Категорія
Світ
Дата

«Держави – проблема, бізнесмени – герої нашого часу». Головні тези президента Аргентини Хавʼєра Мілея, держсекретаря США Ентоні Блінкена та інших учасників третього дня ВЕФ. Щоденник Давосу від Forbes

Хав’єр Мілей /Getty Images

Президент Аргентини Хав’єр Мілей виступає з промовою на Всесвітньому економічному форумі у Давосі, 17 січня 2024 року. Фото Getty Images

Наскрізною темою третього дня Всесвітнього економічного форуму в Давосі були кліматичні зміни. Хоч, наприклад, президент Аргентини Хавʼєр Мілей заперечив наявність такої проблеми. Крім того, лунали заклики до реформування міжнародних систем співпраці, створення Палестинської Держави, миру в Україні та рівності між розвиненими країнами й тими, що розвиваються. Серед спікерів – держсекретар США Ентоні Блінкен, генсек ООН Антоніу Гутерреш, мільярдер та філантроп Білл Ґейтс, антропологиня Джейн Гудолл.

📲 45 секунд – на один пост, 20 хвилин на день, щоб дізнатися головні економічні та бізнесові новини. Підписуйтеся на Telegram-канал Forbes Ukraine, щоб економити час.

Ода капіталізму

Свою промову новообраний президент Аргентини Хавʼєр Мілей почав із попередження західному світу: «Ті, хто мав би захищати цінності Заходу, спокусилися на бачення світу, яке неминуче веде до соціалізму, а соціалізм веде до бідності».

Він зазначив, що вільний ринок і капіталізм є єдиним способом подолати бідність у світі. Мілей навів дані від початку нашої ери, які показують, що розвиток підприємництва прискорював зростання ВВП на душу населення, а поширення капіталізму довело це прискорення до максимуму.

Мілей вважає, що ті, хто демонізує капіталізм і пропагує соціальну справедливість, забувають, що ця справедливість несправедлива. «Це по суті своїй несправедлива система, бо вона насильна. Країни живуть за рахунок податків, які вони отримують унаслідок примусу. Що вищі податки, то більший примус і то менша свобода», – каже президент Аргентини.

Він вирішив пояснити слухачам, що таке лібертаріанство, прихильником якого він є: «Це необмежена повага до життєвих проєктів інших на основі принципу відсутності агресії і поваги до права на життя, свободу і власність». Основними складовими цієї системи є приватна власність, вільні від втручання держави ринки, вільна конкуренція, розподіл праці і соціальна співпраця. Лібертаріанці вважають, що служіння суспільству полягає у наданні йому послуг і товарів найкращої якості за найкращою ціною.

Саме на всіх цих засадах він та його команда збираються розвивати Аргентину.

Всім, хто критикує капіталізм і бажає виправити помилки ринку, Мілей радить уважно придивитися, чи втручається держава у роботу ринків, адже без такого втручання помилки неможливі. Прикладом поганого втручання в ринки він називає антимонопольні заходи, які заважають розвитку. 

Вільний капіталізм, пояснює Мілей, заповідає рівність усіх у праві на власність, тому за правильного капіталізму немає потреби у фемінізмі. Радикальний фемінізм призвів до втручання урядів у економіку, що заважає економічним процесам. Крім того, рух за права жінок призвів до збільшення непотрібної бюрократії у вигляді «міністерств жінок і міжнародних організацій, які просувають ці ідеї». 

Соціалістів Мілей звинувачує у поширенні шкідливих ідей про те, що людство шкодить планеті і що її треба захистити за всяку ціну. «Вони навіть виступають за механізми контролю населення, такі як право на клятий аборт», – обурюється аргентинський президент.

Усі ці неправильні для Мілея ідеї «захопили здоровий глузд західного світу» завдяки тому, що «неомарксисти взяли до рук контроль за ЗМІ, культурою, університетами і міжнародними організаціями». Він радіє, що не один із такими «антисоціалістичними ідеями» і що голоси таких, як він, лунають дедалі гучніше.

