Найбільші компанії Німеччини йдуть з батьківщини, шукаючи кращі місця для розвитку бізнесів у Північній Америці й Азії. /Getty Images
Категорія
Світ
Дата

Німеччина свого часу зробила ставку на промисловість. Тепер це робить її вразливою – економіка в рецесії. Politico знайшла три причини, які тягнуть на дно «індустріальне серце Європи»

Найбільші компанії Німеччини йдуть з батьківщини, шукаючи кращі місця для розвитку бізнесів у Північній Америці й Азії. Фото Getty Images

Найбільші промислові компанії Німеччини, які прославили її на весь світ, схоже, не бачать свого майбутнього на батьківщині. Те, що колись зробило країну індустріальним серцем Європи, тепер потроху його зупиняє. Видання Politico проаналізувало ситуацію в країні та визначило причини негативних для німецької економіки тенденцій. Forbes обрав головне з матеріалу

📲 45 секунд – на один пост, 20 хвилин на день, щоб дізнатися головні економічні та бізнесові новини. Підписуйтеся на Telegram-канал Forbes Ukraine, щоб економити час.

Відомий на весь світ хімічний гігант BASF був опорою розвитку німецького бізнес-середовища понад 150 років, підтримуючи промисловий підйом країни постійним потоком інновацій, які допомогли зробити «зроблено в Німеччині» предметом заздрості в усьому світі. Але ситуація змінилася: BASF не збирається розширяти бізнес на батьківщині.

BASF, занепокоєна внутрішнім ринком, вже закрила добривний завод, звільнивши 2600 працівників, та має 130 млн євро збитків. Натомість компанія вирішила вкласти $10 млрд у модерновий комплекс у Китаї, який має стати золотим стандартом відповідального виробництва.

Для німецього ринку це не поодинокий випадок, а тенденція німецької економіки, яка у першому кварталі досягнула рецесії. Під впливом токсичного коктейлю з високих цін на енергоресурси, браку робочої сили та низки обмежень відомі компанії, такі як Volkswagen та Siemens, та менш імениті шукають кращі місця для розвитку бізнесів у Північній Америці й Азії.

Деякі факти змушують припускати, що економічні проблеми Німеччини лише починаються:

  • Кількість безробітних у країні у червні збільшилася на 192 000 чоловік порівняно з червнем минулого року. Хоча в цей час компаніям зазвичай потрібно більше працівників.
  • Кількість замовлень німецьким інженерним компаніям суттєво падає: лише у травні зафіксовано 10% падіння. Це вже восьмий місяць «негативного зростання».
  • Кількість іноземних інвестицій в Німеччину знову впала у 2022-му – це пʼятий рік поспіль та найнижчий рівень з 2013-го.
Німеччина свого часу зробила ставку на промисловість. Тепер це робить її вразливою – економіка в рецесії. Politico знайшла три причини, які тягнуть на дно «індустріальне серце Європи» /Фото 1

Занадто покладалися на промисловість

Завелика залежність Німеччини від промисловості робить її особливо вразливою. Окрім виробника ПЗ SAP, у країні майже відсутній технологічний сектор. Найбільші ж фінансові гравці відомі тим, що роблять погані ставки (Deutsche Bank) та скандалять (Wirecard). На промисловість у Німеччині припадає близько 27% економіки, в той час як у США – 18%.

Не допомагає й те, що найважливіші індустріальні сегменти (хімічний, автомобільний, машинобудівний) працюють на технологіях ХІХ ст. Попри оптимізацію, вони стають або застарілими (двигун внутрішнього згорання), або надто високовартісними для виробництва в Німеччині. Найбільший виробник алюмінію в Німеччині Uedesheimer Rheinwerk повідомив, що до кінця року закриє свій завод у країні через занадто високі ціни на енергоресурси.

Це не так насторожувало б, якби Німеччина мала хороший досвід економічної диверсифікації, але історія показує зворотнє.

Саме Німеччина була піонером технологій сонячних панелей та найбільшим їхнім виробником у світі на початку 2000-х. Але втримати лідерство країна не змогла, поступившись Китаю, який скопіював технологію й заполонив ринок дешевими аналогами. Німецькі виробники сонячних панелей прогоріли. Німецька біотехнологічна компанія BioNtech, яка була на передовій розробки мРНК-вакцини проти COVID-19, оголосила про «величезні» інвестиції у новітнє дослідження раку… у Великій Британії.

Диверсифікаційний потенціал Німеччини залишає бажати кращого. Німеччина посідає лише восьме місце в світі у щорічному рейтингу «Індексу світових інновацій» Світової організації інтелектуальної власності при ООН. В Європі вона навіть у трійку не входить. Лише чотири зі 100 найбільш цитованих наукових робіт про штучний інтелект у 2022-му були німецькими. Для порівняння, американських було 68, а китайських – 27.

За останні 15 років економіка Німеччини виросла на 19%, до $4,1 трлн. У той час як американська економіка, підсилена бумом Кремнієвої долини, зросла на 76%, до $25,5 трлн.

«Німеччині немає чого запропонувати у найбільш прогресивних і важливих секторах, – відзначає голова Німецького інституту економічних досліджень Марсель Фрацшер. – Ми існуємо в старій промисловості».

Причини занепаду промисловості у Німеччині

Хоч ЄС звинувачує у деіндустріалізації регіону несправедливу політику США та Китаю, проблеми Німеччини значно глибші й переважно самостворені. Те, що колись зробило країну індустріальним серцем Європи, тепер потроху його зупиняє.

Демографічні причини

Покоління бейбібумерів виходить на пенсію. В результаті – зменшення кількості інженерів, науковців та інших висококваліфікованих працівників, які вкрай необхідні для конкуренції на світовому ринку. Впродовж наступних 15 років близько 30% робочої сили Німеччини досягне пенсійного віку.

Крім того, молодь країни надає перевагу надійним робочим місцям, а не складному шляху підприємництва та інновацій. За словами Фрацшера, молоді німці радше підуть працювати на державу, ніж розпочнуть власний бізнес.

Міграція теж поки не допомагає, адже Німеччина переважно приймала біженців без тих навичок, які необхідні компаніям.

Минулого тижня в країні ухвалили новий закон, що усуває бюрократичні перешкоди на шляху висококваліфікованих працівників, які хочуть оселитися в країні. Не факт, що це допоможе. Порівняно з Великою Британією, Канадою чи США, в Німеччині вищі податки, складніша мова та часто не надто привітна до іноземців культура.

Енергетична проблема

Зростання цін на енергоресурси через російську війну в Україні і боротьба з кліматичними змінами зробили свій внесок у деіндустріалізацію. Без дешевого російського газу Німеччина не може підтримувати свою бізнесову модель: хоч нині оптові ціни на газ стабілізувалися, вони все одно втричі вищі за докризові.

Саме коли почалися проблеми з газом, країна вимкнула усі атомні електростанції. Майже 25 років субсидування виробників відновлюваної енергії не забезпечили Німеччину достатньою кількістю вітрових турбін і сонячних панелей, а лише дали німця втричі вищий за середній світовий тариф на електроенергію.

Смерть Das Auto 

Автомобільна промисловість, яка колись була гордістю Німеччини, перетворюється на її ахіллесову пʼяту. Роками такі компанії, як Mercedes, BMW і Volkswagen, не хотіли бачити в Tesla та їй подібних реальних конкурентів. Тепер вони за це розплачуються.

Китай, який не був такий необачний, ще 15 років тому почав активно вкладати гроші у розвиток електромобільного сектору й це дало свої результати. Минулого року китайські виробники продали близько 60% від понад 10 млн електромобілів, які купили по всьому світу.

А Volkswagen, який домінував на китайському авторинку 10 років, у першому кварталі поступився першістю місцевому виробнику електромобілів BYD. Китай – це найбільший ринок автомобілів, на який припадає майже 40% виторгу німецького автогіганта.

Якщо китайські виробники й надалі збільшуватимуть свою частку в Китаї та Європі, європейські автовиробники та постачальники можуть втратити десятки мільярдів євро до 2030-го, за даними дослідження страховика Allianz. Німецьким компаніям дістанеться найбільше.

Навіть зараз, коли автовиробники Німеччини намагаються наздогнати конкурентів, їх технології, які лежать в основі батарей для електромобілів, і цифрові, які перетворюють автівки на розважальні центри, значно відстають від тих, що є, приміром, у Tesla. Не дивно, що компанія Ілона Маска більш ніж втричі дорожча за трьох німецьких автовиробників разом узятих.

А Китай і Німеччина тепер помінялися місцями: якщо раніше китайці брали німецьку промисловість за взірець, нині все навпаки. За словами експертів, скоро великі китайські автовиробники почнуть будувати власні заводи в Європі.

Бізнес йде – країна занепадає

До минулого року виробник промислових газів Linde був однією з найдорожчих компаній Німеччини з ринковою капіталізацією близько €150 млрд. Аж ось компанія пішла з Франкфуртської біржі на Нью-Йоркську, злилася з американським конкурентом, перенесла штаб-квартиру у Дублін і скоротила сотні робочих місць у Німеччині.

Приклад Linde демонструє, що німецькі компанії можуть вижити та процвітати без Німеччини, а от процвітання Німеччини без них під великим питанням. Без великого бізнесу можна очікувати на зменшення кількості високооплачуваних робіт і податків на доходи, а також на тривале падіння економіки й політичну нестабільність.

Праворадикальні партії і так нарощували електорат на тлі незадоволення імміграційною політикою Німеччини, а економічні негаразди лише збільшують привабливість їхньої риторики.

Менше бізнесової активності означає менше грошей на фінансування модернізації німецької інфраструктури. Німецькі дороги, мости, порти та інша критична інфраструктура терміново потребують ремонту. У дослідженні Інституту німецької економіки минулого листопада чотири з пʼяти німецьких компаній повідомили, що погана інфраструктура заважає їхньому бізнесу. А забюрократизованість процесу виділення коштів на ремонт аж ніяк не прискорить виправлення ситуації.

Навіть німцям потрібні субсидії

Дехто все ж готовий залишатися вдома, якщо їм за це заплатить уряд. BASF, наприклад, отримає €175 млн урядової підтримки за новий завод з виробництва батарей для електромобілів. Виробник мікрочипів Intel вибив собі приголомшливі €10 млрд субсидій на новий величезний завод у Магдебурзі. Тобто, за кожне з 3000 робочих місць, які пообіцяла створити американська компанія, Німеччина заплатила €3,3 млн.

Без підтримки держави німецькі компанії обирають інвестиції у закордонні проєкти, особливо в Китаї та США, які не новачки у використанні субсидій і податкових заохочень для залучення інвесторів. Завдяки «Закону про зниження інфляції» президента США Джо Байдена Volkswagen у березні повідомив про будівництво заводу у Південній Кароліні за $2 млрд. А у Канаді стартап «народного авто» PowerCo, який виробляє батареї до електромобілів, оголосив про €5 млрд інвестицій у новий завод в Онтаріо. У квітні компанія оголосила про €1 млрд інвестицій у центр електромобілів неподалік Шанхаю.

Натомість у Німеччині Volkswagen відмовився від планів будувати батарейний завод через високі ціни на електроенергію.

Нещодавнє опитування 128 німецьких постачальників компонентів для автопромисловості виявило, що жоден із них не планує збільшувати інвестиції у внутрішній ринок. Понад чверть планують перенести операції за кордон. Проте німецькі політики, схоже, на стадії заперечення політичних та економічних проблем, які над ними нависають чорною хмарою.

Промислові лобісти стверджують, що «взаємозалежність» між Китаєм і Німеччиною буде позитивною рисою у довгостроковій перспективі. Очевидно, що досвід залежності від Росії німців нічого не навчив.

Минулого року німецькі компанії інвестували в Китай €11,5 млрд, що є рекордною цифрою. «Мене хвилює асиметрія залежності, – каже Фрацшер. – Німецькі компанії зробили себе вразливими до шантажу, бо вони значно більш залежні від Китаю, ніж він від них».

 

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні