ukraine Facility на €50 млрд, як Україна долатиме вето, захищатиме бізнес на шляху до ЄС та чи здатна вона добігти до членства у цьому десятилітті.

Про зміну керівництва Євроради

Шарль Мішель анонсував дострокову відставку з поста голови Євроради, щоб обратися до Європарламенту. Як вплине на євроінтеграцію його відставка? Як залежить процес євроінтеграції від того, хто стане його наступником?

Мішель багато зробив для просування заявки України до членства в ЄС, нашої політичної підтримки та фінансування, санкцій проти РФ. Він – симпатик України, часто бував у Києві.

Ми не драматизуємо. Вибори до Європарламенту – у червні, присягу депутати прийматимуть у липні. Тож Мішель головуватиме в Єврораді до кінця політичного сезону.

У червні буде останнє засідання Євроради [під головуванням Мішеля]. Ідеальний сценарій, щоб на ньому обрали заступника. Після виборів до Європарламенту може не бути повної картини розкладу сил. У такому разі можуть скликати спеціальний саміт для обрання керівництва ЄС.

Якщо наступника Мішеля не оберуть, ним може стати прем’єр Угорщини Віктор Орбан як лідер головуючої держави в ЄС у другому півріччі 2024-го. Наскільки це ймовірно? Які ризики для України?

Юридично така вірогідність є. Ми працюємо з усіма країнами – членами ЄС, аби враховувати їхні занепокоєння. Зокрема з Угорщиною. У цій країні є специфічна позиція про захист нацменшин та інші питання. Зараз є план активізувати двосторонній діалог, намагаємося максимально згладити проблемні моменти.

Головування Угорщини в ЄС не слід переоцінювати. Тут роль не у нав’язуванні власної волі, а у пошуку балансу і консенсусу.

Про угорську загрозу для України

Угорщина заблокувала програму Ukraine Facility на €50 млрд. І матиме понад 70 нагод накласти вето на шляху переговорів про членство України в ЄС. Є можливість розвʼязати цю проблему системно? Чи перед кожним голосуванням ми схрещуватимемо пальці та будемо сподіватися, що Угорщину вмовлять?

Ні в Угорщини, ні в інших держав не повинно бути підстав створювати для України проблеми. Ключ до цього – у превентивній роботі, інтенсивних реформах, які будуть предметом переговорів України з ЄС.

Маємо стати святішими за Папу Римського у досягненні критеріїв членства в ЄС, еталонних показників відповідності українського законодавства європейському та його впровадженні. А не чекати та схрещувати пальці, щоб пощастило.

Україна має ідеально проводити реформи, щоб не було проблем з Угорщиною. Але західна преса та аналітики пишуть, що на саміті ЄС у грудні Україна була важелем впливу, який Угорщина використовувала для тиску у розв’язанні власних суперечок з ЄС.

Ми не застраховані від того, що питання України не буде використовуватися у внутрішній боротьбі всередині країн – членів ЄС. Це може бути й поза Євросоюзом. Маємо пильнувати та запобігати цьому.

Деякі держави знають, що інституції ЄС та більшість країн-членів не можуть «злити» Україну. Але що менше до нас питань, то більше ми будемо захищені.

Як ми можемо цьому запобігти? Крім Угорщини є ж ще інші країни – Австрія, Словаччина.

Коли є консолідація на рівні України, інституцій ЄС та держав, які нас підтримують, то ми єдиним фронтом це з’ясовуємо та спільно шукаємо рішення. В цьому полягає стратегія роботи в кризах.

Деколи бувають розміни. З одного боку – інтереси держав-членів, України. З іншого – тієї чи іншої держави. Це предмет переговорів. Не завжди розміни бувають симетричними чи стосуються однієї сфери, наприклад фінансової.

Але зараз є просування у фінансовому інструменті [Ukraine Facility], який заблокувала Угорщина. 10 січня держави – члени ЄС на рівні послів погодили початок тріалогу: підготовку законодавчого акту про створення інструменту в координації з Єврокомісією та Європарламентом. Угорщина ще не зняла вето в частині суми, ставить питання про щорічний її перегляд. Процес триває, є позитивна динаміка.

Про фіндопомогу Україні

Якого рішення щодо Ukraine Facility чекати 1 лютого? Є ще ризики, крім Угорщини?

Угорщина може накладати вето. Але є альтернативні варіанти для надання Україні фінансової підтримки.

Які?

Варіант А – пропонується створити фонд для України, який діятиме чотири роки в рамках бюджету ЄС. Варіант Б – позабюджетний фонд, куди держави – члени ЄС можуть робити внески.

Також Єврокомісія може запозичувати допомогу під свою гарантію, макрофінансова допомога – періодичні запозичення від Єврокомісії під гарантії.

Варіант А – дешевший і зручніший, йому віддається перевага.

Угорщині відомо про інші варіанти. Будь-яка країна не може постійно бавитися у вето. В Угорщини та інших держав-членів є національні інтереси. Вони змушені працювати з іншими державами, щоб залишатися нормальною країною, яка може не лише блокувати, а й конструктивно працювати в ЄС.

Думаю, що буде ухвалено варіант А. Можливо, у фіналі будуть якісь запобіжники чи варіанти перегляду фінансових показників.

Про які суми може йтись?

Щорічні суми підтримки фінансової стабільності України не будуть однаковими. Це нормально. Минулого року ЄС виділив Україні €18 млрд макрофінансової підтримки. Загалом надана фінансова підтримка сягає майже €40 млрд. Вона постійно варіюється залежно від наших потреб.

Цього року будуть орієнтовно такі ж самі показники покриття нашого бюджетного дефіциту. Сподіваємося, економіка запрацює і потреби у запозиченнях знизяться.

На якому етапі ідея з використанням російських активів для допомоги Україні?

Близько €200 млрд з €300 млрд заморожених російських активів перебувають в ЄС, зокрема в Бельгії. На заваді їхнього використання – норма міжнародного права, яка стосується юрисдикційних імунітетів РФ. Держави ЄС та G7 консультуються, як легітимно зняти цю перешкоду.

Що можна робити зараз – використовувати доходи від заморожених російських активів. На саміті ЄС у грудні 2023-го цю пропозицію внесла Єврокомісія. Якщо взяти 3–4% річних, €200 млрд продукують €6–8 млрд.

Гадаю, Єврорада оперативно схвалить пропозицію про використання цих коштів. Далі буде дискусія, як і куди ці кошти спрямувати. Через новий фінансовий інструмент [Ukraine Facility] чи іншим шляхом.

Про український бізнес у ЄС

Проблеми з агроекспортом, протести польських перевізників – це перші ознаки того, що може відбуватися в процесі євроінтеграції України?

З одного боку, так. З іншого – проблеми аграріїв та перевізників пов’язані з війною і блокуванням традиційних маршрутів експорту через порти. Тому виникають питання надмірного навантаження на сусідів і конкуренції.

Держави-члени порушили угоду між Україною та Євросоюзом про вільну торгівлю та рішення ЄС про надання, по суті, повного доступу до європейського ринку для наших виробників. Ми були змушені захищатися, зокрема у Світовій організації торгівлі.

Маємо бути готовими до конкуренції на європейському ринку. Але вже зараз думати, як відновити роботу на традиційних ринках для українського зерна, олії та іншої сировини. Як із постачальника сировини Україні стати постачальником продукції з доданою вартістю.

І третє – підвищити якість продукції. Це питання періодично постає – потрібно доводити, що аргумент якості не може використовуватися для обмеження українського експорту.

Складається враження, що в України немає дієвих механізмів захисту від кроків, які ми бачимо на польському кордоні. Можете це спростувати?

У нас є механізми захисту. Україна подала позов до СОТ проти Польщі, Угорщини та Словаччини через заборону на імпорт її зерна.

Ми погодилися запровадити заходи контролю нашого експорту щодо чотирьох продуктів, які були предметом обмеження з боку Європейської комісії. Так ми показуємо, що відповідальні та готові до самообмежень. Україна також консультується з Болгарією і Румунією. Є шанс запровадити цей інструмент із Польщею, Словаччиною, Угорщиною.

Маємо забезпечити нормальний транзит нашої продукції на традиційні ринки. А з іншими країнами узгодити обсяги експорту на їхній ринок в обсягах, які б не створювали дисбалансів.

Ви згадуєте про позов до СОТ. Асоціація перевізників також анонсувала намір судитися через блокування польсько-українського кордону. Що з цими справами зараз?

Мінекономіки – основний орган, який веде цю роботу. Наразі ми в режимі консультацій. Сподіваюся, знайдемо спільну мову з усіма країнами, яких це стосується. Не обовʼязково йти в процедуру врегулювання спору [у СОТ].

Не можу коментувати можливі позови перевізників. Але польські підприємства, які страждають від блокування кордону, теж висловили готовність подати позов проти польських перевізників.

