Світ стрімко занурюється у нову хвилю торгового протекціонізму: США, Китай, ЄС та інші великі економіки зводять тарифні барʼєри, ігноруючи правила Світової організації торгівлі. Глобальна торгівля дробиться на геополітичні блоки, а міжнародна кооперація поступається місцем економічній ізоляції. Які можливі наслідки світової тарифної війни? Forbes переказує головне з матеріалу WSJ.
Подарунок для справжніх лідерок та лідерів
Сертифікат Forbes — 365 днів доступу до якісної аналітики, інсайтів та історій успіху, що змінюють мислення. Купуйте зараз
Ще десять років тому світ вірив у вільну торгівлю як безальтернативну модель зростання. Зараз ця парадигма розсипається під тиском політики, безпекових загроз і структурних дисбалансів. Історики дедалі частіше проводять паралелі з ізоляціоністською хвилею 1930-х, коли ухвалення американського закону Смута – Гоулі про підвищення мит спричинило глобальну тарифну війну і поглибило найглибшу економічну кризу XX століття. Сьогодні схожий сценарій набирає обертів, хоча й в оновленому геоекономічному середовищі.
США б’ють рекорди у тарифній війні
Президент США Дональд Трамп готує нову хвилю мит – на мікрочипи, фармацевтику, автомобілі. 2 квітня він має оприлюднити плани щодо запровадження «дзеркальних» тарифів, які відповідатимуть бар’єрам з боку країн, що, на думку Вашингтона, дискримінують американські товари. Поки ці ініціативи лише на етапі анонсів, проте вже зараз ринок реагує на них як на поворотну точку.
Споживча довіра в США знижується, фондові індекси просідають, а транснаціональні компанії починають переглядати інвестиційні програми. Один із найбільших автовиробників Європи, BMW, прогнозує понад €1 млрд збитків через нові американські мита та контрзаходи ЄС. У цій грі не буде переможців, лише глибше осідання на національних ринках і стратегічне згортання кооперації, каже голова правління BMW Олівер Ціпзе.
Це не поодинокий кейс. За даними аналітичної платформи Global Trade Alert, лише в країнах G20 нині діє понад 4650 імпортних обмежень – включно з митами, антидемпінговими митами, квотами й іншими бар’єрами, повідомляє Global Trade Alert. Це на 75% більше, ніж на початку першого президентського терміну Трампа у 2016 році, і майже вдесятеро більше, ніж наприкінці 2008-го. Водночас у США понад 90% 5200 товарних категорій охоплені обмеженнями. До Трампа цей показник не перевищував 50%.
Середній рівень тарифів на імпорт до США сягнув 8,4%, це рівень 1946 року, а у 2016 році за першого президентства Трампа його рівень досягав 1,5%, за даними Tax Foundation. Якщо ініціативи Трампа будуть реалізовані повністю, середній тариф може зрости до 18%, такого не було 90 років.
«Виробляйте продукцію в США – і жодних мит!» – написав Дональд Трамп у Truth Social. – Ми країна, якою нарешті керує здоровий глузд, і результати будуть вражаючі» Фото Getty Images
Європа та Росія також у грі
Цикл впровадження нових торговельних барʼєрів не обмежується США. У відповідь на американську тарифну політику свої заходи готують Європа, Канада, Китай, Південна Корея, Мексика, В’єтнам, Індонезія. Пекін уже обклав митами американську сою, запровадив обмеження на промислові товари та готується до довгострокового конфлікту з Вашингтоном.
Євросоюз оголосив про введення 50% мит на імпорт американського віскі та мотоциклів, які мають набути чинності з квітня. Канада обмежує імпорт американських комп’ютерів і спортивного спорядження.
Мексика відкриває антидемпінгові розслідування проти китайських хімікатів і плівок, а В’єтнам та Південна Корея вводять обмеження на китайську сталь. Але Австралія та Японія, наприклад, утримуються від відповідей на нові мита США, остерігаючись шкоди для власної економіки. Такий прагматизм, за словами головного економіста HSBC в Азії Фредеріка Ноймана, може стримати ескалацію.
Навіть Росія, попри стратегічну близькість до Пекіна, підвищила податки на імпорт іноземних авто. Частка китайських автівок на російському ринку перевищила 50% порівняно з менш ніж 10% до 2022 року.
Штаб-квартира Світової організації торгівлі у Женеві, Швейцарія Фото Getty Images
СОТ втрачає вплив
«Схоже, ми стоїмо на порозі значно масштабнішої, якщо не повномасштабної торговельної війни», – каже Есвар Прасад, професор торговельної політики Корнелльського університету та колишній посадовець МВФ. У цій новій агресивній економічній реальності, додає він, «кожна країна – сама за себе».
У центрі цього процесу – системна деградація механізмів глобального врегулювання. Світова організація торгівлі (СОТ), яка після Другої світової війни була створена як запобіжник економічного ізоляціонізму, втрачає вплив. З 2019 року апеляційний орган СОТ паралізований через блокування з боку США, які звинувачують організацію в перевищенні мандата.
Речник СОТ Ісмаїла Дієнґ запевняє, що країни-члени досі вирішують суперечки в межах організації. А директорка СОТ Нгозі Оконджо-Івеала каже, що організація створена саме для таких кризових моментів, щоб не допустити ескалації.
Як наслідок Fitch Ratings прогнозує, що зростання світової економіки сповільниться з 2,9% у 2024 році до 2,4% у 2025-му – зокрема, через торгову війну, що охоплює США й інші країни.
Захист галузей та зростання «оборонки»
Тенденцію підживлюють й інші фактори. Розвинені економіки намагаються захистити ключові галузі – електромобілі, «зелені» технології, напівпровідники – від китайської конкуренції.
На тлі вторгнення Росії в Україну і заяв Трампа про те, що Європа має сама платити за власну безпеку, зростає військове фінансування і попит на продукцію національних виробників. Це формує запит на економічну автономію.
Китай, зі свого боку, намагається компенсувати слабкий внутрішній попит агресивним експортом, що породжує хвилю демпінгових товарів у Європі, Південно-Східній Азії, Латинській Америці. Відповідь – нові бар’єри, локальні субсидії, політична напруга.
«У 1990-х панував наратив, що інтеграція робить і Європу, і США сильнішими, а глобальні виклики мають вирішуватися разом. Цього більше нема», – каже головний економіст Capital Economics Ніл Ширінг.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
