Чи знають українські підлітки, ким хочуть стати, і що тримає їх в Україні попри війну? Щоб відповісти на ці питання, Фундація Олени Зеленської ініціювала дослідження «Індекс майбутнього: професійні очікування та розвиток підлітків в Україні». Як дорослі – батьки, бізнес і держава – можуть допомогти поколінню, яке вже сьогодні формує завтрашній день країни? Розповідає Олена Зеленська, перша леді України та засновниця Фундації
Оформлюйте передплату на 6 номерів Forbes Ukraine зі змістовними матеріалами, рейтингами та аналітикою, тепер зі знижкою 50%.
Коли в твоїй країні триває війна, майбутнє перестає бути абстракцією. Воно стає болючим і практичним запитанням: «А що буде далі?». І це запитання найчастіше звучить від наших підлітків. Майбутнє не починається з примарного «завтра». Воно народжується в той момент, коли підліток уперше запитує себе: «Ким я хочу бути?».
Ми поставили за мету з’ясувати, що насправді відчуває українська молодь, коли думає про своє завтра. Наскільки воно для неї можливе. Наскільки українське. І наскільки молодим людям зрозуміло, куди вони хочуть рухатися.
Щоб зі свого боку ми, дорослі, могли, якщо потрібно, на це вплинути, допомогти. Щось виправити й змінити, можливо, терміново. Бо дитинство єдине. І триває тут і зараз.
Про що ми запитали в українських підлітків і чому
Ми з командою Фундації переконані: підтримка підлітків і молоді в Україні має бути не точковою, а системною. Але, щоб підтримувати їх ефективно, потрібно розуміти, що насправді важливо для самих підлітків.
Саме тому ми ініціювали дослідження «Індекс майбутнього: професійні очікування та розвиток підлітків в Україні», провели його у співпраці з KSE Institute та презентували результати разом з ЮНІСЕФ в Україні. Щоб не просто дізнатися, ким хочуть стати українські підлітки, а побачити ширшу картину: як війна, освіта, середовище, самооцінка й доступ до можливостей впливають на їхній вибір.
У межах дослідження було опитано понад 10 100 респондентів, а саме – 5089 підлітків віком 13–16 років і стільки ж їхніх батьків або опікунів з усіх регіонів України, за винятком тимчасово окупованих територій. І ось що ми дізналися.
Не просто «залишитися в Україні», а бути активними співавторами змін
82% підлітків дивляться в майбутнє з надією. Це дуже важливий сигнал, бо навіть попри війну, щоденні обстріли українських міст, попри всі труднощі наші підлітки не втрачають віри та планують майбутнє. Коли ж у підлітків запитали про майбутнє України загалом, то 60% бачать його обнадійливим.
Водночас дослідження показало, що кожен четвертий розглядає можливість виїзду за кордон, а 14% ще не визначились із цим питанням. І важливо те, що частіше про це думають підлітки, які проживають у великих містах, мають вищий рівень володіння англійською мовою, а їхні батьки – вищий рівень освіти.
Кожен четвертий підліток в Україні розглядає можливість виїзду за кордон, а 14% ще не визначились. Фото Дослідження «Індекс майбутнього: професійні очікування та розвиток підлітків в Україні» Фундації Олени Зеленської
Чотири основні причини міграції серед дітей. Визначальний фактор – розвиток та можливості, а не безпекові міркування. Фото Дослідження «Індекс майбутнього: професійні очікування та розвиток підлітків в Україні» Фундації Олени Зеленської
Один із найпоказовіших інсайтів дослідження – зв’язок між волонтерським досвідом і бажанням залишатися в Україні.
72% підлітків, які були залучені до волонтерських ініціатив, планують своє майбутнє саме тут. Це свідчить про те, що коли підлітки відчувають свою залученість до змін і допомоги країні, у них з’являється й мотивація будувати життя в себе вдома. Волонтерство стає не лише проявом активної позиції, а й кроком до усвідомленого майбутнього в Україні.
Профорієнтація – відповідальність, яку варто розділяти між усіма сторонами
Кожен п’ятий підліток ще не замислювався над тим, ким хоче бути. А 70% не можуть назвати жодної конкретної професії чи галузі, у якій хочуть працювати.
Однією з ключових причин є відсутність системного підходу до профорієнтації. Зараз вона зосереджена здебільшого на 8–9 класах і сприймається як разова подія, а не як процес.
30% підлітків можуть назвати конкретну професію чи вид зайнятості, які вони б очікували мати у 30 років. Це вдвічі менше за середній показник у країнах Організаціъ економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Фото Дослідження «Індекс майбутнього: професійні очікування та розвиток підлітків в Україні» Фундації Олени Зеленської
Насправді ж профорієнтація не повинна бути одноразовим заходом у кількох класах. Це тривалий процес підтримки, який має починатися значно раніше й бути постійним. Сьогодні ж професійні мрії підлітків дуже далекі від реального ринку праці. Можна сказати, вони ізольовані від нього. Це паралельний світ.
Наприклад, ринок праці наразі потребує 17,9% працівників у промисловій сфері, тоді як інтерес підлітків до таких професій становить лише 2,1%. Водночас сфера IT залишається однією з найбільш популярних серед молоді (13,5% очікувань), хоча пропозиція роботи там становить лише 1,5%.
Український ринок праці наразі потребує 17,9% працівників у промисловій сфері, тоді як інтерес підлітків до таких професій становить лише 2,1%. Фото Дослідження «Індекс майбутнього: професійні очікування та розвиток підлітків в Україні», ініційоване Фундацією Олени Зеленської
Але це не провина підлітків. Це прогалина, яку ми, дорослі, маємо заповнити.
Дослідження демонструє, що сьогодні молоді потрібен доступ до якісної профорієнтації, стажування, менторства, рекомендацій кар’єрних радників, середовища, де можна пробувати, помилятися й шукати себе. Забезпечення цих можливостей – спільна відповідальність бізнесу, держави, шкіл і батьків.
Топдесятка професій за очікуваннями дітей в Україні. Сфера IT залишається однією з найбільш популярних серед молоді (13,5% очікувань), хоча пропозиція роботи там становить лише 1,5%. Фото Дослідження «Індекс майбутнього: професійні очікування та розвиток підлітків в Україні» Фундації Олени Зеленської
Я закликаю бізнес не чекати, коли молодь сама знайде вас. Вона може й не знайти. Влаштовуйте екскурсії, стажування, приходьте у школи. Відчиняйте двері для школярів. Спілкуйтеся з ними. Іноді один день такої розмови здатен визначити майбутній професійний вибір. Для бізнесу це не просто соціальна відповідальність – це інвестиція в майбутніх працівників, яку можна зробити вже сьогодні.
Щодо батьків. 74% підлітків обговорюють своє майбутнє саме з вами. Це означає, що ми, батьки, маємо найбільший вплив.
Говоріть зі своїми підлітками про реальність. Про сенс. А також про потребу країни у певних професіях (а для цього необхідно й самим бути в курсі, вивчати цю тему).
Дослідження показало, що 24% підлітків відчувають тиск з боку батьків щодо навчання. Крім того, вони в середньому мають нижчі загальні бали, ніж ті, хто не зазнавав такого впливу.
Не тисніть на підлітків своїми власними стереотипами чи страхами. Бо відомо ж: часто діти змушені опановувати ту професію, яку хотіли здобути батьки. Здійснювати батьківські мрії. Але ці мрії часто не встигають за актуальним запитом ринку, не кажучи вже про власне дитячі бажання.
Тож підтримка – це не тиск і не контроль. Це довіра, діалог і готовність бути поряд, коли дитина шукає свій шлях.
Майбутнє України формуємо ми разом із нашими дітьми. Їм потрібна не лише віра, що завтра настане, а й конкретні інструменти, аби це завтра було можливим і справедливим. Освіта, підтримка, менторство, досвід – усе це ми можемо дати вже сьогодні. Бо майбутнє починається зараз – із кожного підлітка, кожного дорослого, який поруч.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
