24 лютого – два роки, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. 18% окупованої території, 6,5 млн біженців за кордоном, $155 млрд збитків від російських атак, €242 млрд задекларованої міжнародної допомоги, трикратне зростання чисельності ЗСУ та майже десятикратне – бюджету Міноборони. Як змінилась Україна за два роки активних бойових дій?
24 лютого 2022 року о 3:40 ранку Росія розпочала третій етап російсько-української війни, масовано атакувавши українські міста ракетами. Кордон з Україною на півночі, півдні та сході одночасно перетнули колони техніки армії РФ. Їхньою ціллю було захопити Київ «за три дні».
У столицю України ворогу так і не вдалося увійти. ЗСУ та спецслужби зупинили російських військових на підходах до Києва. Щитом для нього стали Буча, Ірпінь, Бородянка, Мощун та інші міста і села.
Через місяць, на початку квітня 2022-го, ЗСУ звільнили від російських окупантів Київщину, Чернігівщину та Сумщину. У вересні деокупували майже всю Харківську область. У листопаді відвоювали Херсон та частини Миколаївської області на правому березі Дніпра.
Впродовж 2023 року війна в Україні поступово перейшла у фазу «позиційної», зазначав ексголовнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Серед причин – дефіцит зброї, потреба у додатковій мобілізації та ротації, та «підвішений» стан допомоги від США, які є основним військовим донором України.
Як за цей час змінилася країна?
Люди ЗСУ
На час проголошення незалежності чисельність військ в Україні сягала близько 980 000 осіб. У 1997–2013 роках зменшувався особовий склад та кількість озброєння, оптимізувалася організаційна структура. Особливо помітною ця тенденція була за президентства Віктора Януковича. На 2013-й чисельність ЗСУ налічувала 166 000 осіб (у т.ч. цивільні).
З початком Антитерористичної операції на сході України 14 квітня 2014 року особовий склад ЗСУ знов почав зростати. До повномасштабного вторгнення РФ він налічував до 261 000 осіб (у т.ч. 215 000 військовослужбовців).
За два роки війни особовий склад ЗСУ збільшився у понад три рази – до 850 000 осіб (у т.ч. понад 820 000 військовослужбовців), за розрахунками Forbes. Весь сектор безпеки та оборони може охоплювати до 1 млн осіб, відзначав ексміністр оборони Олексій Резніков.
Втрати серед населення та територій
Війна перетворила велику 44-мільйонну країну в «епіцентр страждань та болю», – казав Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш під час візиту до Києва.
На початку повномасштабного вторгнення близько 8 млн українців змушені були шукати прихисток за межами України. Наразі близько 6,5 млн залишаються жити у Європі та деінде по світу, свідчать дані ООН. 65% з них планують повернутися додому, згідно з даними нещодавнього дослідження УВКБ ООН. Не визначилися – 24% біженців, а 11% – не сподіваються повернутися в Україну.
Зупиняє українців безпекова ситуація в Україні, брак фінансових ресурсів і відсутність житла.
Втрати від війни серед цивільних сягнули 30 010 осіб. З них 10 378 – загиблі, 19 632 – поранені, свідчать дані УВКПЛ ООН. Але фактичні цифри значно вищі, підкреслюють в ООН. Повідомлення про втрати з Маріуполя, Лисичанська, Попасної, Сєвєродонецька та інших місць очікують на підтвердження.
До та після повномасштабного вторгнення ворогу вдалося окупувати майже 18% території України (або 108 632 кв. км з 603 628 кв. км загальної площі). На сьогодні ЗСУ деокупували 7,17% (43 269 кв. км), свідчать дані DeepState.
Через агресію РФ близько 30% території України забруднено вибухонебезпечними предметами, повідомляв у 2023-му ексголова ДСНС Сергій Крук. На розмінування підуть десятки років.
Економіка війни
Збитки, завдані інфраструктурі України внаслідок російських атак, на січень 2024 року склали майже $155 млрд, звітував KSE Institute. Втрати промисловості та підприємств – $13,1 млрд. Зруйновані понад 250 000 житлових будинків.
Загальна ж вартість відбудови та відновлення в Україні становить $486 млрд впродовж наступного десятиліття, згідно з оновленим звітом ООН, Світового банку, Єврокомісії та українського уряду RDNA3. Це на $75 млрд більше порівняно з торішньою оцінкою.
Якщо відбудова України – завдання на повоєнний час, то захищатися від ворога, який нарощує свою військову потужність, – потрібно просто зараз. Це створює тиск на держбюджет, адже фінансувати ЗСУ Україна може виключно за власні кошти. Витрати бюджету на оборону за два роки війни зросли майже вдесятеро.
У передвоєнний 2021 рік бюджет Міністерства оборони складав 8,5% усіх видатків держбюджету. У 2022-му частка зросла на 32,65% – до 41,15% від усіх проведених видатків. У 2023 році Міноборони витратило рекордні 2,1 трлн грн, або 51,47% від 4 трлн грн загальних фактичних видатків.
У 2024-му на фінансування Міноборони поки передбачено на 902 млрд грн менше, ніж у 2023 році, – 1,2 трлн грн, або 35,18% від усіх видатків бюджету.
За два роки повномасштабної війни оборонні витрати збільшилися не лише у Міноборони, а й інших спецслужб та відомств. На 2024-й у Нацгвардії – 104,3 млрд грн, Прикордонної служби – 61,9 млрд грн, Держспецзвʼязку – 50,6 млрд грн.
Допомога партнерів
Загальна кількість короткострокових та багаторічних зобов’язань із допомоги Україні сягнула €242 млрд, за підрахунками Кільського інституту світової економіки, з початку повномасштабного вторгнення по 15 січня 2024-го. Ця сума включає як виконану допомогу, так і ту, що надаватиметься у майбутньому.
Лідерами стали країни Європи та інституції Євросоюзу з загальною кількістю зобов’язань на €144,1 млрд. Перше місце їм забезпечує насамперед фінансова допомога: Європа лідирує у цій категорії з сумарними зобов’язаннями на €77,18 млрд. Втім, ця цифра враховує майбутні надходження. Вже у лютому країни ЄС узгодили чотирирічний план допомоги Ukraine Facility на €50 млрд, перший транш може надійти у березні.
США – на другому місці з €66,2 млрд загальної допомоги. Але Сполучені Штати є лідерами у військовій підтримці – €42,2 млрд. Новий пакет підтримки на 2024 рік ще узгоджується у Конгресі.
Затягування з ухваленням додаткової допомоги з жовтня 2023-го вже призвело до проблем на фронті та, зокрема, до втрати Авдіївки, визнає президент США Джо Байден. Європа навряд зможе замістити військову допомогу Вашингтона, сказала українським журналістам амбасадорка США Бріджит Брінк.
США, Німеччина та Британія є лідерами у допомозі Україні в абсолютних показниках. Але у відносних – більшу відданість Києву демонструють країни Балтії та Скандинавії.
За два роки великої війни Естонія взяла зобов’язань допомогти Україні на 3,5% від свого ВВП 2021 року, Данія – 2,4%, Норвегія – 1,7%, Литва – 1,5%, Латвія – 1,15%. Для порівняння, у США цей показник становить 0,32%, Британії – 0,55%, Німеччини – 0,57%.
Як і чим Росія обстрілює Україну
В атаках по Україні росіяни найчастіше застосовували крилаті ракети – понад 2400 одиниць. На початку великої війни Росія активно запускала «Калібри» з кораблів у Чорному морі. Ці атаки вдалося зменшити після того, як українські морські дрони відігнали флот РФ з Севастополя до Новоросійська.
Понад 1500 далекобійних крилатих ракет Х-101/555/55 росіяни випустили зі стратегічної авіації. Вони були основною ударною силою під час масованих обстрілів енергетичної інфраструктури минулої зими.
Ефективність ударів Х-101/555/55 росіянами впала до 0-20% внаслідок постачання західними партнерами Україні сучасних зенітно-ракетних комплексів та підвищення досвіду українських бійців ППО. Серед свіжих прикладів збиття 26 з 29 ракет цього типу, які росіяни запустили 7 лютого.
Наймасовіший засіб повітряного нападу РФ – дрони-камікадзе Shahed-136. Росія отримує їх з Ірану з осені 2022-го, а згодом – локалізувала виробництво. Сумарно армія РФ запустила по Україні майже 4600 «шахедів». Понад 630 з них – за неповні два місяці 2024 року.
Відсутні точні зведені дані про ракети «Кинджал», які Росія називає гіперзвуковими. РФ запустила щонайменше 31 таку ракету, а Повітряні сили звітували про збиття 25. Знищувати «Кинджали» стало можливим з травня 2023-го, після отримання американських комплексів Patriot.
Не зведеними до загальної статистики також лишаються надзвукові й малоточні крилаті Х-22 та балістичні ракети: «Іскандер-М», північнокорейські KN-23 та можливо іранські Zolfaghar та Fateh. Збивати ці ракети може Patriot або його європейський аналог SAMP-T.
Прифронтові та прикордонні території України, які є лідерами за кількістю та тривалістю повітряних тривог, страждають від пусків із зенітних комплексів С-300. Від запуску до прильоту проходять лічені хвилини, що практично не лишає шансів на збиття.
Також Росія застосовує по Україні тактичні авіаційні ракети – Х-31 або Х-59. Загальна кількість їхніх запусків невідома.
Віра в перемогу та довіра до інституцій
Віра українців у перемогу над ворогом лишається високою, попри два роки повномасштабної війни та відсутність значних територіальних здобутків у 2023 році. На січень 2024-го у неї вірять 85% українців.
Вони готові до тривалішої боротьби. 20% вірять у перемогу до кінця 2024 року, 40% – за один-два роки, 14% – за три-п’ять років. У першій половнині 2023-го, у момент очікування контрнаступу, в перемогу до кінця року вірили 50%.
Що таке перемога? 38% вважатимуть перемогою звільнення всіх міжнародно визнаних територій, 27% – знищення армії РФ та сприяння повстанню або розпаду у Росії. Сумарно лише 24% вважатимуть перемогою, якщо Росія залишиться на окупованих територіях в одній з трьох конфігурацій.
За другий рік війни змінилися криві відповідей на класичне соціологічне питання – чи в правильному напрямку йдуть справи в країні. До повномасштабного вторгнення 67% українців казали, що у неправильному. У лютому 2023-го – навпаки 71% казали, у правильному. Тепер – 45% за неправильний і 35% за правильний.
Більшість українців вважають поганим економічне становище держави (65,5%), але добробут своєї родини – ані поганим, ані добрим (51%).
Рейтинг довіри серед соціальних інститутів очолюють ЗСУ (94%) та волонтери (86%). Високий рейтинг, від 52% до 83%, мають інші силові структури, які долучились до оборони країни або долання наслідків війни. Рейтинг довіри до президента – 68%.
За два роки війни в Україні майже не залишилось противників євроатлантичної інтеграції. Вступ до НАТО у листопаді 2023-го підтримували 77% українців, до ЄС – 78%.
Проти – наразі лише 5%, хоча у 2022-му, до повномасштабного вторгнення, таких було 24-30%. Інші – або не визначились, або б не голосували на референдумах про вступ до ЄС чи НАТО.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.