Категорія: Війна
Дата: 04 травня 14:01

Безпілотна суперсила України. Як влаштована українська індустрія дронів? Розбір Wired

Переказ тексту Wired

Forbes

Дефіцит боєприпасів та західної зброї змушує українців бути неймовірно винахідливими у війні з Росією. Одним із найкращих результатів роботи українців заради перемоги став розвиток індустрії безпілотників в Україні, розробкам якої може позаздрити навіть Пентагон. Американський журнал Wired приїхав в Україну, щоб поговорити із розробниками та виробниками дронів, та більше дізнатися про поступ і проблеми у їхній справі. Forbes переказує головне з матеріалу.

Україні доводиться захищатися від ворога, у якого більше ресурсів та потрібного для ведення війни оснащення. А затримка у схваленні чергового пакета допомоги Україні від США та інколи напівпорожні склади НАТО призвели до того, що українським військовим бракує боєприпасів, далекобійних снарядів та ракет для ППО.

Але українці знайшли спосіб частково компенсувати нестачу озброєння дронами. Українські підприємливість та інноваційність наростили чималу індустрію безпілотників. Війна дронів уже тут і Україна хоче бути її суперсилою.

Wired поспілкувався із розробниками та виробниками безпілотників, відвідав виробничі цехи, отримав коментарі від анонімних інсайдерів і урядових осіб. Все для того, щоб скласти уявлення про те, чим живе індустрія дронів України.

Усвідомити перевагу дронів

FPV-дрони — це одні з найпоширеніших різновидів безпілотників. Їх виробляють багато компаній. Близько 200 фірм спеціалізуються на FPV-дронах, інші працюють над наземними і морськими, згідно із оцінкою української влади. Один зі співрозмовників видання, Іван (деякі імена було змінено), працює на компанію VERBA.

На початку повномасштабного вторгнення Україна швидко зорієнтувалася і почала перепрофільовувати цивільні дрони китайських виробників, таких як DJI, для потреб фронту. Це було її перевагою, але достатньо швидко її було втрачено, коли Росія усвідомила користь безпілотників і почала скуповувати китайські дрони.

Попит Росії на дрони зумовлює дефіцит потрібних безпілотників або їхнє здорожчання. Це геть не на користь українським компаніям. Тому такі підприємці як Іван і компанія VERBA почали розробляти і виробляти власні дрони.

На початку повномасштабної війни Іван робив невелику кількість «франкендронів» для ЗСУ. Зараз потіжності дозволяють випускати 5000 FPV-дронів на місяць розміром від 30 см до 10 см (прототип).

Майбутня індустрія дронів починалася з кустарного виробництва ентузіастами із відповідними навичками. Вони хотіли допомогти війську. Офіційна влада з прохолодою поставилася до ідеї витрачати гроші і зусилля на внутрішню індустрію безпілотників, враховуючи високу необхідність у виробництві традиційних засобів ведення війни.

Один директор дронової компанії розказав американському виданню, що деякі військові спершу відкинули користь від такої інноваційної зброї, назвавши її просто «дронами для весільних відео». Інше ж джерело розповіло, що новий Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський одним із перших в армії взяв на озброєння безпілотники, напряму уклавши угоду з 10 компаніями на постачання нової технології для підконтрольних йому підрозділів.

Саме 2023-й став роком зміни несерйозного ставлення до безпілотників, а ознаменувало його створення Brave1, державного технологічного агентства та інкубатора. Кластер допомагає приватним компаніям розібратися із бюрократичними питаннями та сприяє розробці і держзакупівлям дронів. Brave1 вже видав понад $3 млн грантів на дослідження і розробку та «поєднав» 750 компаній із ЗСУ.

Президент України Володимир Зеленський наприкінці минулого року казав, що у 2024-му в його країні буде вироблено понад 1 млн безпілотників. А Наталя Кушнерська, очільниця Brave1, вважає, що країна зможе видати навіть вдвічі більше.

Українські мікрочипи

Фінансові можливості України і Росії суттєво відрізняються: російська економіка оцінюється у $2 трлн, близько 6% яких спрямовано на ВПК, а українська не дотягує навіть до $200 млрд. Тому той факт, що дрони — це відносно дешева зброя, є вкрай важливим для України.

Наприклад найдорожчий безпілотник вже згаданого Івана коштує близько $2500, а найдешевший — $400.

Математика ефективності та економічної привабливості дронів проста: щоб знищити ворожий танк на середній відстані, треба чотири-пʼять артилерійських снаряди, кожен з яких коштує приблизно $8000. Сьогодні успішність українських безпілотних систем наближається до 70% (на початку повномасштабного вторгнення було близько 30%). Тож навіть якщо той самий танк військові атакують двома найдорожчими дронами Івана, це зекономить не одну тисячу доларів. А якщо врахувати регулярні проблеми із постачанням традиційних снарядів, то армія дронів виглядає ще привабливішою.

Утім навіть збільшення українського виробництва безпілотників не вирішує проблему з мікрочипами, без яких їх неможливо виробляти. Китайські напівпровідники дешеві, але вони неякісні і їх масово скуповує ворог. Тайванські, американські, канадські чи європейські якісніші, але у кілька разів дорожчі за китайські.

Іван сказав Wired, що українські виробники дронів використовують 40-80% саме українських компонентів, і він очікує, що «за шість місяців» українські компанії вироблятимуть майже все для українських безпілотників.

Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров наприкінці минулого року повідомив про плани уряду закласти фундамент для напівпровідникового заводу до 2025-го, який зможе виробляти 50 000 чипів на рік. В Україні вже є компанії, які створили ПЗ для автоматизації цифрових розробок (необхідний інструмент для виробництва чипів). А Wired дізнався від власного джерела в індустрії про формування наприкінці 2023-го робочої групи з питання розвитку мікрочипової промисловості в Україні.

Крушенська розповіла виданню, що для збільшення масштабів виробництва дронів потрібне збільшення попиту на них. Так, тенденція до зростання звісно є, але її, за словами виробників безпілотників, недостатньо.

Згідно із новим законом, українські дронові компанії можуть робити до 25% націнки для отримання прибутку від своїх державних замовлень. Іван та інші виробники, які говорили з Wired, кажуть, що роблять націнку лише у 10%, але і їх вкладають у виробництво.

Якість українських дронів помічають навіть інші країни, тому попит на них може вирости. Коли канадський міністр оборони Білл Блер приїхав у Київ, щоб передати Україні 800 канадських безпілотників в рамках діяльності Коаліції дронів, йому показали результати роботи української індустрії безпілотників. Те, що він побачив, йому сподобалося, і він сказав Wired, що учасники коаліції шукатимуть способів інвестувати у виробництво дронів в Україні.

Українські секретні дрони

Зірками останніх кількох тижнів були українські далекобійні дрони, які зробили можливими атаки на російські нафтопереробні заводи і повітряні бази.

Ігор, представник виробника далекобійних безпілотників, розповів, що їхні «пташки» можуть летіти 1000 км із 25 кг корисного вантажу, і «кілька сотень» таких є у ЗСУ. Його компанія активно працює над розробкою нової моделі, що здатна долати до 2500 км, але з меншим вантажем. («Що довша дистанція, то менший вантаж може взяти дрон.») Ціна таких систем вища — від $35 000 до $100 000, адже їхнє виробництво складніше.

Ця компанія також займається розробкою українських ракет, які зможуть літати ще далі. Мета Ігоря — «принести війну в Росію», щоб тамтешні громадяни відчули, що вона реальна, а не просто існує на екранах їхніх телефонів чи телевізорів.

От про що американському виданню не вдалося дізнатися більше, так це про славнозвісні морські дрони Sea Baby, які кошмарять Чорноморський флот Росії. Відомі лише офіційні дані: ці безпілотники можуть нести на собі 850 кг вибухівки, розвивати швидкість 90 км/год, долати близько 1 000 км і їх не бачать радари.

Щойно журналіст Wired заводив розмову про Sea Baby співрозмовники замовкали, а один директор оборонної компанії пояснив, що це засекречені дані.

Безпілотні наземні системи. Штучний інтелект

Одним із найскладніших у розробці різновидів дронів є безпілотні наземні системи. Степан, ще один оборонний підприємець, визначає такі труднощі:

вони не дуже добре справляються із перетятою місцевістю;
вони погано працюють за несприятливих погодних умов;
вони не можуть долати суттєві дистанції.

Втім Степану і його компанії вдалося подолати всі ці перешкоди, із якими Пентагон все ще не впорався, і їхні наземні дрони вже працюють. Загалом вони призначені для доставки їжі і обладнання, але нещодавно один їхній наземний дрон врятував і евакуював пораненого солдата на передовій.

Росія теж розробляє такі дрони, але Україна бачить свою перевагу у тому, як вона запускає свої наземні безпілотні системи. Mesh-системи, якими передається сигнал до дрона, забезпечити найважче, тому вони випускають до пари розвідувальний БПЛА і розширюють зону сигналу.

Степан також поговорив про чотири рівні використання штучного інтелекту у війні:

Розвідка: опрацювання великих обсягів відеоданих і супутникових знімків.
Допомога пілоту: ШІ аналізує розвіддані і дає поради для ухвалення рішень.
Планування: розробка «взаємоповʼязаних, складних наказів» для різних наземних і повітряних систем.
Повна автономія: збирає дані, аналізує їх, на їхній основі формулює наказ і дає команди безпілотним системам.

Він додає, що на кожному рівні все одно буде нагляд і схвалення людини.

Кушнерська сказала, що Україна зацікавлена у використанні ШІ лише на «останньому кілометрі» поля бою через ризики, які становить ця технологія.

Навчитися керувати дроном

Новомобілізованим українцям потрібно вчитися не лише ефективно використовувати дрони, а поводитися зі звичайною зброєю. Враховуючи брак конвенційних збройних систем і боєприпасів, віртуальне навчання дуже виручає.

Високотехнологічні симулятори бойових дій дають змогу відточити стрільбу з автомата, кидання гранат і навіть запуск протитанкових ракет. Українські підприємці сподіваються запустити в роботу десятки таких симуляторів у найближчому майбутньому і навчити 100 000 солдатів.

Джерело в індустрії розповіло Wired, що симулятор управління бойовими дронами запрацював минулого місяця і на ньому учень проходить весь процес запуску далекобійного дрона для удару по цілі. На підході і друга версія, серед додаткових можливостей якої буде навчання інтегрувати безпілотники із наземними системами.

Існує низка тренінгів, які вживу навчають керувати FPV-дронами, але симулятори дають змогу пілотам попрактикуватися наводити дрони на далекі цілі, літати за поганих погодних умов і обходити ворожі засоби РЕБ.

Всі ці FPV-дрони, далекобійні безпілотники і навчальні симулятори демонструють, що інноваційний потенціал України реалізується і швидко, пише Wired. На жаль, на заваді цьому стають саботаж, індустріальне шпигунство і, звісно, постійна загроза від російських ракет.

Матеріали по темі