Воєнний бюджет міністра фінансів Марченка, сценарій завершення війни від міністра оборони Резнікова, чим відрізняється погляд на економічну політику замголови Офісу президента Шурми, голови фінансового комітету Гетманцева та міністерки економіки Свириденко. У 2022 році Forbes взяв інтервʼю у десятка топпосадовців з ОП, Кабміну, Верховної Ради, РНБО та Нацбанку, що вони розповідали та чи справдилися їхні очікування.
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Олексій Резніков: хроніки війни
Олексій Резніков, міністр оборони Фото Getty Images
Вперше протягом 2022 року Forbes говорив з міністром оборони Олексієм Резніковим, 56, на початку липня. Ситуація на фронті була складною: росіяни продовжували атакувати великі українські міста. Незадовго до цього вони захопили Сєвєродонецьк та Лисичанськ, а до контрнаступальних операції ЗСУ у Харківській, Луганській та Херсонській областях залишалося кілька місяців.
Втім вже тоді Резніков, який також входив до березневої переговорної групи з росіянами, точно спрогнозував подальший розвиток війни.
«Перший сценарій: «добра воля» росіян, яка була оголошена, коли вони втікали з Київщини, Чернігівщини, Сумщини та з острова Зміїного, – казав Резніков, описуючи один з трьох варіантів. – Я думаю, він буде розбитий на кілька ланцюжків. Спочатку ми вийдемо на позиції до 24 лютого поточного року. Далі будуть розмови щодо статусу окупованих раніше Донецької, Луганської областей і Криму. За столом із нашими партнерами».
Інша важлива теза – після того, як саміт НАТО у Мадриді визначив головною загрозою для світу Росію, Альянс посилюватиме східний фланг, яким власне і є Україна, сказав Резніков. «Це означає, що гроші будуть вкладати і в українську систему оборони, – додав міністр. – Тому бізнесу має бути зрозуміло, що саме на цьому варто заробляти гроші, створювати робочі місця».
Наступна розмова з міністром оборони відбулася у жовтні – вже після того як РФ оголосила мобілізацію. Відтак Україні потрібно було готуватися до ймовірного наповнення фронту ще 300 000 росіян.
Тоді Резніков більше думав не стільки про плани керівництва РФ («Генштаб має план, як на це реагувати», «Росіяни бігають по ринку та думають, де їм взяти бронежилети та одяг. У них буде провал»), скільки про перемовини з партнерами щодо забезпечення ЗСУ.
«Сучасна війна перетворюється на війну технологій. Скоро стане зрозуміло, що це війна дронів. І не тільки наземних, але й підводних, – зазначив міністр. – Нам потрібні розвідувальні дрони, дрони-камікадзе, а також протидронові системи».
Говорячи про сценарії завершення війни цього разу він зупинився на єдиному варіанті: переговори за участі країн Заходу про нову систему безпеки України та з вихід ЗСУ на кордони, визнані міжнародною спільнотою у 1991 році.
Давид Арахамія: від перемовин з РФ до санкцій
Давид Арахамія, лідер президентської фракції в парламенті.Фото особистий архів
Після 24 лютого очільник президентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, 43, змінив звичну йому роботу у парламенті – саме він очолив українську делегацію на перемовинах з РФ. Пʼять раундів зустрічей пройшли у лютому та березні. Перші з них – у Білорусі.
Незважаючи на явний провал початкового плану атаки на Україну, представники РФ продовжували говорити мовою ультиматумів, розповідав Forbes на початку березня інший учасник перемовин Михайло Подоляк.
Після того як сили оборони України вибили росіян з північних областей та викрили їхні звірства на зайнятих територіях, перемовини зупинилися. Після успішного контрнаступу про це вже не йдеться.
«Переговори веде ЗСУ», – підсумовував у вересні Арахамія в інтервʼю Forbes. Фінальну крапку поставив Володимир Зеленський, який 4 жовтня підписав указ про відмову від перемовин з Володимиром Путіним.
Інший важливий трек, до якого був залучений Арахамія, – конфіскація російських активів в Україні відповідно до закону, який ВР ухвалила у травні. В Україні понад 26 000 активів, бенефіціарами яких є громадяни РФ.
Головне завдання, щоб ці активи не перетворились на пасиви на балансі держави, каже Арахамія в інтервʼю Forbes. «Стратегія щодо таких активів – забезпечити роботу компанії без участі та впливу росіян, щоб актив не девальвував, розробити механізм з мінімальними ризиками щодо конфіскації й потім продати», – додає він.
Наскільки вдасться реалізувати цей план владі у наступному році, питання поки відкрите. Більшість компаній, які потрапили під санкції й далі знаходяться у державному Агентстві з розшуку та менеджменту активів (АРМА), яке не поспішає шукати для них нових управителів.
Головною зміною у роботі парламенту Арахамія назвав відсутність впливу великого бізнесу на роботу нардепів: «Зараз бізнес чітко розуміє, що будь-яка участь у політиці – це токсична історія для них».
Дипломатичний фронт під керівництвом Дмитра Кулеби
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба Фото Getty Images
Обʼєднати міжнародну спільноту навколо України та довести, що мова дипломатії працює під час війни, – завдання, яке від початку вторгнення стоїть перед очільником Міністерства закордонних справ (МЗС) Дмитром Кулебою, 41.
Forbes зустрівся з Кулебою 18 липня – у момент, коли однією з головних тем в українських та міжнародних медіа була фігура конгресвумен Вікторії Спартц. Вона заявила, що західна зброя, надана Україні, може опинитися деінде, у тому числі у Сирії або Мексиці. Згодом стаття зі схожими тезами була опублікована у виданні Financial Times.
«[Міністр оборони] Резніков дав інтерв’ю Financial Times, в якому заперечив закиди, а я спонукав наших партнерів вийти та прямо висловитися на тему, – згадує очільник МЗС. – Це класична інформаційна атака/контратака».
Відстоювати «голос» України у міжнародних перемовинах Кулебі доводилося не раз. Яскраві приклади – укладання «зернової угоди» та перемовин про постачання зброї.
У 2022-му Україні вдалося вивести на новий рівень відносини з ключовими світовими партнерами – США, Європейським союзом та Великою Британією. Проте не з усіма країнами вибудувались міцні відносини – тримаються нейтральності або більше схиляються до російської позиції щодо війни країни в Африці, Азії.
Суперечливі відносини склалася із Туреччиною. «Туреччина тут допомагає нам, там демонструє, що готова допомагати Росії, тут вона – член НАТО і конструктивно себе поводить у питанні розблокування членства Швеції та Фінляндії, тут кажуть, що вона вирішила приєднатися до БРІКС», – пояснює ситуацію Кулеба.
Наприкінці червня Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС. Але у цьому напрямку ще потрібно багато працювати, каже очільник МЗС. «Інтеграція в ЄС – як робота фермера: треба виходити й щодня сапкою працювати, а не займатися гіпотетичним плануванням, скільки років це займе», – каже Кулеба.
Данілов, Малюська, Новіков та Венедіктова про санкції та «олігархів»
Секретар РНБО Олексій Данілов Фото пресслужба Президента України
До війни головним питанням влади була боротьба з «олігархами» – представниками бізнесу, які мають вплив на політику, медіа або монопольне положення у певній галузі та володіють статками у понад 2,2 млрд грн. Під пильну увагу ОП потрапили два бізнесмени – Петро Порошенко та Рінат Ахметов.
На початку лютого 2022 року Forbes прийшов до вже колишнього генерального прокурора Ірини Венедиктової, 44, з питаннями про підозру Порошенко у державній зраді та обшуки на «Метінвесті» Ахметова. «Мені дивно, що в Україні список Forbes – це значною мірою список ексчиновників. Forbes – це рейтинг для бізнесу», – відповіла Венедиктова про підозру Порошенко. Щодо обшуків на підприємстві Ахметова вона була більш стриманою: «Побачимо, на що вийде слідство». Поки справа «Метінвесту» зависла у повітрі.
У червні 2022 року секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данілов, 60, стверджував, що робота над реєстром «олігархів» не припинялась навіть під час війни. Проте майже за два роки перелік так і не зʼявився. А от суттєві зміни можливі. На питання Forbes, чи потрапить до реєстру Ахметов, секретар РНБО відповів неоднозначно: «Треба дивитися. Він дуже багато активів втратив у Маріуполі та Донецькій області».
Під час війни українська влада сконцентрувалась на іншому питанні – санкції проти російських бізнесменів, представників влади та колаборантів. Місію шукати підсанкційні активи взяло на себе Нацагентство з питань запобігання корупції.
З його очільником Олександром Новіковим, 40, Forbes зустрівся у червні. НАЗК знайшло всі основні активи росіян та білорусів, які знаходяться в Україні, стверджував він: «Ми зробили це ще на початку березня».
Спонукати державу накладати санкції НАЗК вдалося не відразу. Данілов стверджував, що для цього СБУ потрібно провести додаткові перевірки. «Усі хочуть, аби було швидко. Але нам потрібно, щоб з юридичної точки зору все було бездоганно», – розповідав Данілов.
Перший великий санкційний пакет РНБО затвердила лише 30 вересня, до нього увійшли найбагатші російські бізнесмени, зокрема, Володимир Лісін, Вагіт Алекперов, Михайло Фрідман.
Далі справа була за Мінʼюстом, який мав підготувати докази та відправити їх до Вищого антикорупційного суду. «Середня підготовка справи триває кілька місяців», – каже міністр юстиції Денис Малюська, 41, в інтервʼю Forbes у жовтні 2022 року.
Поки на рахунку Мінʼюсту дві успішні справи – ВАСК схвалив конфіскацію активів президента-втікача Віктора Януковича та російського бізнесмена Володимира Євтушенкова.
До кінця року Мінʼюст мав подати ще декілька позовів проти до топ-100 російського Forbes, такі як Олександр Бабаков, Олег Дерипаска, Михайло Фрідман, Петро Авен, Герман Хан, Аркадій Ротенберг, анонсувала заступниця міністра юстиції Ірина Мудра, 46, в інтервʼю Forbes у листопаді 2022 року. Але цього не сталося.
Більші успіхи у Мінʼюсту на міжнародній арені 14 листопада Генасамблея ООН ухвалила резолюцію про створення механізму компенсації Росією збитків, завданих Україні. «Ця резолюція – визнання світом відповідальності Росії за війну», – каже Мудра. У наступному році Україна має узгодити міжнародний договір, який у подальшому допоможе отримати заморожені суверенні активи РФ на понад $300 млрд.
Сергій Марченко: військовий бюджет, перемовини з МВФ та пошук грошей
Сергій Марченко, міністр фінансів. Фото особистий архів
Міністр фінансів Сергій Марченко зустрівся з Forbes увечері 10 березня або у пʼятнадцятий день повномасштабного вторгнення РФ до України. «Досі прокидаюся з відчуттям дня бабака», – описував він тоді свій емоційний стан.
Втім, в той момент український уряд вже поступово пристосувався до реалій війни. Марченко щодня проводив численні дзвінки з міжнародними партнерами (за два тижні Україна отримала комітментів у €6 млрд кредитів; першими коштами був ґрант від Італії на €110 млн), шукав, як вирішити проблему різкого зростання видатків та падіння доходів держбюджету, та розбирався з першими випадками ввезення в Україну брендових товарів чи дорогого алкоголю під виглядом гуманітарної допомоги.
Головним досягненням української влади перших днів війни, за словами міністра, було не поринути у «бункеризацію», що була передбачена радянськими методичками на випадок війни.
Пʼять місяців по тому, у серпні, Марченко розповідав Forbes про ті ж проблеми, які, однак, вже стали для міністра рутиною. Були більш чіткими і ввідні дані надскладної задачі: фінансування сектору оборони становить близько 30% ВВП України (130 млрд грн на місяць), місячний дефіцит держбюджету – $5 млрд, тоді як кошти, які надають партнери, категорично не можна використовувати на військові потреби.
Під час жовтневої розмови з міністром вже окреслилися і масштаби потреб Мінфіну на 2023-й – $38 млрд дефіциту, навіть з урахуванням значно кращої ситуації з податками, ніж на початку та в середині року. «У квітні ми говорили про збір у 7–8 млрд грн з Митниці, зараз – 30 млрд грн, – розповідав Марченко у жовтні. – Податкова виконує зобовʼязання. Залишається питання ритмічності відшкодування ПДВ, але тут є лінійна залежність від наявності коштів на казначейському рахунку».
2023-й Мінфін зустрічав з гарантованими €18 млрд від ЄС протягом року та $9,9 млрд від США до вересня. Також Україна отримала короткострокову програму МВФ, але поки без грошей. Вже у березні уряд хоче розпочати перемовини про розширене фінансування від Фонду на кілька років орієнтовним обсягом у $20 млрд.
Якщо все піде за планом, цього року Мінфін зможе профінансувати ключові видатки без допомоги НБУ. У 2022-му Нацбанк суттєво допоміг бюджету, «надрукувавши» 400 млрд грн, або еквівалент близько $12 млрд.
Як формували політику Нацбанку ексголова Кирило Шевченко та нинішній очільник Андрій Пишний
Андрій Пишний, голова Нацбанку Фото прес-центр НБУ
Національний банк – одна з небагатьох великих держструктур, яка змінила керівництво протягом війни. У серпні Forbes зустрівся з Кирилом Шевченком, 50. Він очолював НБУ з середини 2020-го та пішов у відставку, пославшись на проблеми зі здоров’ям. Згодом виявилось, що Національне антикорупційне бюро розслідує махінації у державному Укргазбанку, коли ним керував Шевченко. Зараз банкір знаходиться у міжнародному розшуку. Нещодавно журналісти «Української правди» виявили його у Відні.
Нацбанк на чолі з Шевченком зміг ефективно відреагувати на війну. Вже за кілька годин після початку вторгнення правління регулятора прийняло ряд рішень, що дозволили запобігти паніці. Одне з них – зафіксувати курс гривні на довоєнному рівні 29,25 грн/$. Зрештою на цьому рівні він протримається до липня. НБУ був змушений девальвувати гривню до 36,6 грн/$ та наблизити її до роздрібного ринку, який на той момент давно перейшом межу у 40 грн/$. В деякі моменти (особливо у червні) підтримка довоєнного курсу коштувала Нацбанку понад $1 млрд на тиждень.
Основною темою розмови Forbes з Шевченком був важливий для країни понятійний клінч між НБУ та Міністерством фінансів. У червні Нацбанк «надрукував» 130 млрд грн для фінансування видатків бюджету. Шевченко виступав проти.
«Під час пандемії усі засвоїли термін ШВЛ (штучна вентиляція легенів). Так от емісія – це і є ШВЛ для економіки. Це екстрена допомога, яка рятує життя, але у великих дозах чи у випадку вразливих ситуацій може призводити до ускладнень», – казав він.
На початку жовтня Шевченко подав у відставку. Причини – не лише у здоровʼї, а й у тому, що керівник центробанку не зміг порозумітися очільником Офісу президента Андрієм Єрмаком. Це протиріччя могло коштувати Шевченку посади ще влітку 2021-го, однак заміна другого поспіль голови НБУ, який є незалежною від інших органів влади інституцією, могла викликати дуже серйозні питання у міжнародних партнерів України на чолі з МВФ. Зрештою, Шевченко пішов сам, підозру у справі «Укргазу» йому вручали вже після того, як ВР затвердила його відставку.
Новий очільник Нацбанку Андрій Пишний, 48, свого часу довго керував Ощадбанком. До НБУ він прийшов у статусі члена санкційної групи Єрмака – Макфола та має загалом добрі стосунки з керівником ОП. Розмова Forbes з Пишним відбулася наприкінці листопада – наступного дня після чергового ракетного обстрілу РФ, який привів до одного з найбільш суттєвих збоїв у роботі енергосистеми України.
Один з ключових меседжів Пишного – НБУ не повинен знаходитися у вакуумі. «У нас є мандат, який передбачає забезпечення цінової та фінансової стабільності. У Мінфіна – фінансування бюджету перемоги. Спільний мандат, який нам обом визначила війна, – вийти з консолідованою позицією до міжнародних партнерів, від взаємодії з якими залежить левова частка фінансування бюджетного дефіциту наступного року», – пояснював він.
Інша теза – через війну Україна змушена відмовитися від частини ринкових підходів. Це стосується і курсу. «Спільна позиція ключового персоналу НБУ – фіксований курс ще має відігравати певний час свою роль. І я її підтримую. Наразі ми не бачимо підстав для перепривʼязки курсу, однак і повернення до плавання вважаємо передчасним», – сказав Пишний.
Радикальні реформи, пільги для бізнесу та роздуми про збільшення податків. Як змінювалися економічні погляди Юлії Свириденко, Ростислава Шурми та Данила Гетманцева
Міністерка економіки Юлія Свириденко та заступник голови ОП Ростислав Шурма. Фото пресслужба Міністерства економіки
Погляд на податкову систему та правила гри для бізнесу у воєнний час в головних центрах прийняття рішень – Офісі президента, Кабміні та Верховній Раді був доволі різний.
На початку травня 2022 року Forbes зустрівся з головою фінансового комітету Данилом Гетманцевим. Вже тоді у владі обговорювали скасування певних воєнних пільг для бізнесу, які були запроваджені на початку березня минулого року, та розмірковували над збільшенням військового збору із 1,5% до 3%. «Тим, хто проти, хочеться сказати, що ми зарано почали рахувати наші внески на війну, використовуючи арифметику, а не співвідносячи ризики», – сказав Гетманцев.
Гетманцев також виступав за відновлення податкових перевірок для того бізнесу, який не постраждав від війни. «Чому ми не повинні перевіряти підприємця, який працює в Івано-Франківську? У мирних областях слід повертати нормальний податковий контроль», – казав Гетманцев у травні. Зрештою податкові перевірки повернули у червні 2022 року.
Наприкінці року риторика Гетманцева стала трохи мʼякша. Вдруге Forbes зустрівся з очільником фінансового комітету у грудні. «Я не бачу резервів у економіці для підвищення оподаткування. Є резерви коштом адміністрування, на тій же митниці та в акцизах», – відповів він на питання щодо планів держави повертатися до ідеї збільшення військового збору.
Економічний блок Офісу президента виступав за радикально інший підхід. 16 серпня Forbes зустрівся з заступником голови ОП Ростиславом Шурмою, який тоді лише почав формувати концепт податкової реформи «10-10-10». «Я – прихильник радикальних податкових змін», – стверджував Шурма в інтервʼю Forbes. З першої спроби просунути податкову реформу у владі та серед міжнародних партнерів Шурмі не вдалося.
Вдруге спроба запевнити владу в необхідності знизити податок на прибуток, ПДФО та ПДВ до 10% зʼявилася у грудні. Тоді Шурма запропонував компенсатори, які могли компенсувати дефіцит бюджету, через зменшення податків. В ОП пропонували скасувати інші пільги для бізнесу, збільшити ренту на видобуток корисних копалин, вищі акцизи на пальне та алкоголь, а також податки на забруднення, зокрема металургійний пил та запровадити жорсткий контроль за порушення податкового законодавства. Прихильників такого формату побільшало, але перевага все ще не на боці Шурми.
Найбільше публічно критикував реформу Гетманцев: «Сьогодні немає жодної дискусії навколо «10-10-10», є тільки шоу – пусте, беззмістовне, що дискредитує акторів».
Віце-премʼєрка та міністерка економіки Юлія Свириденко, з якою Forbes зустрівся 27 грудня вважає, що до зменшення податків потрібно підходити обережно. Як приклад, Свириденко приводить ЄСВ, яке є джерело наповнення для двох фондів соціального страхування (пенсії, страхові виплати та виплати з безробіття).
Але концептуально міністерка не проти зменшення податків: «Якщо ми знайдемо альтернативний механізм наповнення цих фондів, то можемо знижувати ставку. Проте наразі я не бачу таких стимулів», – каже Свириденко. У Міністерстві економіки дотримуватимуться більш ситуативного запровадження пільг. Наприклад, після початку російських атак на критичну інфраструктуру Кабмін звільнив від мита та ПДВ генератори та Starlink.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