«Комуністи, соціалісти, нацисти, соціал-демократи, демократичні християни, неокенсіанці, прогресивні партії, націоналісти, глобалісти – всі вони однакові, бо вважають, що держава повинна управляти всіма аспектами життя людей», і вони стоять на шляху капіталістичних ідей, «які вивели людство з бідності». 

Мілей закликає західний світ повернутися на шлях «процвітання, економічних свобод, обмеженого втручання урядів і необмеженої поваги до приватної власності». 

На завершення він назвав «держави проблемою», а бізнесменів – «героями нашого часу», які знайдуть прихисток і прихильність в Аргентині. 

Джейн Гудолл про кліматичне питання

Джейн Гудолл /Getty Images

Джейн Гудолл, приматологиня та натуралістка, у Конгрес-центрі під час другого дня Всесвітнього економічного форуму у Давосі, 17 січня 2024 року. Фото Getty Images

Легендарна дослідниця приматів, яка відома тим, що тривалий час жила в природному середовищі шимпанзе разом із ними, говорила про важливість природи в житті людини і необхідність її захисту та збереження.

Вона не вважає, що все настільки погано, як нам часто показують у ЗМІ. Гудолл згодна, що людство повинно знати про шкоду, яку завдає довкіллю. Але також нам більше треба знати про ту кількість проєктів, які спрямовані на поліпшення екології, та їхні позитивні результати. 

Дослідниця, яка багато подорожує в рамках своєї роботи, бачить, що молодь розуміє нагальність екологічних проблем і активізується заради їх розвʼязання. Але водночас зауважує націоналістичне спрямування політик багатьох держав, яке заважає повноцінній співпраці між країнами заради збереження природних екосистем у тому вигляді, який дасть нам змогу зберегти світ таким, який ми знаємо. 

90-річна вчена гадає, що немає «малих» кроків задля збереження природи. Навіть висаджування дерев, яке критикується багатьма як марна справа, може бути корисним, якщо висаджувати правильні дерева у правильних місцях. Але, звісно, це має поєднуватися з іншими різноманітними заходами.

Дві головні поради від Джейн Гудолл:

  1. «Якщо ви чогось хочете, працюйте дуже наполегливо заради цього, використовуйте всі нагоди і ніколи не здавайтеся».
  2. «Памʼятайте, кожного дня, який ви проживаєте, ви впливаєте на планету і у вас є вибір. Ви можете думати, що вчасно вимкнути світло у кімнаті – це дрібниця. Але якщо це зробить разом 3 млн людей, то акумулятивну силу цієї колективної дії важко заперечити».

Ентоні Блінкен і міжнародна політика

Ентоні Блінкен /Getty Images

Державний секретар США Ентоні Блінкен під час сесії в рамках Всесвітнього економічного форуму в Давосі, 17 січня 2024 року. Фото Getty Images

Держсекретар США Ентоні Блінкен значну частину дискусії присвятив питанню конфлікту між Ізраїлем і Палестиною. Він сказав, що миру в регіоні можливо досягти за умови бажання до співпраці всіх сторін. Він наголосив на унікальності поточної ситуації в регіоні: це вперше, коли мусульманські країни готові на визнання Держави Ізраїль і відносин із ним. Але зближення можливе лише за умови створення шляху до Палестинської Держави, і США цю ідею підтримують. 

Водночас жодна Палестинська Держава неможлива без співпраці з Ізраїлем, упевнений він. Блінкен вважає, що всі зацікавлені у розвʼязанні палестинського питання з боку арабського світу зараз як ніколи готові до цього. Коли це питання поставало раніше, арабські та палестинські лідери не проводили достатньо роботи зі своїм населенням, не готували його до створення нової держави, але не тепер.

А от підготувати ізраїльське суспільство до цього – це виклик, говорить він, особливо за теперішніх обставин.

«Дегуманізація – це найбільша отрута, з якою ми стикаємося всередині країн і в міжнародних відносинах», – сказав Блінкен у контексті того, що завдяки сучасним технологіям у світі існує популярна думка про те, що приголомшливих подій 7 жовтня з боку ХАМАСу насправді не було. Превалювання гуманізації не призвело б до такого, додав держсекретар, тому із тією отрутою треба боротися. 

На запитання про те, чому рух України на Захід був таким важливим, Блінкен дає однозначну відповідь: «Цього хотів народ». Він також зауважив, що «трагедія в тому, що приєднання України до ЄС не означало б повне розірвання культурних, економічних відносин із Росією. Адже багато хто серед українського населення підтримував Росію». Але російська агресія у 2014-му знищила більшою мірою прихильність українців до Москви.

Коли Блінкена запитали про те, чи можливі мирні переговори між Україною і Росією, він сказав, що «ознак такої можливості не видно». Він наголосив на тому, що перемовини можуть відбутися лише за умови поваги Росії до ключових принципів – територіальної цілісності, незалежності і суверенітету. Але [з боку РФ] цього немає.

«Безпекове питання ніколи не було реальною причиною повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Якщо почитати Путіна, то він сам казав про те, що справа у відновленні «великої Росії», – підсумував Блінкен.

Антоніу Гутерреш і світова система співпраці

Антоніу Гутерреш /Getty Images

Антоніу Гутерреш, генеральний секретар ООН, на Всесвітньому економічному форумі у Давосі, 17 січня 2024 року. Фото Getty Images

«2023-й став найспекотнішим роком [за всю історію спостережень]. Але у майбутньому він може виявитися найхолоднішим», – сказав генсек ООН, розпочавши свою промову проблемою незворотних кліматичних змін, які людство не надто старається зупинити.

Він наголосив, що відмова від викопного палива є критично важливою і неминучою: «Жодні скептики чи перекручування наративів не змінять цього факту». 

Гутерреш вважає, що через нечесних гравців нові технології, такі як штучний інтелект, сприяють збільшенню нерівності у світі. Деякі технологічні компанії вже «женуться за прибутками, абсолютно начхавши на права людини, конфіденційність і свій вплив на суспільство».

Геополітичні проблеми, на його думку, заважають країнам обʼєднатися заради подолання головних викликів сучасності: кліматичних зміни та ШІ. Єдиний спосіб забезпечити єдність світу і відвернути хаос у міжнародній політиці – «створити реформований, інклюзивний мультилатералізм».

Без такої оновленої системи у світі «процвітатиме безкарність» гравців, які «переслідують лише власні інтереси за будь-яку ціну. Від вторгнення Росії в Україну до Судану і віднедавна сектора Гази». Гравці, які «ігнорують міжнародні закони, нехтують Женевською конвенцією і навіть порушують Хартію ООН».

Генсек закликав до «справедливого миру в Україні, який відповідає Хартії ООН і міжнародним законам».

Згадав Гутерреш і про вплив геополітичного розбрату на економіку світу. Факти вказують на те, що ми віддаляємося від економічної рівності:

  • з 2020-го пʼять найбагатших людей світу, які є чоловіками, більш як увічі збільшили власні статки зі швидкістю $14 млн на годину (звіт Oxfam);
  • водночас 5 млрд людей збідніли;
  • Світовий банк попереджає, що ми наближаємося до найгіршого десятиліття для зростання у світі за останні 30 років. А багато країн, які постраждали від кліматичного хаосу, застрягли у фінансових проблемах;
  • облікова ставка по всьому світі зросла більш ніж у чотири рази за останні роки;
  • після років поступу у питанні подолання бідності і голоду в деяких країнах зафіксовано значне вповільнення прогресу або навіть регрес.

Все це не може не викликати обурення і гніву, а також руйнування довіри людей до всіх видів інституцій. Особливо коли є «особи і компанії, які переслідують лише власні вузькі інтереси без урахування спільних цілей». 

