У Львові з різницею у кілька місяців з’явилося два амбітні проєкти з протезування. Один – бізнесмена Андрія Ставніцера, інший – мера Андрія Садового. І хоча обидва кажуть, що вони не конкуренти, але амбіціям і драматизму у цій гонці проєктів позаздрять підкорювачі Антарктиди. У виграші – пацієнти
Новий номер журналу Forbes Україна
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: список 250 малих і середніх компаній, лідерство генерала Залужного, падіння мільярдера Жеваго, детальна історія Dnipo-M та загалом майже два десятки текстів.
У березні 2022‐го Андрій Ставніцер, співвласник порту TIS, обідав із Олексієм Башкірцевим, головним лікарем клініки Edem Resort. Чоловіки обговорювали, які наслідки матиме війна. Дійшли висновку, що багато військових та цивільних потребуватимуть лікування складних травм.
Чи є в Україні клініки, які можуть надати повний спектр послуг – від оперування до реабілітації, фізичної та ментальної? «Вивчення ринку виявило, що в Україні є протезування, але його недостатньо і до найновіших технологій немає доступу», – згадує Ставніцер.
Підприємець побачив проблему й почав обдумувати рішення. Його команда розробила концепт багатопрофільного реабілітаційного центру. Розгортати центр вирішили у Львові. «По-перше, тут було відносно безпечно, близько до кордону – іноземці можуть відвідати місто, по-друге, я товаришував із мером Львова Андрієм Садовим», – пояснює підприємець.
2 квітня Ставніцер уже сидів у кабінеті Садового та розповідав про свою концепцію. «Як зараз пам’ятаю, Садовий сказав: «Андрію, я заздрю, що ця ідея спала на думку вам, а не мені. Це геніально, ми маємо зробити це разом», – згадує Ставніцер. Чоловіки вдарили по руках і почали працювати.
Садовий познайомив Ставніцера з молодим гендиректором Першого територіального медичного об’єднання Львова (ПТМО) Олегом Самчуком. На базі цієї клініки планувалося розгорнути проєкт. Ставніцер каже, що попереджав: перш ніж презентувати проєкт на загал, треба зробити багато підготовчої роботи – знайти експертизу, започаткувати благодійний фонд, розробити маркетингову стратегію та багато іншого.
Військовий водій Петро Буряк, 39, підірвався на протитанковій міні у вересні 2022 року на Херсонщині. Втратив обидві ноги та пальці лівої руки. Планує допомагати побратимам через власну БО «Незламні воїни».
«За три тижні після тієї зустрічі я отримав запрошення на презентацію проєкту Unbroken», – розповідає Ставніцер. Він зателефонував Садовому: з’ясувалося, що Unbroken і є їхнім спільним проєктом. Бізнесмен гадає, що Садовий вирішив використати проєкт заради власних політичних амбіцій і дуже поспішив із анонсуванням клініки.
Садовий не розповів деталі зустрічі та перемовин зі Ставніцером. Він згадав, що у той час до нього приходив з ідеями не лише Ставніцер, а й, наприклад, Віктор Пінчук, який відкрив центри реабілітації Recovery у Києві, Дніпрі, Вінниці та Одесі.
І ці ідеї також дали Садовому розуміння важливості теми. «На мене, як на міського голову, лягає інша відповідальність», – каже Садовий. За його словами, він підійшов до розуміння проблеми глибше та ширше. Це мала бути не просто клініка з реабілітації і протезування, а взагалі проєкт перебудови міста, який би задовольняв потреби людей, постраждалих від війни.
Ідея проєкту справді носилася у повітрі. Виконавча директорка ПТМО Мар’яна Свірчук з 2020 року займається реформуванням медицини у Львові. У березні 2022-го росіяни обстріляли ракетами Яворівський полігон, до медичного об’єднання привезли близько 100 поранених військових, це був перший жорстокий досвід екстреної одночасної роботи з воєнною травмою.
«Ми почали думати, як можемо допомагати військовим зараз і після їхнього повернення з фронту, – каже Свірчук. – Поспілкувались із лікарями зі США, Британії, Канади, Німеччини. Відвідали реабілітаційний центр у Британії». Наприкінці травня команда медичного об’єднання повернулася додому з розумінням: потрібно будувати реабілітаційний центр.
Мер Львова Андрій Садовий Фото з особистого архіву
10 червня 2022 року цей проєкт під назвою Unbroken було презентовано на форумі донорів у Львові. Ставніцера серед його партнерів уже не було, він започаткував власний – Superhumans, уже без мера Львова. «Задовгі перемовини з Садовим забрали у нас два місяці, ми почали будувати [центр] пізніше, ніж хотіли», – каже СЕО проєкту Ольга Руднєва.
Це рідкісний випадок, коли непорозуміння й амбіції (назвемо це так) призвели до того, що у Львівській області з’явилось одразу два сучасних центри протезування, які після виходу на заплановану потужність зможуть надати допомогу 13 000 військових і цивільних на рік.
Оцінити попит на протезування в Україні наразі вкрай важко, адже статистика про кількість поранених і загиблих є засекреченою. За даними Львівської міськради, вже 20 000 українців потребують протезування. На жаль, щодня їхня кількість зростає. «Сьогодні на ринку стільки пацієнтів, що ні ми, ні Superhumans, ні будь-які інші реабілітаційні центри не можуть закрити потреби, – каже Свірчук. – Ми в одному човні».
Unbroken та Superhumans – схожі, але різні
Обидва проєкти заявляють про свою унікальність. У чому вона, адже протезування не є новою проблемою для України? З 2014 року розроблялися програми та з’являлися компанії, які надають відповідні послуги.
«Сьогодні в Україні є понад 80 надавачів послуг із протезування. Деякі розвиваються краще, деякі гірше. Існує досить здорова конкуренція», – зазначає Антоніна Кумка, президентка ініціативи Protez Hub. На її думку, проблема полягає в тому, що досі не всі розуміють: протезуванням лікування не завершується. Протез ламається, куксоприймальна гільза (частина протеза, куди вставляється кінцівка. – Forbes) потребує модифікацій тощо.
Військовослужбовець Микита Бабуркін із такою оцінкою не згоден, каже, що коли минулого року шукав протезиста для своєї травми, то, за його оцінками, компетентних фахівців було зо п’ять і знайти інформацію було дуже важко. Пізніше він лікувався в Unbroken, а наразі працює фахівцем «першого контакту» в Superhumans.
Обидва львівські центри беруться забезпечити повний цикл роботи з травмою в одному місці – лікування, протезування, реабілітація, психологічна допомога, сервісне обслуговування тощо. «Реабілітація – ключова історія, – каже Руднєва з Superhumans. – Якщо немає реабілітації, то 60% вірогідності того, що людина не буде користуватися протезом».
Вона розповідає про випадки: у людини змінилася вага, але не було можливості поїхати за кордон і переробити протез, який уже не підходить. Або ветеран неправильно навчився користуватися протезом з YouTube-відео тощо.
Дітища і Садового, і Ставніцера використовують новітні технології та залучають міжнародних фахівців. Обладнання для виготовлення протезів – від німецької Ottobock й ісландської Össur.
Інфографіка: Анастасія Левицька
У Superhumans – ексклюзивний контракт із британським виробником біонічних рук Open Bionics, Unbroken співпрацює з українським стартапом «розумних» роборук Esper Bionics. Серед експертів, які навчають українських лікарів, – провідні протезисти та реабілітологи зі США, Німеччини, Британії й інших країн.
І Unbroken, і Superhumans планують відкрити навчальні центри та готувати спеціалістів із усієї України, аби якісна робота з воєнною травмою була доступна пацієнтам у регіонах. До кінця 2023-го на базі Superhumans відкриється освітній центр. В Unbroken уже навчають лікарів із ПТМО.
Але є й чимало відмінностей.
Superhumans Center – приватна ініціатива, Unbroken – державна. Друга – масштаб. «Unbroken – це відбудова системи людяності в місті. Для мене це завдання №1, якому я приділяю час щодня», – каже Садовий. Він хоче перебудувати та створити багато проєктів для людей із протезами: лікарня, завод із виготовлення протезів, дитячі школи й садочки, спортивні майданчики, парки, житло.
«У всьому світі протезування є частиною лікування у звичайній лікарні», – додає Свірчук. Її мета – Unbroken має стати невід’ємною частиною ПТМО. На практиці це означає, що пацієнт, потрапивши до цієї лікарні, може отримати лікування всіх травм, а не лише протезування, реабілітацію чи реконструктивну хірургію.
Андрій Ставніцер Фото Олександр Чекменьов
Перше територіальне медичне об’єднання Львова – це величезна лікарня на 180 000 кв. м, розрахована на перебування 3000 пацієнтів одночасно, працює 4000 медпрацівників. «Бренд Unbroken створено, аби візуально виокремити людей, які дістали поранення під час війни, – каже Свірчук. – Але ми працюємо з усіма потребами пацієнта».
Реабілітаційний корпус Unbroken займає окрему семиповерхову будівлю. Superhumans – сфокусованіший, це центр із протезування, реконструктивної хірургії, реабілітації та психологічної підтримки постраждалих від війни дорослих і дітей.
«Ми ніколи не займалися медичними закладами, тому вирішили сфокусуватися на конкретних речах і підтягнути максимально якісну експертизу й технології, навчити людей», – каже Ставніцер. Амбітна мета центру – аби після лікування пацієнти мали кращі фізичні показники, ніж до одержання травми, заявляла Руднєва на відкритті центру 14 квітня.
«Superhumans відновлює дух, і якщо ти військовий із травмою, то ти не невдаха, ти переможець і суперлюдина, – каже засновник юридичної компанії «Міллер» Масі Найєм; торік він, як військовослужбовець, дістав тяжке поранення. – Це те, чого я намагаюся домогтись від держави».
Ціна питання
Вартість проєкту Superhumans у Львові – $54 млн. Тільки на реконструкцію перших двох поверхів Львівського обласного шпиталю імені Юрія Липи у місті Винники в передмісті Львова витратили майже $3 млн. Садовий не називає суму, яка потрібна на реалізацію Unbroken, проте лише на реконструкцію та оснащення корпусу реабілітації у лікарні святого Пантелеймона потрібно близько €11 млн.
Основне джерело коштів обох проєктів – фандрейзинг. «Ми принципово не беремо державні кошти, – каже Ставніцер. – Не хочемо залежати від держави». Основними донорами є фонд The Howard G. Buffett Foundation (він надав $16 млн), Річард Бренсон (засновник корпорації Virgin), харчова корпорація Cargill, Mastercard тощо.
Загалом у Superhumans – три десятки великих донорів. Наразі вони зібрали понад $25 млн. Ставніцер і Грушко вклали понад $3 млн власних коштів. «Ми фандрейзимо одночасно на CapEx і OpEx, – пояснює Ставніцер. – Уже зібрали на три роки роботи».
«У нас немає донора, який одразу може надати $12–16 млн, – каже Садовий. – Тому ми, як великий мурашник. Кожен потрохи приносить і розвиває Unbroken». Серед основних донорів мерського проєкту – закордонні міста.
Кімната в Unbroken, де протезовані пацієнти тренуються долати перешкоди, наближені до зовнішнього світу. У клініку закупили обладнання більш як на €1 млн. Фото фото з facebook-сторінки Unbroken
Литовський Вільнюс переказав €700 000, німецький Фрайбург – €500 000, польська Варшава – 2 млн злотих. «Також ми очікуємо що німецький уряд затвердить передачу нам €10 млн», – розповідає Садовий. «Нафтогаз» пообіцяв виділити Unbroken 20 млн грн.
Аби підвищити довіру донорів, і у Superhumans, і у Unbroken започаткували імениті наглядові ради. На борту Superhumans – перша леді України Олена Зеленська та міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.
У Unbroken, крім Садового, – ректор Українського католицького університету Богдан Прах, СЕО Львівського ІТ Кластера Степан Веселовський, військовий капелан і священник Української греко-католицької церкви Андрій Зелінський.
Грошей навіть після завершення будівництва знадобиться багато. Собівартість протезування становить близько $15 000, каже співзасновник Superhumans і член наглядової ради TIS Філіпп Грушко. Ця оцінка складається з вартості протеза на одну кінцівку, $10 000– 12 000, та адмінвитрат і зарплат лікарів – $3000–4000.
Обидва центри обіцяють безплатне лікування всім пацієнтам. «Усе лікування військових, які дістали травму під час бойових дій, оплачує держава, – додає Найєм. – Якщо так не працює, то це порушення». У державному бюджеті виділено понад 2,8 млрд грн на допоміжні засоби реабілітації, до яких також належать протези.
Які результати
Будівництво Unbroken почалося у червні 2022 року. Паралельно з ремонтом семиповерхового корпусу відбувалося виробництво перших протезів у мобільній майстерні протезування Ottobock, де один протезист знімав мірки та робив куксоприймачі. Нині під виробництво виділено цілий поверх, на інших поверхах – зона психологічної реабілітації, кімнати ерготерапії, великий спортзал, басейн і палати.
З початку війни ПТМО прийняло 13 000 поранених. Протезування потребували 400 пацієнтів. «Ми встигли протезувати 120 осіб», – каже Свірчук. Наша мета на рік – протезувати 840 та реабілітувати 10 000 пацієнтів на рік із різними видами захворювань.
Superhumans виглядає скромніше і досі в активній стадії будівництва. Після виходу з Unbroken команда Ставніцера протягом кількох місяців шукала нове приміщення, у серпні домовилася з Львівським обласним шпиталем ветеранів і у січні 2023-го розпочала активну реконструкцію.
Пацієнт Петро Буряк підписує прапор на спині Говарда Баффета, який надав Superhumans $16 млн. Спостерігають членкиня наглядової ради проєкту Олена Зеленська та СЕО Ольга Руднєва Фото надано пресслужбою Superhumans
За три місяці клініка офіційно відкрилася. «Вони будували так швидко, як у фільмі «Астерікс і Обелікс». Я не вірив, що встигнуть. Встигли», – жартує Найєм. На момент презентації, 14 квітня, із дев’яти поверхів готові були два, де розмістилися лабораторія протезування, кабінети фізичної й психологічної реабілітації, басейн та зручний пандус із підігрівом. Наразі приватний центр протезував 25 людей, у листі очікування – 337.
Після завершення будівництва Superhumans займе площу понад 9000 кв. м. Там працюватимуть 120 лікарів, які обслуговуватимуть 3000 пацієнтів на рік. Уже в липні хочуть протезувати 50 пацієнтів. «Попри війну, Україна може перетворитися на унікальний центр з інфраструктурою, технологіями, експертизою, – каже Ставніцер, який хоче відкрити подібні центри у Харкові, Полтаві, Вінниці, Дніпрі та Рівному. – Цей проєкт – найважливіше, що я робив у житті».
Потрапити на лікування легко, запевняють очільники проєктів. В Unbroken кажуть, що треба зателефонувати або написати на електронну пошту та описати проблему. Аби потрапити до Superhumans, потрібно заповнити анкету на сайті, додати медичні документи. «Бувають випадки, коли наші спеціалісти перенаправляють людину до інших закладів, оскільки до протезування необхідні інші процедури», – говорить Ставніцер.
«Немає мови про конкуренцію між центрами. Кожен обирає максимально коректний шлях, як надавати допомогу», – каже Микита Бабуркін.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
