Категорія: Війна
Дата: 01 травня 2023 14:39

Довгі руки ЗСУ. Яка зброя дальнього ураження допоможе зруйнувати логістику росіян і звільнити Крим. Розбір Forbes

Володимир Даценко

Forbes

До кінця року у ЗСУ може бути декілька видів зброї дальністю ураження понад 100 км: Україна модернізує ракети «Нептун» для наземних цілей, покращує «Вільху» та очікує далекобійні GLSDB від Заходу. Також ЗСУ можуть отримати армію дронів-камікадзе середньої та великої дальності

Поява на фронті американських реактивних артилерійських систем HIMARS та їх британського аналога М270 переламала ситуацію на полі бою. Вони зробили «величезну роботу» та дозволили зменшити втрати українських військових, зазначав у липні 2022 року міністр оборони Олексій Резніков. Лише два десятки цих систем зробили більше, ніж сотні інших РСЗВ та військової техніки від союзників. До їх появи в Україні Росія почувалася практично безкарною на відстані понад 30 км від лінії фронту. Але є проблема.

HIMARS Україна отримала зі снарядами GMLRS, дальність ураження яких обмежена 85 км. Розуміючи це, армія РФ перебудувала логістичні маршрути, зменшивши втрати складів зброї та особового складу в місцях концентрації.

У GMLRS також обмежена потужність: вага бойового заряду – 93 кг. Удари по Антонівському мосту, по якому українська армія била з HIMARS, показали, що такі системи досить складно використовувати для великих укріплених об’єктів. Руйнування від снарядів GMLRS були не настільки значними, аби вивести міст з ладу на тривалий час.

Понад вісім місяців Україна та США обговорюють можливість постачання ОТРК ATACMS з дальністю ураження до 300 км та вагою бойового заряду 250–500 кг. Ці ракети змогли б дати значну перевагу для ЗСУ на полі бою.

Але Білий дім категорично відмовляється надавати таку зброю.

Як певний компроміс взимку під тиском представників України та американського виробника Boeing США погодилися до кінця року передати перші легкі керовані ракети GLSDB дальністю 150 км.

У них така сама потужність, як і в GMLRS, але збільшена дальність ураження та маневреність. Проте вони навряд чи зможуть зруйнувати великий укріплений об’єкт.

Знищення Кримського мосту та витіснення російського флоту із Севастополя – передумови для деокупації Криму, вважає генерал, екскомандувач військових сил США в Європі Бен Годжес. Це дозволить заблокувати постачання зброї та поповнення особового складу армії РФ і зробить територію непридатною для оборони російськими військами.

Але для ізоляції Криму українській армії необхідні далекобійні системи ATACMS, стверджує він. До того ж така зброя істотно ускладнила б оборону Півдня для військових РФ.

Нові українські розробки

Україна розробляє нову версію ракет «Нептун» для ураження наземних цілей, зазначає The Warzone з посиланням на анонімного посадовця українського оборонного відомства.

Український протикорабельний комплекс отримав широке визнання після знищення крейсера «Москва» – флагмана Чорноморського флоту Росії та найбільшого затопленого військового судна з часів Фолклендської війни 1982 року.

Наразі комплекс «Нептун» має на озброєнні крилату ракету Р-360. У 2020 році Міноборони планувало розпочати її модернізацію для застосування з повітряних носіїв – бомбардувальників СУ-24М. Проте публічної інформації про завершення цієї розробки не було.

Можливо, нова модернізація ракети буде продовженням концепції Р-360 класу «повітря – земля». За даними The Warzone, новий «Нептун» матиме збільшену дальність ураження до 360 км (для наземної установки – 280 км).

Україна працює над новою головкою наведення ракети, повідомив виданню український чиновник, який попросив не вказувати його ім’я. У протикорабельному варіанті ракети Р-360 система наведення призначена для ураження великих металевих об’єктів на морі. Для запуску по наземних цілях систему наведення необхідно істотно модернізувати.

Для цього, за словами чиновника, Україна хоче придбати необхідні мікрочипи у США та союзників. Але поки що невідомо, чи згодні США постачати Україні необхідні компоненти.

Модернізація протикорабельних ракет для ураження наземних цілей не є чимось унікальним. Росія модернізувала ракети «Онікс» та активно застосовувала їх на початку повномасштабної війни.

Американський протикорабельний комплекс Harpoon також пройшов шлях модернізації для ураження наземних цілей. На базі протикорабельної ракети UGM-84 Harpoon створили ракету класу «повітря – земля» AGM-84.

Іще однією розробкою українського ОПК під час війни є модернізація ракет комплексу «Вільха» для ураження цілей на відстані до 150 км замість 90–120 км.

Україна змогла в умовах війни відновити виробництво ракет для комплексу «Вільха» та працює над їх модернізацією. OSINT-аналітики опублікували фото уламків ракети як доказ того, що ЗСУ використовують цей комплекс.

Проте ракети Р-360 та «Вільха» мають відносно невелику вагу бойової частини – 150–170 кг. Це більше, ніж GLSDB та GMLRS (93 кг), але менше, ніж ATACMS та більшість російських крилатих і балістичних ракет (250–500 кг). Тож їх буде складно використовувати проти великих об’єктів інфраструктури.

Окрім цього, навряд чи Україна зможе виробляти велику кількість таких ракет. Наприклад, ОПК РФ може виготовляти тільки 60–100 ракет на місяць.

Перспективною розробкою України ще до війни був балістичний ракетний комплекс «Грім» (пізніше «Грім-2», «Сапсан»), який міг стати українським аналогом російського ОТРК «Іскандер». Але через недофінансування цього проєкту його так і не реалізували.

Навряд чи цей комплекс з’явиться в найближчому майбутньому: переконливих доказів того, що його розробка триває або близька до завершення, немає.

Армія дронів

Повітряні та надводні дрони – іще один напрям розвитку далекобійних систем. Саме надводні дрони нещодавно атакували бухту в Севастополі.

Проте зараз Росія істотно удосконалила свій захист від цих безпілотних систем. Зокрема, супутникові знімки бухти в Севастополі свідчать про те, що ворог використовує для захисту огороджувальні сітки, патрульні катери, вертольоти та вогневі точки. Отже, проникнути в захищену акваторію надводному безпілотнику буде складно.

Наразі надводні дрони-камікадзе виконують радше стримувальну функцію, не даючи російським кораблям почуватися спокійно в північно-західній частині Чорного моря.

Повітряні дрони-камікадзе перспективніші, адже захистити повітряний простір значно складніше. Поки що найуспішнішим прикладом їх використання ЗСУ були атаки авіабази в Енгельсі за допомогою радянських модернізованих реактивних БПЛА ТУ-141 «Стриж».

Восени 2022 року Укроборонпром повідомив про випробування нового БПЛА з дальністю 1000 км та вагою бойової частини 75 кг. Такий безпілотник міг би стати великою загрозою російським складам боєприпасів і нафтобазам у далекому тилу. Проте на сьогодні невідомо про застосування цього БПЛА українськими військами.

Паралельно з’явилася ціла зграя дронів-камікадзе від приватних виробників. Дальність та вага бойової частини у них істотно відрізняється. Але широке розмаїття засобів ураження дозволяє розвʼязувати різні завдання на різній глибині.

Поки що інформація про загадкові БПЛА над територією Росії з’являється не так часто і більше в контексті невдалих польотів. Це говорить про те, що Україна все ж випробовує деякі з них.

Цього року Міноборони планує витратити на безпілотники 20 млрд грн. Можливо, ми ще побачимо армію дронів у дії.

Але максимум бойового навантаження БПЛА – це 50–75 кг. Окрім цього, за даними західних ЗМІ, Росія встигла побудувати досить потужну оборону Криму проти БПЛА. Ймовірно, українським безпілотникам простіше буде вражати цілі на території РФ, ніж на окупованому півострові.

Повітряна заміна ATACMS

Як альтернатива американським ATACMS розглядалися британські ракети Storm Shadow класу «повітря – земля», повідомляло видання The Times. Вони потужніші за ATACMS: вага їх бойової частини – 450 кг, а дальність ураження – 560 км.

За словами міністра оборони Великої Британії Бена Уоллеса, варіант передачі Україні далекобійної зброї розглядався. Для того аби ЗСУ змогли використовувати британські ракети, нібито планували модернізувати бомбардувальник Су-24М.

Але ця модернізація радянських літаків для використання ними сучасних західних ракет не дасть реалізувати всі їх можливості, зазначають експерти. Їх бортова апаратура не забезпечує «контакт» з ракетою після запуску, а їх використання має технічні проблеми. А обмеженість дії радарів на радянських літаках не дозволяє «побачити» ціль, щоб навести на неї ракету на потрібній відстані.

Україна, найімовірніше, не отримає Storm Shadow або інші потужні ракети класу «повітря – земля» до моменту, поки союзники не ухвалять рішення передати нам західну авіацію. З іншого боку, саме можливість застосування Україною далекобійних ракет – головний стримуючий фактор для західних політиків щодо ухвалення рішення про передачу авіації НАТО.

Попри те, що Україна цього року може істотно розширити арсенал засобів далекого ураження, ракети ATACMS лишаються потребою для ЗСУ. Їх використання не потребує жодної модернізації уже наявних систем HIMARS та М270. Вони достатньо потужні та далекобійні, аби встановити вогневий контроль над усіма окупованими територіями України. Їх достатньо багато, щоб використовувати систематично. І єдина перепона на шляху їх постачання – це політична воля США.

Не маючи таких засобів ураження, ЗСУ потрібно буде значно ближче підійти до Криму, аби дотягнутися до основних логістичних вузлів росіян на Півдні. Особливо – до Кримського мосту та російського флоту в Севастополі, які є ключовими цілями для українських військових.

Також системи ATACMS значно спростили б контрнаступ ЗСУ на південному фронті, даючи можливість блокувати Крим в будь-який момент. У такому випадку південне угруповання ворога було б критично залежне від шляхів постачання з Донеччини. Їх перерізання фактично ізолювало б значні сили ворога.

Поки ж ЗСУ, ймовірно, будуть використовувати легші доступні засоби – GMLRS, «Вільху», «Нептун», аби спробувати завдати максимальної шкоди російській логістиці та флоту.

Матеріали по темі