Ця ситуація показує, що дії окремих компаній та асоціацій шкодять не лише українському бізнесу, а й польському та економікам держав, куди прямують наші товари: Німеччини, Нідерландів, країн півдня Європи. Маємо об’єднуватися з іншими партнерами, які потерпають від цих дій.

Є плани спільного тиску з партнерами, які також страждають?

Цей тиск уже є. Було пʼять сусідніх держав, які виступали єдиним фронтом у блокуванні агроекспорту з України. З Румунією і Болгарією вдалося знайти спільну мову. Ще 12 держав виступали зі спільними демаршами на адресу Єврокомісії та цих пʼяти держав з вимогою припинити обмеження українського експорту. Тому що такі заходи суперечать ідеї спільного ринку, порушують конкуренцію та принципи вільної торгівлі всередині ЄС. А Україна саме отримала право безперешкодної та безмитної торгівлі з ЄС.

НБУ вважає, що втрати України за листопад – грудень від блокади вантажівок на західному кордоні можуть сягати $1,5 млрд. Хто і коли їх компенсує?

Ми поінформували Європейську комісію про наші втрати. Як компенсувати – питання складне. Ви повертаєтеся до теми судових переслідувань. Бо компенсацію можна вимагати, коли доведено провину чи порушення іншої сторони.

Завдання на сьогодні – зняти будь-які блокади, аби нарощувати економічну співпрацю і мінімізувати втрати. Якщо ситуація загострюватиметься, будемо змушені шукати рішення у правовій площині.

Якщо ми не дотискаємо позови, це може свідчити про нашу слабкість… А як тоді навчати партнерів поважати наші інтереси?

Ви маєте рацію. Ми завжди повинні бути готові до захисту власних інтересів у судовому порядку. Але все-таки намагатися знайти порозуміння шляхом переговорів.

Зміна уряду в Польщі відкриває нові можливості. Польський уряд уже підтвердив намір повернутися до взаємодії в рамках платформи, яка була створена Єврокомісією за участі пʼятьох держав і України. Це позитивний сигнал.

Тобто поки що ми йдемо шляхом консультацій. Але якщо ситуація загострюватиметься, ми будемо використовувати юридичні важелі тиску?

Ми комбінуємо ці інструменти. Наш позов до СОТ ніхто не відкликав. Це також важіль тиску і спонукання наших партнерів до діалогу.

У листопаді європейські медіа писали, що ЄС може застосувати процедуру покарання до Польщі через блокування кордону. Що це може бути? Чому досі не зроблено? І чи сприяє Україна рішучості для застосування цієї процедури?

Це називається процедура infringement проти держав, які порушували право ЄС. В цьому випадку – обмежували наш аграрний експорт.

Це питання і далі на порядку денному. Якщо спір із трьома сусідніми країнами так і не буде врегульовано, Єврокомісія має всі підстави розпочати провадження проти цих держав.

В яких ще галузях ми можемо чекати подібних проблем, як із перевізниками, аграрниками?

Хотів би більше говорити про перспективи – в яких галузях ми можемо активно співпрацювати з ЄС у торговельно-економічній площині.

Енергетика – ми вже синхронізовані з енергосистемою ЄС. Нині наші експортні можливості обмежуються через війну і захоплення ЗАЕС. Але в перспективі ми можемо дуже добре використати наш потенціал.

Це – синтетичні гази. Наше потужне сільське господарство дає можливість використання біоресурсів для виробництва біогазу. Це актуально у звʼязку зі зменшенням споживання російського природного газу.

Можемо органічно вписатися в ініціативи з виробництва водню через наміри ЄС посилити свою автономію від Китаю.

Про реформу Європейського союзу та членство України в ЄС

ЄС планує провести реформу через розширення. Який ризик, що вона гальмуватиме вступ України до ЄС? Маю на увазі, що Україна буде готова до вступу, але країни – члени ЄС просто не ухвалюватимуть жодних рішень про розширення, доки не реформують сам Євросоюз.

Ми наполягаємо, що не має бути обумовленості. Просування України до членства і реформа ЄС мають рухатися паралельно.

Шарль Мішель радить орієнтуватися на 2030 рік як на дату розширення ЄС і можливого членства України відповідно. Ви можете підтвердити цей строк? Це реально крайній термін?

Не можу підтвердити та не хотів би на цій темі спекулювати. Ми розуміємо, яку дистанцію нам треба пробігти. Що більша швидкість, то менший час.

Наша швидкість дозволяє добігти до 2030-го?

На сьогодні ми дуже швидко бігаємо. Мотивація у нас є, тому все має скластися.

Матеріали по темі