Руслан Шостак, Ігор Мазепа, Віталій Антонов /Колаж Анна Наконечна
Категорія
Гроші
Дата

Критерій «русского духа». Чому держава намагається конфіскувати дотичні до росіян активи, які належать українським бізнесменам

Руслан Шостак, Ігор Мазепа, Віталій Антонов Фото Колаж Анна Наконечна

Українські бізнесмени сперечаються з Мін’юстом через конфіскацію активів, що ймовірно повʼязані з росіянами. Чому держава прагне забрати бізнеси своїх же підприємців та як власники намагаються вирішувати цю проблему

Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!

На початку квітня Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ВАКС) продовжить розгляд скарги українських інвесторів на рішення ВАКС конфіскувати на користь держави 100% акцій двох добувних підприємств – Жежелівського та Хустського кар’єрів. Обидва обʼєкти раніше входили до орбіти підсанкційного російського бізнесмена Олега Дерипаски. У 2021-му їх придбали українці Ігор Мазепа, Ігор Завіновський, Віталій Антонов, Василь Даниляк та їхній партнер з Німеччини Флоріан Гут.

Це не єдиний кейс, коли при спробах держави конфіскувати майно, повʼязане з росіянами, страждає український бізнес. Раніше «російський слід» призвів до арешту столичного ТРЦ Lake Plaza, який до війни придбав співвласник мереж EVA та Varus Руслан Шостак, і найбільшого виробника бутильованої води в Україні – IDS Ukraine, яка випускає популярні марки «Моршинська» та «Миргородська».

Чому так відбувається та чи є в українського бізнесу можливість захистити свої інтереси?

Як український бізнес потрапив у пастку із санкціями

Жежелівський і Хустський карʼєри, конфіскацію яких намагаються оскаржити Мазепа, Антонов і партнери, ще у лютому потрапили до великого пулу активів Дерипаски, які держава отримала у власність за рішенням ВАКС. Йдеться про 350 обʼєктів загальною вартістю понад 10 млрд грн. Найбільші – Миколаївський глиноземний завод та Глухівський карʼєр кварцитів.

Українські бізнесмени придбали підприємства у жовтні 2021-го за $2 млн у австрійської компанії Strabag SE. «Процес укладення угоди та перевірки активів тривав більше року, були залучені провідні аудиторські та юридичні компанії, – каже Мазепа. – В обох карʼєрах одразу після продажу почав діяти новий менеджмент, їх переорієнтували на господарський цикл нових інвесторів, інтегрували всі ці процеси під «Кривий Ріг Цемент».

У своєму позові Мін’юст (саме міністерство ініціює конфіскацію активів підсанкційних осіб) апелює до того, що Дерипаска досі опосередковано володіє 27% акцій Strabag, а отже, продаж активів був фіктивним і мав на меті допомогти Дерипасці вивести гроші з-під загрози можливих санкцій, розповідає Мазепа, посилаючись на матеріали справи.

Ігор Мазепа /надано пресслужбою

Ігор Мазепа Фото надано пресслужбою

Схожа ситуація і у Шостака та Lake Plaza. «Ми купили ТРЦ на відкритому ринку за сприяння посередників за кілька років до початку війни, – розповів він в інтервʼю Forbes. – Під час купівлі провели аудит усіх документів та не побачили причин, які обмежують нас у законному придбанні активу, спільних бізнес-інтересів із колишніми власниками у нас не було і немає».

Дещо інша історія – з арештом ще у червні минулого року виробника «Моршинської». Російський бізнесмен Михайло Фрідман та його партнери, які є також співвласниками «Альфа-Груп», мають 49,99% у IDS. 34,83% акцій мають члени сім’ї грузинського бізнесмена Бадрі Патаркацишвілі, які є громадянами Великої Британії, близько 10% розділено між міноритарними акціонерами, повідомляв в інтервʼю Forbes міноритарний акціонер IDS Ukraine Всеволод Білас.

На початку березня сімʼя Патаркацишвілі звернулася до Офісу генерального прокурора з проханням провести перевірку законності накладення арештів та передачі активів до АРМА. «Ця процедура грубо порушує наші права як акціонерів, що не перебувають під санкціями», – йдеться у їхній заяві.

Чому активи росіян залишаються токсичними

Кейс Жежелівського та Хустського карʼєрів дійсно яскраво ілюструє проблеми, з якими можуть зіткнутися українські бізнесмени, котрі навіть до війни інвестували у російські активи в Україні.

«Придбання цих підприємств – ризикована інвестиція навіть у 2021 році, – каже перший заступник голови антикорупційного комітету Верховної Ради Ярослав Юрчишин. – Можливо, це привабливо з фінансового погляду, але й до війни було зрозуміло, що будь-який російський бізнес, а тим паче підсанкційний – це суттєві ризики у майбутньому».