Генсекретар наполягає на необхідності реформування всіх міжнародних і фінансових систем, які були сформовані 80 років тому. «Ми не можемо забезпечити майбутнє нашим онукам за допомогою систем, які створювалися для наших дідусів і бабусь», – каже Гутерреш. Зміни повинні давати рівні можливості та право голосу країнам розвиненим і тим, що розвиваються.

Він окремо наголосив, що Рада Безпеки ООН потребує реформи.

Прірва між країнами Північної та Південної півкулі

Білл Ґейтс /Getty Images

Білл Ґейтс, мільярдер і співголова Фонду Білла та Мелінди Ґейтс, під час панельної сесії другого дня Всесвітнього економічного форуму у Давосі, 17 січня 2024 року. Фото Getty Images

Представники Південної півкулі, як-то країни Африки та Південної Америки, обурюються нерівністю, яку вони відчувають на собі через дії багатших та розвинутіших країн Північної півкулі. Йдеться, зокрема, про те, що країни Африки одними із останніх отримали доступ до вакцин проти COVID-19. А рішення про підвищення облікових ставок у розвинених країнах украй негативно вплинуло на їхні економіки. Країни Південної півкулі наполягають на тому, що вони повинні бути невіддільною частиною світової дискусії про нагальні питання.

Засновник корпорації Microsoft та філантроп Білл Ґейтс на цьому обговоренні висвітлив проблему браку ресурсів як центральну причину незгоди між двома півкулями. Він пропонує розвʼязати її трьома способами:

  1. Щедрість: ті, у кого є багато, мають ділитися з біднішими.
  2. Братися за ініціативи, які матимуть максимальний вплив, щоб витрачені кошти приносили найбільшу користь.
  3. Розвиток технологій у країнах Південної півкулі. Надто мало уваги приділяється пошуку технологічних рішень для проблем, притаманних саме цим регіонам. Це стосується і охорони здоровʼя (запобігання і лікування малярії), і сільського господарства (їхні земельні ресурси мають власні особливості, які треба враховувати для поліпшення врожайності).

Учасники цієї дискусії вважають, щоб забезпечити рівність між Північчю і Півднем, потрібне реформування мультилатералізму із ухилом у бік інтересів Південної півкулі, а також безумовне бажання співпрацювати. 

Палестинське питання словами палестинця

Мохаммад Мустафа /World Economic Forum

Мохаммад Мустафа під час Всесвітнього економічного форуму у Давосі, 17 січня 2024 року. Фото World Economic Forum

Мохаммад Мустафа, голова Палестинського інвестиційного фонду, закликає до збільшення гуманітарної допомоги палестинцям у секторі Гази, а також до прискорення процесу перевірки гуманітарних вантажів ізраїльською стороною, яка значно уповільнює доставлення чималої частини допомоги.

Водночас він вважає, що самою лише гуманітарною допомогою проблему палестинців не подолати – потрібне політичне рішення – створення Держави Палестина. Мустафа наполягає, що для успішного розвʼязання цього питання потрібно встановити конкретні цілі. 

На запитання про те, чи призведе створення Держави Палестина до правління і легітимізації ХАМАСу, Мустафа відповів, що прихід цієї радикальної партії в сектор Гази спровокував сам Ізраїль, коли вирішив вийти звідти. Коли палестинці попросили про координований вихід, який би забезпечив перехід влади до палестинського уряду, Ізраїль відмовився це робити. Це створило передумови для захоплення влади радикальною партією ХАМАС, а Ізраїль пізніше сам визнав, що своїм хаотичним виходом у 2006-му мав на меті підірвати створення Палестинської Держави.

Попри страждання, які з 1980-х років переживав палестинський народ і на які ніхто не зважав, він запевняє, що це вже питання минулого і створення Палестини допоможе забезпечити мир і безпеку в регіоні, зокрема самому Ізраїлю. 

Про події першого дня ВЕФ читайте в матеріалі за лінком, добірка головних цитат другого дня ВЕФ тут.

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні