У Саудівській Аравії відбулися майже пʼятигодинні перемовини Росії та США щодо завершення війни в Україні. Forbes Ukraine запитав у американських та українських дипломатів і аналітиків, до яких наслідків може призвести переговірний процес, в який не залучена Україна та країни Європи?
Отримуйте щоденний лист з останніми матеріалами та головними новинами від Forbes Ukraine
18 лютого в Ер-Ріяді відбулися перші за три роки офіційні переговори між делегаціями США та Росії. Тема – завершення російсько-української війни.
Держсекретар Марко Рубіо назвав розмову продуктивною і заявив, що всі сторони мають піти на поступки. Зустріч «була непоганою», однак попри очікування, зустріч Дональда Трампа та Володимира Путіна не відбудеться наступного тижня, сказав помічник президента РФ Юрій Ушаков.
Тривожного контексту зустрічі додала криза у відносинах між США та Європою, яка тільки поглибилась за результатами Мюнхенської безпекової конференції. І побоювання, що Трамп спробує розвʼязати ключові питання напряму з Путіним – без залучення до столу України та Європи. Президент Володимир Зеленський категорично заявив, що не визнаватиме результати переговорів США та РФ.
Про що свідчить кінець дипломатичної ізоляції Росії? І до яких наслідків може призвести переговірний процес? Forbes Ukraine запитав про це американських та українських аналітиків. Спойлер – оцінки полярні.
Даг Клейн, політичний аналітик Razom for Ukraine, позаштатний аналітик Atlantic Council
Даг Клейн, політичний аналітик Razom for Ukraine, позаштатний аналітик Atlantic Council Фото Razom for Ukraine
США оголосили про створення нового механізму для «розв’язання проблемних питань» із РФ, фактично припинивши багаторічну ізоляцію Москви. Трамп прагне діалогу з Путіним та росіянами, не залучаючи Україну чи Європу.
Одна зустріч не визначить усього процесу, але важливо, як швидко Вашингтон відновить контакти з Києвом після цієї зустрічі та чи запропонує реальну угоду щодо мінералів та гарантії безпеки. Насторожує те, що адміністрація Трампа вже підхоплює кремлівські наративи, зокрема ідею виборів в Україні перед мирною угодою.
Щоб не залишатися осторонь, Україна має переконувати США у двох ключових питаннях: військова підтримка та повернення 19 500 викрадених Росією дітей. Європа, ймовірно, повинна допомогти оплатити постачання американської зброї, а лідери ЄС чітко заявити: угода без повернення дітей є неприйнятною.
Олександр Хара, дипломат, виконавчий директор Центру оборонних стратегій
Олександр Хара, дипломат, виконавчий директор Центру оборонних стратегій Фото Сергій Пірієв для Forbes Ukraine
Формується нова геополітична реальність. США дедалі менше зважають на інтереси не лише партнерів, а й давніх союзників у Європі. Адміністрація Трампа змінює зовнішньополітичні пріоритети, зосереджуючи зусилля на Індо-Тихоокеанському регіоні та Близькому Сході.
Візит спецпредставника президента США з питань Близького Сходу Стіва Віткоффа до Москви – перший крок до нормалізації відносин із РФ. Білий дім сподівається залучити Кремль до розвʼязання питань Близького Сходу, зокрема щодо Ізраїлю та стримування Ірану.
Зустріч в Ер-Ріяді стала ще одним кроком до виведення Росії з дипломатичної ізоляції. Адміністрація Трампа вірить, що поступки можуть змінити курс Москви та послабити її зв’язки з Пекіном.
Такими поступками можуть стати компроміси щодо України: відмова від НАТО, закріплення територіальних «реалій» і проведення виборів. США також можуть зменшити військову присутність у Європі.
Крім того, Вашингтон прагне домовитися з РФ та Китаєм про скорочення оборонного бюджету й ядерного арсеналу. Однак без узгодження з союзниками це поставить їх у вразливе становище, вимагаючи значного збільшення оборонних витрат і перегляду стратегій стримування.
Роберт Гемілтон, керівник Eurasia Research у Foreign Policy Research Institute
Роберт Гемілтон, керівник Eurasia Research у Foreign Policy Research Institute Фото C-SPAN
Є дві ключові проблеми.
По-перше, ще до цієї зустрічі США віддали Росії два важливі переговірні козирі: заявили, що Україна не поверне всі території, та відкинули її членство в НАТО. Це звузило простір для торгу й змістило позицію Вашингтона в бік Кремля.
По-друге, США виключили з процесу Україну та союзників по НАТО, що робить можливу угоду нестійкою. Мир неможливий без згоди всіх сторін, і такий підхід є фундаментально хибним.
Припущення, що це частина великої стратегії, а Трамп намагається «відірвати» Росію від Китаю, – ілюзія. Москва надто залежна від Пекіна й не змінить своїх відносин. У результаті Захід послабиться, а Україна опиниться під загрозою знищення або окупації Росією.
Марія Авдєєва, старша аналітикиня Eurasia Program в Foreign Policy Research Institute
Марія Авдєєва, старша аналітикиня Eurasia Program в Foreign Policy Research Institute Фото з особистого архіву
Архітектура безпеки в Європі більше не буде такою, як після Другої світової. У релізі Держдепу є неприйнятні для України моменти: США виступає як нейтральний посередник і не називає Росію агресором. Це легалізує насильство й закріплює принцип «права сили».
РФ прагне розколоти союзників України, особливо США та Європу. Російські медіа вже святкують, що Європа принижена, а Україну усунули від ухвалення рішень.
Ще один небезпечний сигнал – поширення в адміністрації Трампа російського наративу про нелегітимність Зеленського та необхідність виборів. Це спроба Москви проштовхнути вигідних кандидатів. Україна має чітко заявити: вибори відбудуться, коли Київ сам визначить час, а не на вимогу РФ.
Безпекові гарантії залишаються відкритим питанням. Членство в НАТО не розглядається, а альтернативні механізми безпеки не обговорюються.
Важливо, щоб США чітко пояснили, як вони планують запобігти новій агресії РФ.
Олександр Краєв, директор Програми «Північна Америка» в Раді зовнішньої політики «Українська призма»
Олександр Краєв, директор Програми «Північна Америка» в Раді зовнішньої політики «Українська призма» Фото з особистого архіву
Зустріч була радше дипломатичною розвідкою, як і передбачав держсекретар США Марко Рубіо. США не мали великих очікувань, а Росія сподівалася схилити Трампа на свій бік, але марно.
Втім, Москва змогла донести свої вимоги до Вашингтона, що ускладнює позицію України. Виконати ці запити буде непросто, що може послабити стратегію адміністрації Трампа.
Більше про наслідки стане зрозуміло після візиту спецпредставника США з питань України та РФ Кіта Келлога до Києва. Наразі очевидно, що для США ця зустріч мала менше значення, ніж для Росії.
Роберт Бенсон, заступник директора з питань нацбезпеки та міжнародної політики у Center for American Progress
Роберт Бенсон, заступник директора з питань нацбезпеки та міжнародної політики у Center for American Progress Фото Center for American Progress
Зустріч без України та Європи – це удар по союзниках і подарунок Путіну. Рішення про Україну без її участі – імперіалістичний сценарій.
Віцепрезидент США Джей Ді Венс критикує європейські демократії, поки його партія підриває демократію в США. Підлабузнюючись до Росії та читаючи лекції про недоліки Європи, він послаблює трансатлантичний альянс і заохочує автократів.
Наслідки загрозливі: світ, де силу ставлять вище за дипломатію, а таємні угоди підміняють принципи суверенітету й колективної безпеки, які десятиліттями підтримували глобальну стабільність.
Такий розвиток подій – це не просто зрада України. Це крок до розхитаного і беззаконного міжнародного порядку, що може втягнути США у новий конфлікт.
Владислав Фарапонов, голова ГО «Інститут Американістики»
Владислав Фарапонов, голова ГО «Інститут Американістики» Фото з особистого архіву
Не маю особливих очікувань від цього процесу – це приклад того, як по-різному можуть трактуватися сигнали. Для команди Трампа це не зближення, а виконання обіцянок, яке легко комунікується всередині США.
Сподіваюся, цього разу адміністрація Трампа діятиме хитріше: вислухає Росію, але не обов’язково погодиться. Їм невигідно нав’язувати Україні план, який вона не зможе виконати. Тому рішення, завідомо невигідного для Києва, не буде.
Джеймc Батчік, заступник директора Europe Center в Atlantic Council
Цей тиждень став випробуванням для Європи. Реакція на заяви адміністрації США змінилася з шоку на конструктивні дискусії про подальші кроки.
Події в Мюнхені та Ер-Ріяді нагадали про дві ключові речі:
1. Європа повинна не просто вимагати місця за столом переговорів, а пропонувати власні ініціативи, зокрема щодо санкцій, заморожених активів РФ та boots on the ground.
2. ЄС має важелі впливу на Вашингтон, але для цього потрібна політична воля. Дискусії в Парижі, хоч і без рішення про військовий контингент в Україні, показали прогрес.
США діють швидко, і Європа має відповідати тим самим – запропонувати чіткий план дій, щоб Вашингтон не міг її ігнорувати.
Александра Вакру, виконавча директорка Центру російських та євразійських досліджень Девіса у Гарвардському університеті, віцепрезидентка KSE
Александра Вакру, виконавча директорка Центру російських та євразійських досліджень Девіса у Гарвардському університеті, віцепрезидентка KSE Фото Hechler Photographers for Davis Center at Harvard University/daviscenter.fas.harvard.edu
Зустріч у Ер-Ріяді показала, що США та Росія бачать себе «великими» державами, які вирішують долю інших, а Україну та Європу відсунули на другий план. Путін сподівався на втому США від війни, але, ймовірно, не очікував, що Трамп так прагнутиме його прихильності.
РФ вдалося досягти свого: Рубіо погодився відновити дипломатичні канали, вперше з лютого 2022 року. Водночас Україна дала зрозуміти, що не припинить вогонь без реальних гарантій безпеки, яких ні США, ні РФ не запропонували.
Європейські лідери намагаються втрутитися в процес – Макрон терміново скликає новий саміт. Однак справедлива мирна угода для України досі далека, і цей переговорний процес може затягнутися на роки.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