Дерипаска потрапив у санкційний список задовго до 24 лютого 2022 року. Сполучені Штати наклали санкції на російського бізнесмена ще у 2018 році. В Україні бізнесмен перебуває під санкціями із червня 2021 року. Повторні санкції на російського олігарха були накладені у жовтні 2022 року. Вони вже передбачали можливість конфіскації його активів у дохід держави. Закон щодо такої конфіскації ВР ухвалила у травні 2022 року.

Руслан Шостак /надано пресслужбою

Руслан Шостак Фото надано пресслужбою

ТРЦ Lake Plaza (колишня назва – ТЦ «Метрополіс»), який придбав Шостак, асоціювався з групою VS Energy. Розслідування «Бізнес Цензор», «Економічної правди»«Радіо Свобода» називають власниками VS Energy росіян Євгена Гінера, Михайла Воєводіна та Олександра Бабакова. У жовтні 2022-го СБУ провела обшуки в офісі VS Energy, зазначивши, що її бенефіціарами є громадяни РФ. Документальних підтверджень цьому немає. Офіційно групою, яка також контролює в Україні низку обленерго та мережу готелів Premiere, володіє низка громадян Євросоюзу.

Восени минулого року Гінер і Воєводін теж потрапили під санкції РНБО. «Мета санкцій, серед іншого – замороження активів або грошей з метою унеможливити їх виведення», – каже голова аналітичної групи StateWatch, що слідкує за санкційними активами, Гліб Канєвський.

Саме факт знаходження під міжнародними та українськими санкціями викликає питання щодо правомірності угод, за якими активи росіян переходили у руки українського бізнесу, каже членкиня правління Центру протидії корупції Антоніна Волкотруб. 

Чи можна врятувати бізнес від націоналізації

Мазепа сподівається, шо під час апеляційного розгляду йому вдасться донести свою позицію та пояснити відсутність звʼязків з росіянами. «Можливо, у Мін’юсту не було повної картини та документації, тому ми відправили їм листа з поясненнями», – зазначає у коментарі Forbes Мазепа.

У поданій апеляції партнери заперечують тезу Мін’юсту, що Дерипаска контролює продавця українських карʼєрів. «Strabag SE не можна розглядати як «кишенькову компанію» Дерипаски, – зазначається у листі за підписом Мазепи. – Це великий гравець з річним доходом у розмірі €16 млрд, який після початку повномасштабної війни припинив виплату дивідендів компанії, підконтрольній росіянину».

У якості позитивного прикладу він наводить кейс конфіскації ТРЦ Ocean Plaza російського бізнесмена Аркадія Ротенберга, коли Мін’юст заявив вимоги лише стосовно частки, що асоціюється з росіянином. 33,5%, які до 2019-го належали Ротенбергу, а згодом перейшли під опосередкований контроль українського бізнесмена Василя Хмельницького, вирішили не стягувати. «Такий підхід є цілком раціональним і відповідає принципу невтручання у законне право власності», – пише у листі бізнесмен.

ТРЦ Ocean Plaza /Shutterstock

ТРЦ Ocean Plaza Фото Shutterstock

Юрчишин не виключає, що санкційний процес налагоджений не бездоганно, а державні установи, залучені до нього, можуть припускатися помилки. Мін’юст – далеко не єдина установа, залучена до санкційного процесу. Аналізує документи щодо підсанкційних осіб міжвідомча група на чолі з першою віцепремʼєр-міністеркою Юлією Свириденко, далі перелік осіб має затвердити Рада національної безпеки та оборони (РНБО) та підписати президент. 

Лише після цього їх починає опрацьовувати Мін’юст, який має зібрати повну інформацію про майно, активи, бізнес-партнерів підсанкційної особи. Для цього співробітники міністерства повинні запросити інформацію у правоохоронних та антикорупційних органів, а також розвідки (НАЗК, САП, НАБУ, ГУР, Офіс генерального прокурора, АРМА тощо).  

Середня підготовка справи триває кілька місяців, розповідав в інтервʼю Forbes міністр юстиції Денис Малюська. «Нам потрібно встановити одразу максимально широке коло активів, щоб не ходити до суду три рази з однією і тією самою справою», – пояснював міністр. 

Мін’юст виступає представником держави, який передає дані до ВАКС і захищає їх під час слухання справи, тому якщо у справі й є помилка, вона швидше міститься на стороні доказової бази, каже Юрчишин.

Що може зробити бізнес, аби довести неправомірне накладання санкцій? Перше – подати апеляцію до ВАКС. Інший варіант – оскаржити потрапляння у санкційний список можна у Верховному Суді, каже нардеп. «Якщо правда дійсно на стороні бізнесу, власники можуть повернути свій актив», – додає Юрчишин.

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні