Атаки на логістику та підприємства перевіряють не міцність стін і навіть укритів, а якість процедур, які бізнеси мали розробити і відпрацювати вже на вчора. Покроковий план для керівників і власників від директорки Daily Humanity Катерини Сергацкової. З чого почати вже сьогодні?
Новий журнал Forbes Ukraine – у продажу з безкоштовною доставкою
Усередині — рейтинг «202 найбільші приватні компанії», 25 найдорожчих брендів України, зміна керівників у великому бізнесі, 10 перспективних косметичних брендів та 58 нових ресторанів у спецпроєкті «Смак країни».
У ніч на 5 серпня російський удар випалив логістику одразу кількох великих мереж — «Розетки», «Епіцентру», «Нової пошти», «Сільпо», Novus. У одній мережі загинули шестеро працівників. У іншій — кілька прямих влучань і повна зупинка центру, який живить усю мережу, але загиблих немає: під час тривоги люди були в укритті.
Різницю в наслідках для активів значною мірою визначає балістика. Але наслідки для людей залежать не лише від неї, а й від того, що команда робить до, під час і після удару. Це головний урок останніх місяців. Бізнес адаптувався до перебоїв електроенергії, мобілізації, до працівників з інвалідністю. Але це робота з наслідками. Критично важливо змінити підхід на системному рівні.
Сама рамка охорони праці залишилася «мирною»: інструктажі, підписи в журналі, план евакуації на випадок пожежі. Фізична захищеність обʼєкта не дорівнює готовності персоналу до кризи.
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Ціна неготовності
За 4,5 року війни група компаній співвласника EVA та Varus Руслана Шостака втратила більше шести великих складів і два десятки магазинів. Збитки лише від втрати нерухомості в Броварах — близько 1 млрд грн. Загалом лише за місяць влітку ворог знищив понад 400 000 кв. м складських площ різних компаній — 56 футбольних полів.
Часто український бізнес намагається зменшувати цей ризик через аутсорсинг. Відеоспостереження ставлять охоронні компанії, зберігання забезпечують логістичні оператори, решту закривають страхуванням активів. Це справді дешевше, ніж робити все in-house.
Але аутсорсингом не передається важливе: те, що робить зміна на обʼєкті в перші хвилини після обстрілу. Цього немає в жодному полісі — тим паче що воєнні ризики страхують фрагментарно, а компенсаційних ресурсів у держави майже немає. Злагодженість дій і чіткі протоколи неможливо віддати на аутсорс, бо вони залежать від спроможності кожної людини у команді.
Я більше чотирьох років допомагаю організаціям, які працюють у середовищі війни, оцінювати їхні спроможності та «вузькі горлечка». Щомісяця через наші програми проходять сотні менеджерів в Україні, Європі, Північній Америці та на Близькому Сході. І навіть у найдосвідченіших бачу дві крайності: впевненість, що все під контролем, або фаталізм — «прилетить так прилетить».
Інвестгід від Forbes Ukraine: нова розсилка про приватні інвестиції
Обидві позиції спираються на минулий досвід. Нассім Талеб («Чорний лебідь») описав це прикладом індюшки: цілий рік її годують і доглядають, тому вся її статистика свідчить, що завтра буде так само добре. А потім настає День подяки. Власне, ваші пʼять спокійних років на локації — не прогноз, а вибірка.
Що робити керівникам
1. Не довіряти лише історичним даним. Альтернативні сценарії й зовнішній аудит ризиків дають реалістичнішу картину, ніж екстраполяція.
2. Вкладати в стійкість процесів, а не в передбачення події. Цунамі спрогнозувати майже неможливо, але місто, спроектоване витримати цунамі, краще проходить будь-яку кризу. Те саме з операціями: дублювання складів, розподілені запаси, автономне живлення, взаємозамінність людей.
3. Формувати антикрихкість, а не обережність. Переживати обстріл із людьми, які вміють надати домедичну допомогу й керувати натовпом, — це інший інцидент, ніж обстріл без них. Найкращі команди перетворюють цей досвід на рішення для галузі: Шостак, наприклад, публічно наполягає, що роботизовані системи гасіння могли б зберегти до половини втраченої інфраструктури.
4. Проганяти сценарії до, а не після. Готуватися до десятків варіантів — оверкіл. Але провести краш-тест власних «вузьких горлечок» — wargaming, симуляцію, навчальну евакуацію — реально за один день. Військові репетирують сценарій десятки разів, перш ніж діяти. Результат — злагодженість команди і збережені ресурси.
5. Ділитися досвідом і ресурсами. Накопичувати все для себе працює в короткій перспективі. Обмін даними про інциденти та спільна інфраструктура — те, що витягує галузь.
Готовність персоналу: мінімальний чекліст
- Оцінка ризиків окремо для кожної категорії працівників (склад, водії, офіс, польові команди).
- Кризовий план дій і його регулярна репетиція, а не зберігання в папц.
- Протокол комунікації під час інциденту: хто говорить, з ким, за яким сценарієм.
- Домедична допомога та евакуація — з практикою, а не лекцією.
- Психологічна підтримка й щоденні практики проти вигорання.
- Перегляд процедур після кожного інциденту.
Порахуйте свою ціну інциденту
Превентивні витрати виглядають дорогими, поки їх не поставити поруч із потенційними втратами. Порахуйте для однієї своєї локації вісім позицій: травми й медична допомога, евакуація, простій, втрата працівників, пошук і навчання заміни, пошкодження обладнання, юридичні та страхові витрати, репутаційні збитки. Далі поділіть отриману суму на кількість людей на зміні та кількість змін — і порівняйте з вартістю дня практичного навчання для цих людей. У більшості компаній, за моєю оцінкою, різниця виявляється в десятки разів.
Війна стала для українського бізнесу каталізатором змін. Наступний крок — перейти від реакції на окремі інциденти до системного управління ризиками. Найкраще страхування — це підготовлені люди, які спроможні встояти під час кризи і адаптуватися. Той, хто правильно відреагує у перші хвилини небезпеки, може врятувати і людей, і бізнес.
