Європейський інвестиційний фонд запускає найбільший fund of funds в історії континенту. Керуючий партнер Iclub Юрій Романюха пояснює, чому наступні два роки вирішать, чи стане Європа самостійним технологічним полюсом і де в цьому рівнянні український бізнес
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Минулого тижня в Берліні на конференції SuperReturn я помітив одну деталь. У розмовах інвесторів дедалі рідше звучали назви конкретних стартапів. Натомість усі повторювали одну абревіатуру: ETCI.
Це fund of funds, який запускає Європейський інвестиційний фонд (EIF). Він найбільший в історії континенту, обсягом €15 млрд, або близько $17 млрд. Fund of funds, або фонд фондів, не вкладає гроші напряму в компанії: він інвестує в інші венчурні фонди, а вже ті фінансують стартапи.
За цією сумою стоїть структурна спроба переписати те, як Європа фінансує власні технологічні компанії.
Що насправді змінюється
Перша ітерація програми ETCI стартувала в лютому 2023-го. Вона зібрала €3,9 млрд і підтримала 14 великих фондів, серед них Atomico, Headline та Eurazeo.Через них профінансували близько 40 компаній, з яких 11 стали єдинорогами: DeepL, TravelPerk, Framer та інші.
ETCI 2.0 була більшою вчетверо. У грудні 2025-го ради EIF та EIB (European Investment Bank) виділили на неї перші €1,25 млрд, а збір основного капіталу стартує у 2026 році.
Замість 14 мегафондів вона профінансує близько 100: від середніх фондів обсягом від €300–600 млн до мегафондів понад €1 млрд. Для засновників ключова цифра інша: максимальний чек на одну компанію зростає з €60 млн до €200 млн.
Гроші мають закрити конкретний дефіцит. Розрив між Європою і США на пізніх стадіях фінансування EIF оцінює приблизно в €70 млрд. Нова програма має розблокувати до €80 млрд для скейлапів.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Чому це не просто гроші
Архітектура цієї програми важливіша за її розмір. Перша ETCI була майже повністю публічними грошима. ETCI 2.0 вперше відкрита для приватних інституційних інвесторів: страхових компаній, пенсійних фондів, банків.
І саме тут європейська слабкість. За даними Banque de France, у 2013–2023 роках державні структури в ЄС і США вклали у венчур приблизно однаково, близько €40 млрд із кожного боку. Але приватні довгострокові інвестори в Європі вкладають у 17 разів менше, ніж американські.
Працює це так. EIF стає якорним інвестором, складає публічні й тепер приватні гроші в один пул та інвестує як LP у десятки венчурних фондів. Ті, своєю чергою, фінансують компанії. Інституції, яким бракує власної експертизи, отримують диверсифікований доступ за нижчих витрат, а репутація EIF витягує за собою приватний капітал.
Є й слабке місце: великі інституції часто воліють інвестувати напряму. Тому одного fund of funds Брюсселю замало.
Три фронти Європи
Окрім самого ETCI, Європа атакує дефіцит ще з кількох боків. Це окремі паралельні ініціативи, а не частина того самого фонду фондів. Кожна працює за власною моделлю.
Scaleup Europe Fund має €5 млрд: €1 млрд публічних коштів із Horizon Europe плюс €4 млрд приватних. На відміну від ETCI, він інвестує в DeepTech напряму, а не через фонди.
Defence Equity Facility у межах InvestEU я вважаю найважливішим для нас. Цей інструмент фінансує венчурні фонди в обороні та кібербезпеці, і EIB його розширює. Нещодавно EIF вклав €50 млн у Join Capital Fund III, фонд обсягом €235 млн для ранніх DeepTech-стартапів у сферах оборони, dual-use, безпеки та космосу.
Нарешті, EU Inc., так званий 28-й режим: єдина юридична форма компанії для всіх 27 країн ЄС. Тут ідеться про інфраструктуру. Без єдиної форми панʼєвропейські угоди залишаються дорогими й повільними.
Що це означає для українського бізнесу
Для нас із цього випливає чотири речі.
По-перше, час. Перше закриття ETCI 2.0 заплановане на літо 2026-го, а розгортання триватиме 3–5 років. Рішення про те, які фонди й компанії отримають ці гроші, ухвалюють уже зараз, у 2026–2027 роках. У 2028-му заходити буде пізно.
По-друге, оборонні технології. Україна має те, чого немає в жодного європейського ринку: реальний бойовий досвід і працюючі продукти. Європейський капітал уперше системно повертається обличчям до DefenceTech.
Українські команди повинні заходити в ці угоди з позиції сили як носії унікальної експертизи. За даними Мінцифри та аналітики Dealroom, у 2025-му понад 50 українських DefenceTech-стартапів залучили понад $105 млн інвестицій. Це становить третину (близько 33%) від усіх ранніх інвестицій Європи (включно з Великою Британією) у сфері оборонних технологій, які загалом склали близько $200 млн.
По-третє, структура. 28-й режим і панʼєвропейські фонди знижують барʼєри для українських засновників, які й так дедалі частіше реєструють компанії в ЄС. Інтеграція вже відбувається. Важить лише її швидкість.
По-четверте, капітал іде за інфраструктурою. За вісім років роботи з приватними інвесторами я бачу одну закономірність: гроші приходять туди, де вже є готова машинерія для угод. Якщо українська екосистема, її синдикати, фонди та юристи, не будуть готові працювати за європейськими правилами, цей капітал просто обійде нас стороною.
Вікно відкрите зараз
Європейський технологічний ренесанс 2027 року не буде схожим на американський. Його рушієм стане не приватний капітал, а держава, яка намагається цей капітал зібрати й каталізувати. Модель виходить повільнішою й бюрократичнішою, зате потенційно стійкішою.
Для України висновок незручний. Ці €15 млрд уже розподіляють, а не обговорюють. Українському бізнесу треба опинитися в кімнаті, де ухвалюють ці рішення, доки вікно ще відкрите. Наступний капітал такого масштабу Європа збиратиме нескоро.
